Справа № 755/9597/20
"05" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом повернення коштів, -
08.07.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про захист прав споживачів шляхом повернення коштів, у якому просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно стягнуті з зарплатного карткового рахунку кошти у розмірі 27510,72 грн..
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач відкрив у банку кредитний рахунок. В подальшому при працевлаштуванні в ТОВ «Ітак» позивач додатково отримав зарплатну картку. При цьому, відповідач протиправно стягнув заробітну плату з зарплатної картки в рахунок погашення заборгованості на кредитному рахунку. Сума протиправно списаних коштів становить 24173,82 грн. На вказану суму позивачем нараховано відсотки у відповідності до положень ч. 1 ст. 1073 ЦК України у розмірі 3336,90 грн. Таким чином, загальна сума заявлена до стягнення становить 27510,72 грн. 17.03.2020 року Київський апеляційний суд виніс постанову у справі №755/27513/14-ц в якій банк надав виписку за період 01.01.1999-29.05.2018 роки. Кошти, що знаходяться на зарплатному рахунку є заробітною платою позивача. Позивач зазначає, що стягнення має відбуватись у відкритому виконавчому провадженні державним виконавцем, натомість банк стягнув кошти без судового рішення, без відкриття виконавчого провадження, без постанови державного виконавця, самовправно та безпідставно. Посилаючись на положення ст.ст. 2, 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач вказує, що між ним та відповідачем відсутні домовленості (договір), у відповідності до яких позивачем надається згода на стягнення заробітної плати для будь-яких потреб. Таким чином, кошти у вигляді заробітної плати не є предметом забезпечувального обтяження. Крім того, посилаючись на положення ч. 2 ст. 1071 ЦК України позивач зазначає, що як клієнт банку він не надавав розпорядження щодо будь-яких списань з зарплатної картки. В обгрунтування позовних вимог позивач також посилається на положення ч. 3 ст. 1066 та ч. 1 ст. 1073 ЦК України, які встановлюють право клієнта нараховувати відсотки на виявлення порушення з боку фінансової установи у зв'язку з безпідставним списанням грошових коштів.
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста від 15 липня 2020 року, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 25 серпня 2020 року, клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
Витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»:
- довідку про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 за період з 01.01.1999 року по 29.05.2018 року із зазначенням повних номерів карток між якими відбувалось перерахування коштів;
- інформацію про номер зарплатної картки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) під час його роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ітак»;
- інформацію про номер банківської картки для зарахування грошового утримання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як бійця антитерористичної операції за період з грудня 2014 року по серпень 2015 року включно.
Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітак» інформацію про номер зарплатної картки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
12.10.2020 року на адресу суду надійшли витребувані на підставі ухвали від 25 серпня 2020 року докази.
12 жовтня 2020 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав первісну Заяву № б/н від 06.10.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Позивач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. З боку Позивача утворилась заборгованість за Договором, що стало наслідком звернення АТ КБ "ПриватБанк" із позовом до Дніпровського районного суду м. Києва задля стягнення відповідної заборгованості у справі № 755/27513/14-ц. 15.12.2014 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, позовні вимоги Банку задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 25159,88 грн. Рішення набрало законної сили 26.12.2014 року. 25.03.2015 року з метою виконання вказаного судового рішення судом видано виконавчий лист. Надалі, 08.04.2015 року при примусовому виконанні виконавчого листа державним виконавцем державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 47189909. І тільки 17.03.2020 року було постановлене остаточне рішення Київським апеляційним судом про стягнення заборгованості в сумі 4881,91 грн., але з урахуванням всіх сплат по кредиту, в т.ч. і автоматичних погашень. Звертає увагу суду на те, що свій розрахунок Позивач не надає, у зв'язку з чим суд та сторони по справі мають самостійно рахувати всі суми, в той час як саме позивач має довести свої позовні вимоги та їх розмір. Відповідач вказує на правомірність списаних грошових коштів, при цьому посилається на п. 2 ч. 1071 ЦПК України та п. 4.6 Умов та Правил надання банківських послуг, та вказує на правомірність договірного списання грошових коштів з рахунку клієнта згідно ст. 26 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Ухвалою від 29 жовтня 2020 року, клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
Витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» виписку з зарплатного карткового рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 24.04.2017 року по 11.05.2017 року включно.
