Справа № 445/176/21
Провадження № 2-з/445/2/21
03 лютого 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Пилип'яка П.В.
при секретарі судових засідань Кшемінській О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
до Золочівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, в якому позивачка просить визнати за нею право приватної власності на приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Одночасно із позовною заявою, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на приміщення магазину площею 219,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 , та заборонити ОСОБА_2 проводити будь-яке відчуження магазину.
Дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду (ч.1 ст.153 ЦПК України).
Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За змістом пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення магазину не зазначено обставин на підтвердження наявності достатніх підстав вважати, що відповідач має намір відчужити спірне майно і що невжиття заходів забезпечення позову у справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Доказів на підтвердження наявності таких обставин заявницею також не зазначено та не надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, право власності на вказане приміщення магазину набуто відповідачем за час перебування у шлюбі, а тому відчуження такого приміщення магазину ОСОБА_2 можливе лише зі згоди позивачки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_3 .
Одночасно суд роз'яснює, що відмова у задоволенні заяви не позбавляє ОСОБА_3 на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення магазину площею 219,6 кв.м., яке знаходиться в АДРЕСА_1 , та заборонення ОСОБА_2 проводити будь-яке відчуження магазину - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів після її винесення.
У разі, якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 03.02.2021 року.
Суддя П. В. Пилип'як