Справа № 466/2421/17
підготовчого судового засідання
04 лютого 2021 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6
представника потерпілих, адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника обвинуваченого ОСОБА_9
представника цивільного позивача ОСОБА_10
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України
клопотання представника потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинуваченого акту прокурору у кримінальному провадженні №12016140000000900
в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140000000900 від 12.10.2016 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
В підготовчому судовому засіданні від представника потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 поступило клопотання, в якому він просить повернути вказаний обвинувальний акт прокурору в зв'язку з тим, що в обвинувальному акті відсутня конкретна вказівка на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Крім того, зміст обвинувачення ОСОБА_8 є неконкретним, а тому належить визнати обґрунтованими твердження про те, що недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК вплинуло на право на захист ОСОБА_8 і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Також, у обвинувальному акті неправильного зазначено місце народження обвинуваченого.
Окрім цього, на виконання вимог ст.293 КПК України, вручено копії вищевказаного обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_8 , адвокатам ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та такі не посвідчені гербовою печаткою, як того вимагає Інструкція.
Також, згідно обвинувального акту загальна сума витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування складає 4621,98 грн., що не відповідає дійсності.
Крім того, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що в обвинувальному акті не вірно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, оскільки згідно висновку експерта Монахова від 14.02.2016 року за №1/89 «аналізуючи пошкодження, що зафіксовані на поверхнях частин та деталей автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід зазначити, що утворилися ці пошкодження внаслідок контактування з достатньо твердими предметами ,якими могли бути деталі та частини іншого транспортного засобу, деформуючі зусилля на ліву бічну частину діяли в напрямку переважно спереду назад та дещо зліва на право. Виходячи із обставин справи, таким транспортним засобом був автомобіль марки «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_2 ». «Встановити під яким кутом відбулось зіткнення автомобіля «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_2 » та автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не уявляється можливим по причині, вказаній в дослідницькій частині даного висновку. Можливо лише стверджувати, що в момент зіткнення між собою контактували ліва бокова частина автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 в районі заднього лівого колеса автомобіля та ліва передня кутова частина автомобіля «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В момент первинного контакту при зіткненні повздовжні вісі автомобіля «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_3 «Пежо Партнер», реєстраційний номер НОМЕР_4 , розташовувались під кутом 150 грдусів плюс-мінус 5 градусів (зустрічно-перехресне зіткнення)», «Місце зіткнення автомобілів «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходились на стороні проїзної частини дороги, що призначена для руху до центру міста, на її ділянці дороги, що є позаду автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 і попереду автомобіля «Пежо Партнер», реєстраційний номер НОМЕР_4 ».
Із даного слідує, що автомобіль марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_12 , рухався в одному напрямку із автомобілем марки «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що в свою чергу вказує на інші, відмінні від обвинувального акту обставини правопорушення, і як наслідок призводить до його повернення прокурору.
Таким чином, виклад фактичних обставин кримінального провадженні в обвинувальному акті здійснено із явним перекрученням дійсних фактів, що встановлено судовим слідством і це тягне за собою суттєві порушення при складенні обвинувального акту, а тому він повинен бути повернутим. З огляду на викладене, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні клопотання заперечив та зазначив, що обставини, зазначені в клопотанні про повернення обвинувального акту можливо з'ясувати в судовому засіданні, а тому просить призначити судовий розгляд.
Потерпілі в підготовчому судовому засіданні клопотання представника потерпілих, адвоката ОСОБА_7 підтримали та просили повернути обвинувальний акт.
Представника цивільного позивача в судовому засіданні покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_13 в підготовчому судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання про повернення обвинувального акту, зазначивши, що обвинувальний акт має певні недоліки, однак повернення обвинувального акту призведе до затягування судового розгляду справи.
Ознайомившись з поданим клопотання, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, в тому числі, має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як вбачається із тексту обвинувального акту, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть двох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Так, обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію але в ньому відсутнє чітке формулювання обвинувачення, що свідчить про недотримання слідчим та прокурором вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, що є підставою для повернення обвинувального акту прокурору зі стадії підготовчого провадження.
Крім того, в обвинувальному акті невірно зазначено і анкетні дані ОСОБА_8 , зокрема місце народження не відповідає даним паспорта громадянина України.