27.01.2021 року на адресу суду надійшли витребувані на підставі ухвали від 29 жовтня 2020 року докази.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, пысля влаштування на роботу до ТОВ «Ітак», звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою відкрити банківський рахунок та видачі банківської карти для отримання заробітної плати, у зв'язу з чим, банком видано карту для виплат № НОМЕР_3 та відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 .
Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно ст. 1067 Цивільного кодексу України, Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Крім того, 06 жовтня 2007 року позивач звертався до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 06.10.2007 року, згідно якої отримвав у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 , зі строком дії до 03/09.
У зв'язку з неналежним виконанням покладених на нього зобов'язань за кредитним договором, АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.10.2007 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року по справі №755/27513/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" суму заборгованості за кредитом у розмірі 4881,91грн., заборгованість по процентам у розмірі 18604,54грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 1174,32 грн, та суму сплаченого судового збору в розмірі 249,11 грн., всього стягнувши 25159,88 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 88 коп.
27 грудня 2015 року з метою примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 грудня 2014 року, АТ КБ «Приватбанк» було отримано виконавчий лист. (а. с. 75)
Постановою державного виконавця Телявського А. С. ДВС Дніпровського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №755/27513/14-ц, виданого 25 березня 2015 року (а. с. 76)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року у справі за позовом ПАТ комерційний банк ,,Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Та призначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.10.2007 року в сумі - 4881,91 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та пені скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування коштами та пені - відмовлено.
Згідно з інформації про виконавче провадження, отриманої 22 жовтня 2020 року, під час примусового виконання виконавчого листа №755/27513/14-ц, головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Телявським А. М. 08 квітня 2015 року винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, та звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника, постановою від 05 травня 2015 року.
11 червня 2015 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Телявським А. М. винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставаі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна. (а. с. 76)
Виходячи з предмету позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно стягнуті з зарплатного карткового рахунку кошти у розмірі 27510,72 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач без наявності відкритоого виконавчого провадження не мав права стягувати грошові кошти з зарплатного рахунку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписки по кредитній картці № НОМЕР_2 за період з 01.01.1999 року по 29.05.2018 року ОСОБА_1 , мається місце автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти для виплат № НОМЕР_3 , відповідно 11.05.2017 року на суму 1976,16 грн., 06.06.2017 року на суму 746,25 грн., 08.06.2017 року на суму 295,90 грн, 07.07.2017 року на суму 2414,64 грн., 08.08.2017 року на суму 44,22 грн., 09.08.2017 року на суму 1172,07 грн., 23.08.2017 року на суму 1822,50 грн., 08.09.2017 року на суму 1654,57 грн., 06.10.2017 року на суму 3572,86 грн., 27.10.2017 року на суму 2025,00 грн., 10.11.2017 року на суму 1818,75 грн., 11.11.2017 року на суму 0,36 грн., 04.12.2017 року на суму 400,00 грн., 13.12.2017 року на суму 50,00 грн., 13.12.2017 року на суму 20,00 грн., 13.12.2017 року на суму 100,00 грн., 13.12.2017 року на суму 10,00 грн., 14.12.2017 року на суму 5,22 грн., 14.12.2017 року на суму 125,00 грн., 14.12.2017 року на суму 100,00 грн., 14.12.2017 року на суму 150,00 грн., 14.12.2017 року на суму 100,00 