Справа № 466/706/21
про залишення позовної заяви без руху
04 лютого 2021 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Едер П. Т., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів -,
01 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, що передбачені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.
При зверненні до суду, позивачем зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів".
Згідно ч.3ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно позовних вимог предметом спору є договір позики №4303 від 12.09.2017.
Відповідно до п.1.2 договору, позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 207 504,00 (двісті сім тисяч п'ятсот чотири) гривні, що на момент підписання даного договору становить еквівалент згідно комерційного курсу продажу АТ «Укрексімбанк» 6 600 (шість тисяч шістсот) євро, а позичальник зобов'язується повернути позику ( п.1.5. цього договору).
Згідно преамбули ЗУ "Про захист прав споживачів", цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п.22 ч.1ст.1 ЗУ "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно змісту оскаржуваного договору, метою його укладення було надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, тобто позивачу було надано фінансовий, а не споживчий кредит і даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.
Отже, між позивачем та відповідачем виник спір, який не стосується захисту прав споживача, а тому, суд вважає, що позивачем безпідставно зазначено посилання на ЗУ "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 2 Закону України " Про судовий збір ", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної вимоги майнового характеру для юридичних осіб складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, всупереч положенням ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивачем до позовної заяви не додано документу (квитанції), що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Дослідивши матеріали справи, до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що передбачає ст.177 ЦПК України.
За таких обставин, позивачу необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 261, ч. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, суддя,-
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині даної ухвали - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: П. Т. Едер