Справа № 462/5069/20
29 січня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.
за участю присяжних: Петришин О.В., Зошій І.В.
з участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я.
представника заявника - адвоката Матушека В.В.
представника заінтересованої особи - Леськів Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання фізичної особи - ОСОБА_2 безвісно відсутнім, -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 25.08.2020 року звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безвісно відсутнім. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що у квартирі
АДРЕСА_1 , крім неї зареєстрований також її син, ОСОБА_2 . У 2002 році, з наміром працевлаштуватись, син виїхав з України в м. Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки. З того часу будь-який зв'язок з ним відсутній, місце його перебування їй невідоме. Намагаючись розшукати сина вона зверталась до знайомих, які проживають чи тимчасово працюють на території США, однак з'ясувати інформацію про його місцезнаходження їй не вдалось. Оскільки тягар утримання квартири та сплати комунальних послуг лежить на ній та здійснюється лише з її пенсії, тому визнання її сина, ОСОБА_2 , безвісно відсутнім необхідне їй для оформлення субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Просить заяву задоволити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 26 серпня 2020 року прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 вимоги заяви підтримав у повному обсязі, доповнив, що заявник, з метою розшукати сина, в 2004 році зверталась також у правоохоронні органи, але документів по даному факту не зберегла, протягом останніх років з даного приводу до поліції вже не зверталась. Просить заяву задоволити та визнати
ОСОБА_2 безвісно відсутнім.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти заявлених вимог заявника. Зазначила, що заявником на підтвердження заявлених нею вимог не представлено жодних належних доказів, а долучені до матеріалів справи акти ЛКП про відсутність особи за зареєстрованим місцем її проживання не можуть бути підставою для ухвалення судом рішення про визнання такої особи безвісно відсутньою.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Отже, норма частини першої статті 43 ЦК України передбачає перш за все з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються такі умови: 1) особа відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; 2) протягом цього року в місці, де вона постійно проживала немає відомостей про місце її перебування; 3) встановити місце перебування особи неможливо; 4) згідно зі ст. 306 ЦПК України необхідно, щоб були серйозні причини, які б обумовлювали необхідність визнання фізичної особи безвісно відсутньою (наприклад, особи, яких вона зобов'язана за законом утримувати, знаходяться у скрутному матеріальному становищі, її майно без нагляду зазнає шкоди і т.і.) 5) виключення припущення про навмисність її відсутності, яка може бути обумовлена ухиленням від здійснення покладених на неї законом обов'язків щодо утримання дітей, повернення боргів, встановленого законом порядку розірвання шлюбу, ухиленням від кримінальної відповідальності тощо.
Згідно ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Судом встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку
№ 803 вид. ЛКП «Богданівка» 11.12.2019 року квартира
АДРЕСА_1 приватизовано та 11.09.2001 року в такій зареєстровано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження заявлених вимог, заявником до матеріалів справи долучено акти ЛКП «Богданівка» від 2015 року, від 01.10.2019 року та від 11.12.2019 року, згідно яких за адресою:
АДРЕСА_2 зареєстрований, але не проживає з 2002 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , даний факт підтверджують сусіди.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обгрунтовуючи підставність звернення до суду із вказаною заявою, заявник зазначає, що її син, ОСОБА_2 , у 2002 році виїхав з України в Сполучені Штати Америки, у
м. Нью-Йорк. З того часу більше з ним не спілкувалась, його місцеперебування їй не відоме, при цьому з метою розшукати його зверталась по допомогу до знайомих, які проживали чи тимчасово працювали в США, проте проведені нею заходи були безрезультатними.
Єдиними доказами на підтвердження вказаних обставин заявником долучено до позовної заяви акти ЛК «Богданівка», якими зі слів сусідів, засвідчено факт непроживання за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на переконання суду вказані акти не можуть бути належним доказом та підставою для визнання особи безвісно відсутньою у відповідності до зазначених сукупності умов ст. 43 ЦПК України, крім того, клопотання про виклик та допит свідків в судовому засіданні заявником, в ході судового розгляду справи, не заявлено.
З пояснень представника заявника, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що з 2004 року заявник з приводу зникнення сина до органів поліції не зверталась, докази на підтвердження факту звернення в правоохоронні органи з такою заявою у 2004 році суду не надано.
Крім того, суд звертає також увагу на те, що заявник володіючи інформацією про те, що її син, ОСОБА_2 , вибув у м. Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки, до відповідних уповноважених державних органів чи компетентних органів Сполучених Штатів Америки з метою встановлення місцезнаходження сина чи з'ясування причини його зникнення з 2002 року не зверталась, доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, та те що, покликаючись на відсутність сина, ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання у зв'язку із його виїздом за кордон, а саме у Сполучені Штати Америки, заявником не вчинено жодних заходів щодо з'ясування місця проживання та розшуку ОСОБА_2 з 2002 року по даний час, суд приходить до висновку про відсутність сукупності визначених цивільним законодавством підстав для оголошення ОСОБА_2 безвісно відсутнім, а тому вимоги заявника є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст. 43 ЦК України, ст. ст. 5, 76, 265, 315, 305-309, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про визнання фізичної особи - ОСОБА_2 безвісно відсутнім відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 04.02.2021 року.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт: серія НОМЕР_1 виданий 02.08.2001 року Франківським РВ ЛМУ УМВС України, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04056084, місцезнаходження: м. Львів, вул. Виговського, 34.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
Присяжні: (підпис) О.В. Петришин
(підпис) І.В. Зошій
З оригіналом згідно.
Суддя: Б. М. Гедз