грн., 15.12.2017 року на суму 50,00 грн., 15.12.2017 року на суму 100,00 грн., 15.12.2017 року на суму 100,00 грн., 15.12.2017 року на суму 100,00 грн., 11.01.2018 року на суму 49,50 грн., 11.01.2018 року на суму 50,00 грн., 11.01.2018 року на суму 50,00 грн., 11.01.2018 року на суму 50,00 грн., 30.01.2018 року на суму 75,00 грн., 30.01.2018 року на суму 75,00 грн., 30.01.2018 року на суму 75,00 грн., 30.01.2018 року на суму 75,00 грн., 30.01.2018 року на суму 75,00 грн., 12.02.2018 року на суму 75,00 грн., 12.02.2018 року на суму 50,00 грн., 22.02.2018 року на суму 75,00 грн., 22.02.2018 року на суму 5,00 грн., 22.02.2018 року на суму 75,00 грн., 23.02.2018 року на суму 75,00 грн., 23.02.2018 року на суму 75,00 грн., 23.02.2018 року на суму 75,00 грн., 23.02.2018 року на суму 75,00 грн., 23.02.2018 року на суму 75,00 грн., 07.03.2018 року на суму 32,64 грн., 07.03.2018 року на суму 50,00 грн., 07.03.2018 року на суму 75,00 грн., 07.03.2018 року на суму 50,00 грн., 07.03.2018 року на суму 50,00 грн., 08.03.2018 року на суму 100,00 грн., 28.03.2018 року на суму 100,00 грн., 29.03.2018 року на суму 75,00 грн., 29.03.2018 року на суму 12,50 грн., 29.03.2018 року на суму 25,00 грн., 12.04.2018 року на суму 100,00 грн., 28.04.2018 року на суму 100,00 грн., 28.04.2018 року на суму 50,00 грн., 28.04.2018 року на суму 50,00 грн., 28.04.2018 року на суму 50,00 грн., 28.04.2018 року на суму 50,00 грн., 02.05.2018 року на суму 50,00 грн., 03.05.2018 року на суму 49,75 грн., 03.05.2018 року на суму 50,00 грн., 15.05.2018 року на суму 50,00 грн., 16.05.2018 року на суму 50,00 грн., 16.05.2018 року на суму 50,00 грн., 16.05.2018 року на суму 50,00 грн.. 16.05.2018 року на суму 50,00 грн., 26.05.2018 року на суму 50,00 грн., 26.05.2018 року на суму 50,00 грн., а всього, за період з 11 травня 2017 року по 26 травня 2018 року з зарплатного рахунку позивача було списано грошові кошти для погашення простроченої заборгованості за кредитною карткою № НОМЕР_2 на загальну суму 21485,89 грн. (а. с. 19-27)
При цому, суд не бере до уваги платіж за перевод засобів між рахунками за договором SAMDN40**3864 від 28.04.2015 року на суму 302,68 грн. за відсутністю даних, які б могли підтвердити, що вказані кошти були направлені на погашення заборгованості за кредитним договором, крім того, як вбачається з виписки по зарплатній карті позивача № НОМЕР_3 (а. с. 9), 11.05.2017 року відбулось автоматичне списання коштів для погашення простроченої кредитної заборгованості по карті НОМЕР_5 на суму 1074,08 грн., 106,22 грн., та 24.04.2017 року на суму 1260,00 грн., однак, суд позбавлений можливості дослідити характер відносин, які виникли між сторонами у зв'язку із видачею позивачу картки № НОМЕР_5 , тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є неогрунтованими.
Висуваючи заперечення проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що у зв'язку з неналежним виконанням покладених зобов'язань за кредитним договором, відповідач звернувся з позовом про стягнення кредитної заборгованості, за результатами розгляду якого Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 755/27513/14-ц. 15.12.2014 року, яким позовні вимоги Банку задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 25159,88 грн.. Також, відповідач вказує на правомірність списаних грошових коштів, при цьому посилається на п. 2 ч. 1071 ЦПК України та п. 4.6 Умов та Правил надання банківських послуг, при цьому, вказує, що правомірність договірного списання грошових коштів з рахунку клієнта передбачено ст. 26 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналізуючи зібрані у справі докази, у їх сукупності, суд приходить до висновку про неправомірність дій АТ КБ «Приватбанк» при автоматичному списанні грошових коштів з зарплатного рахунку позивача на погашення кредитної заборгованості поза межами виконавчого провадження з огляду на наступне.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк АТ КБ «Приватбанк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов договору, шляхом стягнення заборгованості за кредитним договром.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» рішенням від 14.12.2014 року у справі №755/27513/14-ц.