Суд приймає до уваги також посилання адвоката на ту обставину, що в порушення вимог ст. 291 КПК України обвинуваченому та його захисникам не було вручено належної копії обвинувального акту. Так, як вбачається з примірника обвинувального акту, який є в розпорядженні сторони захисту, обвинуваченим та його захисниками отримано чотири окремі аркуші друкованого тексту, які не прошиті, на них не засвідчено підписи осіб, що містяться на першому та останньому аркуші.
Між тим, відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України від 24.02.16р. № 103 була затверджена Інструкція з діловодства в органах прокуратури України, згідно із п.9.5.1 якої засвідчення документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставляння печатки. Окрім того, згідно з п. 18.2.1 цієї є Інструкції процесуальні документи, які складені в органах прокуратури, посвідчуються та завіряються печатками.
Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Обвинувальний акт відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення.
Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інш.
Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п.13 ч.1 ст.3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст.91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона могла зрозуміти суть пред'явленого обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.
Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.
Системний аналіз зазначених норм у сукупності вказує на те, що при формулюванні в обвинувальному акті обвинувачення, в ньому з достатньою повнотою повинні містити встановлені органом досудового розслідування конкретні обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України.
В обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення за ч.3 ст. 286 КК України не зазначена суб'єктивна сторона кримінального правопорушення: форма вини, мотив і мета його вчинення.
Кваліфікуючими ознаками злочину за ст. 286 КК України є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Якщо під час дорожньої події заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, то скоєне кваліфікується за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. З ст. 286), За ч. З ст. 286 порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту кваліфікується тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій, в результаті кожної з яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати як наслідок - загибель кількох осіб.
В порушення вищезазначених вимог закону сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення за ч.3 ст. 286 КК України не відповідає наведеній в обвинувальному акті правовій кваліфікації кримінального правопорушення за ч.3 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 .
Вищенаведені порушення вимог закону при складанні обвинувального акту свідчать про неконкретність пред'явленого обвинувачення, порушує право обвинуваченого на захист і в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст.348 КПК України та розглянути кримінальне провадження в його межах.
Частиною першою статті 348 КПК України встановлено, що після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз'яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що встановлено ст.22 КПК України.
Згідно ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст.20 КПК України.
Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.
Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Камасінскі проти Австрії» (рішення від 19 грудня 1989 року) та у справі «Абрамян проти Росії» (рішення від 09 жовтня 2008 року) зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд зазначив, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч.1 ст.337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст.291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.
Так, наданий до суду обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 п.5 ст.291 КПК України, оскільки сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення не відповідає вищезазначеним положенням закону, тому у даному випадку обвинувачений позбавлений можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції, адже їх не було належним чином поінформовано про характер і причини обвинувачення через неконкретне формулювання обвинувачення, як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Вказані недоліки обвинувального акту не можуть бути усунені шляхом зміни обвинувачення в суді згідно ст.338 КПК України, оскільки зазначені обставини не є новими фактичним обставинами кримінального правопорушення, враховуючи, що вони зазначені в обвинувальному акті.
В разі зміни обвинувачення в суді, обвинувачений буде позбавлений наданого йому ч.3 ст.42 КПК України права надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, позбавлені права збирати і подавати докази під час досудового розслідування, в тому числі, заявити клопотання про проведення відповідних слідчих дій, допиту свідків, проведення відповідних експертиз.
Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами ст.291 КПК України, а тому у відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Реалізуючи це право, суд наголошує, що на стадії підготовчого провадження не розглядались та не вирішувались питання щодо доведеності вини обвинуваченого та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішувалось та не з'ясовувалось наперед питання про кваліфікацію дій обвинуваченого. Суд лише констатував, що для вирішення цих питань в обвинувальному акті відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає КПК України, встановлені порушення права обвинуваченого на захист, а тому відповідно до ч.3 ст.314 КПК України повертає обвинувальний акт прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 91, 214, 217, 291, 314-317 КПК України, суд
постановив:
клопотання представника потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинуваченого акту прокурору у кримінальному провадженні №12016140000000900 - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140000000900 про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286 КК України повернути прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні судового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Львівської обласної прокуратури для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб - порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.
Суддя ОСОБА_1