Справа №:755/16364/15-ц
Провадження №: 2/755/1240/20
"12" листопада 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву про закриття провадження у справі, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
23 грудня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
15 квітня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
21 вересня 2016 року Апеляційним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року залишено без змін.
06 вересня 2017 року Верховним Судом України постановлено ухвалу, якою рішення Дніпровським районним судом міста Києва від 15 квітня 2016 року скасовано та направлено цивільну справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
25 жовтня 2017 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки передано в провадження судді Савлук Т.В. в порядку визначеному ст. 11-1 Цивільного процесуального кодексу України.
27 жовтня 2017 року Дніпровським районним судом міста Києва (суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про прийняття цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
26 квітня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про зупинення провадження по цивільній справі, - до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №402/1185/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору удаваним, яка перебуває в провадженні Апеляційного суду Кіровоградської області.
27 листопада 2019 року Дніпровським районним судом мста Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження по справі.
12 листопада 2019 року (вх. №71344) представник відповідача - адвокат Ванжі О.А. подав до суду заяву про закриття провадження у цивільній справі на підставі п.2 ст.255 ЦПК України, оскільки, як з'ясувалось під час розгляду справи, 11 вересня 2019 року АТ «ВТБ Банк» уклав Договір про відступлення права за Іпотечним договором з фізичною особою - ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т., де предметом іпотеки виступає квартира АДРЕСА_1 , відповідно до Інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 232141766 від 12.11.2020 року відсутні відомості про іпотеку та обтяження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , тому виходячи з предмету позову відсутні підстави для розгляду вимог позивача за відсутністю предмету позову, яким виступає іпотечне майно, яке на даний час відчужено позивачем третій особі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені представником відповідача підстави для закриття провадження у цивільній справі, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
За змістом положень пункту 2 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.
Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З урахуванням наведеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Відповідно до предмету позову, ПАТ «ВТБ Банк» пред'явив позов до ОСОБА_1 з вимогою: «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» за кредитним договором № 49Г03-08 від 03 червня 2008 року в розмірі 76 952,29 долари США становить 1 698 042,57 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором № 44Г09-08 від 03 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2109, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 31,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством ПАТ «ВТБ Банк».
Визнати за Публічним акціонерним товариством «ВТБ БАНК» право власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 31,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3654, 00 грн».
Як убачається з матеріалів справи, 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №49Г03-08, за умовами договору Банк надав Позичальнику ( ОСОБА_1 ) грошові кошти (кредит) на таких умовах: сума кредиту - 149500,00 доларів США 00 центів; строк кредитування - 20 років до 2028 року; проценти за користування кредитом - 14,00 відсотків річних.
За умовами п. 2.1. Розділу 2 Кредитного договору, грошові кошти отримані позичальником за цим договором використовуються за цільовим призначенням: для придбання двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею - 31,00 кв.м.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК») та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір № 44Г09-08, за умовами договору Іпотекодавець ОСОБА_1 передав Іпотекодержателю в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею 51,3 кв.м., жилою - 31,00 кв.м.
За умовами п.п. 1.1. Розділу 1 Іпотечного договору, предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.3. цього договору, для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 49Г03-08 від 03 червня 2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання).
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в азі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Відповідно до Розділу 4 Іпотечного договору, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки. У разі невиконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
За вимог ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
11 вересня 2019 року АТ «ВТБ Банк» уклав з фізичною особою - ОСОБА_4 Договір №46-РБ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги на підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-07-03-000032-b.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 46-РБ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 11.09.2019 року АТ «ВТБ Банк» відступив право вимоги ОСОБА_4 за наступними договорами: Кредитним договором № 49Г03-08 від 03.06.2008 року, укладеним між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 ; Договором поруки № 15Г10-08 від 03.06.2008 року та Іпотечним договором № 44Г09-08 від 03.06.2008 року, укладеним між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1
11 вересня 2019 року АТ «ВТБ Банк» уклав Договір про відступлення права за Іпотечним договором з ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т., предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею 51,3 кв.м., жилою - 31,00 кв.м.
За даними, які внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 232141766 від 12.11.2020 року відсутні відомості про іпотеку та обтяження нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох жилих кімнат, загальною площею 51,3 кв.м., жилою - 31,00 кв.м.
З'ясувавши обставини справи, які підлягають доведенню в межах даного спору, судом встановлено, що на день подання позовної заяви до суду у позивача були підстави для звернення до суду з вимогою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки між сторонами існували відносини цивільно=правового характеру, які виникли на підставі Кредитного договору № 49Г03-08 від 03.06.2008 року та Іпотечного договору № 44Г09-08 від 03.06.2008 року, укладеними між АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , однак на стадії судового розгляду до ухвалення судового рішення предмет спору відсутній у зв'язку з переходом права власності на предмет іпотеки від Іпотекодержателя ПАТ «ВТБ Банк» до третьої особи ОСОБА_4 , на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором, та в подальшій реалізації предмета іпотеки на користь інших осіб, тобто у такий спосіб Іпотекодержатель за рахунок предмету іпотеки задовольнив свої вимоги за Кредитним договором № 49Г03-08 від 03.06.2008 року у повному обсязі.
Враховуючи предмет позову та суб'єктний склад учасників справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника відповідача - адвоката Ванжі О.А. про закриття провадження у цивільній справі, оскільки наведені представником відповідача обставини та долучені до справи докази, свідчать про відсутність предмета спору, що дає підстави для застосування положень п. 2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Згідно ч.2 ст. ст.255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Положеннями п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 255, 256, 258-261, 263, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника відповідача - адвоката Ванжі О.А. про закриття провадження у цивільній справі, - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.