За таких обставин суд вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з моменту пред'явлення позову у справі №755/27513/14-ц, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.
Таким чином, права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та штрафні санкції за кредитом припиняється після спливу строку дії вказаного дговору, який було змінено позивачем самостійно. При цьому, суд не вбачає необхідності встановлювати день пред'явлення вимоги до позивача, оскільки, кошти, які були автоматично списані зі зарплатного рахунку позивача охоплюють період з 2017 року, після двох років з моменту винесення рішення про стягнення заборгованості.
В той же час, не зважаючи на зміну строку дії кредитного договору, відповідачем, як вбачається з виписки за період з 01.01.1999 року по 29.05.2018 року по кредитній картці № НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , з часу винесення рішення Дніпровським районним судом міста Києва від 15 грудня 2014 року, надалі нараховувалась заборгованість по кредитній картці № НОМЕР_2 , яка накопичувалась за рахунок пені за прострочку по кредиту; списування процентів за прострочений кредит; штрафу за прострочення кредиту та станом на 26.05.2018 року складає суму заборгованості за весь час у розмірі 121124,14 грн., з урахуванням автоматичного погашення простроченої заборгованості з заробітної карти, однак жодних дій, які б свідчили про користування банківською карткою позивачем з вказаної виписки не вбачається.
Крім того, на безпідставність нарахування такої заборгованості звертав увагу Київський апеляційний суд при ухваленні постанови у справі №755/27513/14-ц від 17 березня 2020 року, якою залишено в силі рішення першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 4881,91 грн.
Слід зазначити, що ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили розпочинається з моменту відкритття виконавчого провадження зі зверненням до відповідного органу ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження.
Одним із видів примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. (п. 2 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження»)
Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Зазначеним вимогам закону дії відповідача не відповідають, згідно виписки по зарплатній картці для виплат * НОМЕР_6 (а. с. 9), 11.05.2017 року значиться зарахування коштів як заробітна плата у ТОВ «Ітак» у розмірі 4164,75 грн., та того ж дня автоматично списані грошові кошти для погашення заборгованості по картці 41**40 становлять 1976,16 грн., що значно перевищує розмір 20% від отриманої заробітної плати, такі дії відповідача відслідковуються за весь час користування позивачем заробітної карти (а. с. 10-18), окрім того, за наявності судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності даних відкриття виконавчого провадження, дії відповідача щодо автоматичного стягнення кредитної заборгованості є незаконними, посилання відповідача на встановлену у договорі умову про автоматичне списання грошових коштів є безпідставним, оскільки після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості, кредитні відносини між сторонами припинені.
За положенням ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За наведених обставин, права позивача підлягають судовому захисту, оскільки дії відповідача щодо автоматичного списання грошових коштів з заробіної картки позивача є незаконними, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 24173,82 грн. атоматично списаних грошових коштів підлягає частковому задоволенню, суд присуджує до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 21485,89 грн., оскільки вказаний розмір списаних коштів проведено з заробітної картки позивача на кредитну, строк дії якої закінчився.
Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
При зверненні з позовом до суду на суму автоматично списаних грошових коштів позивачем нараховано відсотки у відповідності до положень ч. 1 ст. 1073 ЦК України у розмірі 3336,90 грн., при визначенні розміру відсоткової ставки позивачем застосовано розмір зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг, оприлюднених на сайті АТ КБ «Приватбанк», разом з тим, позивачем не надно вказані умови та правила для дослідження їх у суді, що позбавляє можливості дослідити їх розмір та правильність нарахування.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом повернення коштів підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 21485,89 грн..
Враховуючи наведене та керуючись, ч. 3 ст. 1066, п. 2 ст. 1071, ч. 1 ст. 1073, Цивільного кодексу України, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом повернення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 автоматично списані грошові кошти з зарплатного рахунку у розмірі 21485 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят п'ять) грн. 89 коп..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 05.02.2021 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1 );
Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570).
Суддя -