79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.02.2021 справа № 914/3149/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., розглянувши по суті справу
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Стасюк Світлани Ігорівни, м. Львів,
про: стягнення 5'340,22 грн (з яких: 4'738,04 грн - заборгованість, 128,38 грн - пеня та 473,80 грн - штраф).
Представники сторін не викликали (не повідомлялись).
1. Судові процедури.
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи-підприємця Стасюк Світлани Ігорівни про стягнення 5'340,22 грн (з яких: 4'738,04 грн - заборгованість, 128,38 грн - пеня та 473,80 грн - штраф).
1.2. Ухвалою суду від 08.12.2020 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників процесу. Вказану ухвалу судом надіслано на адреси сторін вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
22 січня 2021 року на адресу суду повернувся без вручення поштовий конверт із ухвалою суду від 08.12.2020, яка скеровувалась відповідачу. Причина повернення згідно з поштовою довідкою ф. 20: інші причини. Як з'ясовано судом із сайту Укрпошти, зокрема, із покрокового відстеження шляху відправлення, щонайменше 2 рази відправлення не вручено під час доставки.
1.3. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
1.4. Відповідно до частин п'ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
1.5. Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
1.6. Отже, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
2. Аргументи сторін.
2.1. У позовній заяві РВ Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вказує про неналежне виконання ФОП Стасюк С. І. своїх договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого державного майна № 111 від 30.07.2015 за період березень - вересень 2020 року на загальну суму 4'738,04 грн. Окрім того, відповідачу нараховано 128,38 грн - пені та 473,80 грн - штрафу.
2.2. Відповідач - ФОП Стасюк С. І. відзиві на позов не подав, проти позову не заперечив.
3. Обставини справи.
3.1. 30 липня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Стасюк Світланою Ігорівною (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна № 111 (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - Експериментальний взірець гаражу (Далі Майно), загальною площею 18,95 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, що перебуває на балансі Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (надалі - Балансоутримувач) (п. 1.1. Договору).
3.2. Згідно з Актом прийому-передачі державного нерухомого майна, згідно з договором від 30.07.2015 № 111, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Майно.
3.3. Відповідно до Договору про внесення змін до Договору оренди нерухомого державного майна від 30.07.2015 № 111, укладеного 16.08.2018. Серед іншого:
Виклали пункт 3.1 Договору в такій редакції: «Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу … становить (без ПДВ) за перший місяць оренди після внесення змін до Договору оренди - липень 2018 року 861,06 грн. Орендна плата сплачується з 29.07.2018.»
Пункту 10.1. Договору: «Цей Договір укладено строком … з 29.07.2018 по 27.07.2021 включно».
3.4. Згідно з п. 3.6. Договору, «орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу шо місяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім …».
3.5. Претензією від 26.08.2020 Позивач повідомив Відповідача про наявність заборгованості за спірним Договором, яка станом на 31.07.2020 становить 3386,74 грн. Докази надіслання долучено до матеріалів справи.
Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено, як і доказів оплати відповідної заборгованості.
4. Позиція суду.
4.1. Правонаступництво Орендодавця.
4.1.1. Згідно з пунктом 1 наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
Пунктом 2 наказу Фонду державного майна України від 06.03.2019 № 232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» встановлено, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна по Волинській області.
Пунктом 1 наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 № 459 «Про визначення дня початку роботи Регіонального Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях» визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 15.05.2019.
4.1.2. Зважаючи на зазначене, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, а відтак і наділене правами звернулося з цим позовом.
4.2. Щодо суті спору.
4.2.1. Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини між сторонами виникли у ході виконання ними договору оренди нерухомого державного майна від 30.07.2015 № 111, з урахуванням Договору про внесення змін від 16.08.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 ГК України.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
4.2.2. За умовами вказаного Договору, зокрема п. 3.6, «орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу що місяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім …».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунком заборгованості по орендній платі, в період з березня 2020 року по вересень 2020 року позивачем нараховувалося відповідачу щомісячно орендна плата на загальну суму 4'738,04 грн.
В той же час, відповідачем до суду не було подано будь-яких доказів, які б підтверджували факт оплати ним зазначених орендних платежів, чи інших спростувань заявлених вимог, у матеріалах справи такі докази відсутні.
4.2.3. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 525 ЦК України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.2.4. Беручи до уваги вищенаведене, суддів зазначає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором № 111 від 30.07.2015, з урахуванням Додаткового договору про внесення змін, в сумі 4'738,04 грн обґрунтований та доведений і відповідачем належним чином не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до умов договору настав.
За таких обставин, суд розглянувши заявлені вимоги про стягнення 4'738,04 грн - заборгованість, дійшов висновку про їх обґрунтованість тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
4.2.5. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 3.7 Договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. А також відповідно до п. 3.8 договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
На підставі вищенаведених положень, позивачем на наявну заборгованість відповідача було нараховано 128,38 грн - пені та 473,80 грн - штрафу.
З огляду на фактичні обставини справи, умови договору та наведені норми законодавства, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунку штрафу та пені, суд зазачає, що відповідні розрахунки є правильні, а тому заявлені вимоги у цій частині підлягають до задоволення у повному розмірі.
4.3. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5. Судові витрати.
5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з Відповідача підлягає до стягнення 2'102,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стасюк Світлани Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, місто Львів, вулиця Січових Стрільців, будинок 3; ідентифікаційний код 42899921) 4'738,04 грн - заборгованості, 128,38 грн - пені, 473,80 грн - штрафу та 2'102,00 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 05.02.2021.
Суддя В.П. Трускавецький