Справа № 755/19280/20
Провадження №: 3/755/1886/21
"03" лютого 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Сумської обл., громадянина України, непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №284216 від 20.11.2020 року « ОСОБА_1 , 20 листопада 2020 року, о 14 годині 35 хвилин, знаходився у громадському будинку, за адресою: АДРЕСА_2 /комунальна квартира/, без вдягнених засобів індивідуального захисту, чим порушив вимоги п.п.1 п.10 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року».
У судове засідання ОСОБА_1 на неодноразові виклики не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 20.11.2020 року, приходить до наступного.
Нормою ст.7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Главою 21 КпАП України передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 44-3 КпАП України передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Крім того, згідно рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій з 14 вересня 2020 року було затверджено новий розподіл рівнів епідемічної небезпеки поширення COVID-19, до «помаранчевої зони» віднесено м. Київ.
Згідно постанови Кабінету міністрів України від 22 липня 2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території України установити карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Також, п.п.1 п.10 вказаної постанови передбачено, що на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Разом із тим, згідно державних будівельних норм України - громадські будинки і споруди - це загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам /населенню/ або юридичним особам /громаді та державі/.
Комунальна квартира - квартира, в ізольованих житлових приміщеннях якої проживають декілька сімей і приміщення якої можуть відноситися як до муніципального житлового фонду, так і бути у власності у мешканців. Сім'єю з однієї особи в комунальній квартирі прийнято вважати і самотньо проживаючих людей. Кожна сім'я або окрема людина займають одну або декілька кімнат, разом користуються «місцями загального користування», до яких, як правило, належать загальні ванна, туалет і кухня, а також коридор і передпокій.
Згідно ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що інспектор роти №3 батальйону №4 полку №2 УПП в м. Києві ДПП, лейтенант поліції, Є.В. Чернишевич складаючи відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 44-3 КпАП України, зазначив, що ОСОБА_1 20 листопада 2020 року, о 14 годині 35 хвилин, знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , у комунальній квартирі, без вдягнених засобів індивідуального захисту, тобто порушив правила щодо карантину передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», указане суперечить постанові Кабінету міністрів України від 22 липня 2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» якою заборонено період дії карантину перебувати в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
Крім того, у порушення вимог ст.251 КпАП України уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не долучила до матеріалів справи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис із нагрудних боді-камер, а також інші документи.
Наявна неповнота чи суперечність, яка міститься у матеріалах адміністративної справи ставить під сумнів, правомірність дій посадових осіб, які діяли від імені органу, щодо меж наданих їм повноважень під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вимоги ст.252 КпАП України та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 34, 38, 247 ч.1 п.1, 252, 255, 283-285, 291, 294 КпАП України, суд, -
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП України - закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: