05 лютого 2021 р. Справа № 520/7882/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) по справі № 520/7882/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з зарахуванням часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи зі шкідливими умовами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати час перебування ОСОБА_1 , з 02.02.1996 по 02.02.2004 на пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення з 10.06.2019 з урахуванням положень ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування довідки від 20.02.2017 № 430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ "ДТЕК РовенькиАнтрацит";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії за віком з 10.06.2019 на підставі довідки від 20.02.2017 № 430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 позов задоволено частково. Здійснено вихід за межі позову.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.09.2019 № 90.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 з приводу призначення пенсії за Списком №1 у порядку п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині в задоволені позову відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись із судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову та в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 з приводу призначення пенсії за Списком №1, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив змінити рішення суду в цій частині, та:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 141 від 19.05.2020 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з зарахуванням часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи зі шкідливими умовами;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати час перебування ОСОБА_1 , з 02.02.1996 по 02.02.2004 на пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення з 10.06.2019 з урахуванням положень ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії за віком з 10.06.2019 на підставі довідки від 20.02.2017 № 430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит».
В обґрунтування вимог зазначає, що з 10.06.2019 йому призначено пільгову пенсії за списком № 1, проте судом першої інстанції при вирішенні справи не вірно визначено предмет спору, оскільки позивач оскаржує дії пенсійного органу щодо перерахунку пенсії за віком за списком № 1 з урахуванням страхового стажу перебування позивача на інвалідності та довідки про заробітну плату від 20.02.2017, а не її призначення.
Вважає, що судом безпідставно вказано про відсутність доказів в підтвердження події нещасного випадку на виробництві і призначення позивачу пенсії по інвалідності, оскільки з листа пенсійного органу вбачається, що вказані документи знаходяться на непідконтрольній українській владі території, що не свідчить про їх відсутність. До апеляційної скарги апелянт надав копію пенсійного посвідчення та витягів з актів огляду МСЕК на підтвердження наявності підстав для зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи зі шкідливими умовами для перерахунку пенсії.
Крім того, вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки правомірності дій пенсійного органу щодо не врахування для перерахунку пенсії наданої позивачем довідки про заробітну плату від 20.02.2017 № 430 виданої ТОВ "ДТЕК РовенькиАнтрацит".
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що за відсутності у пенсійного органу документів щодо перебування позивача на інвалідності, а також неможливості перевірки відомостей, зазначених в довідці від 20.02.2017 про заробітну плату, відсутні підстави для перерахунку пенсії.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 10.06.2019 та отримує пенсію за віком за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 45).
09.09.2019 ОСОБА_1 подав пенсійному органу заяву, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 20.02.2017, виданої ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит» (зв.б. а.с. 70).
За результатами розгляду заяви, відповідач рішенням № 90 від 17.09.2019 відмовив ОСОБА_1 в допризначенні пенсії за віком по списку № 1, посилаючись на те, що первинні документи зберігаються в архіві на непідконтрольній Україні території, що свідчить про неможливість підтвердити достовірність обставин, викладених у довідці (а.с. 24).
Також судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою про зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи зі шкідливими умовами для перерахунку пенсії за віком за списком № 1 з дати її призначення.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 24 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2020 позивачу відмовлено у такому перерахунку, оскільки відсутні документи, які підтверджують час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві. Також зазначено, що при перевірці в Центральній базі одержувачів пенсій України інформація про одержувача пенсії ОСОБА_1 за період з 02.02.1996 по 02.02.2004 на території, непідконтрольній українській владі, відсутня (зв.б. а.с. 74).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Звертаючись до суду, позивач не оскаржував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.09.2019 та від 19.05.2020.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з метою повного захисту прав позивача, вийшов за межі позову та скасував рішення відповідача від 17.09.2019, посилаючись на те, що останнє прийнято не в межах та у не в спосіб, встановлений законодавством. При цьому вважав, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути його заяву з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зарахування позивачу часу перебування на пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи, суд першої інстанції вважав, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правомірними, оскільки зазначені обставини є непідтвердженими.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14).
Відповідна гарантія встановлена і положеннями ч. 4 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Згідно зі ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Пунктом 6 ч. 4 ст. 10 Закону № 345-VI внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», доповнивши частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 392/17/17 законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 20.02.2017.
Скасовуючи рішення відповідача від 17.09.2019, суд першої інстанції виходив з того, зазначена пенсійним органом обставина (неможливість перевірки достовірності довідки до повернення території України під контроль органів державної влади України ) не є підставою для відмови до призначенні пенсії, а отже належним способом захисту є зобов'язання останнього повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 з приводу призначення пенсії за Списком №1.
Враховуючи, що рішення пенсійного органу не є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з його неправомірності, проте зобов'язуючи повторно розглянути заяву позивача суд помилково зазначає, що вона стосується призначення пенсії.
В даному випадку, спірним є питання перерахунку пенсії за віком за списком № 1 з урахуванням довідки від 20.02.2017, а не її призначення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, врахувавши довідку від 20.02.2017 № 430 про заробітну плату, видану ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит».
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у вказаному перерахунку з посиланням на те, що перевірити достовірність довідки неможливо з огляду на розташування підприємства на непідконтрольній українській владі території.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р місто Ровеньки віднесено до переліку населених пунктів , в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних форсувань (закон України від 16.09.2014 № 1680-ІІУ " Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей").
Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу, виданого підприємством, що знаходиться на території проведення антитерористичної операції, як доказу, оскільки його не прийняття призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення
Таким чином, колегія суддів вважає, що пенсійний орган має враховувати надану позивачем довідку для додержання прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.04.2020 по справі № 701/1196/16-а, від 08.04.2020 по справі № 242/1568/17.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Крім того, згідно ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку наявності сумнівів з приводу наданої позивачем довідки, відповідач не був позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення її перевірки.
При цьому колегія суддів зауважує, що неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до вказаного Закону врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-11. (далі Порядок № 22-1)
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Згідно п.3 розділу ІІ Порядку, за бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням в ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За змістом пп "в" п.7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи. організації. Форма і зміст цієї довідки визначені у додатку 1 Порядку.
Така довідка про заробітну плату (дохід) видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про перерахунок пенсії при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів, реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для перерахунку пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо перерахунку без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про проведення перерахунку пенсії або про відмову у такому перерахунку, визначені Порядком № 22-1, зокрема, п. 4.3 цього Порядку.
Із довідки від 20.02.2017 вбачається, що остання видана на підставі особових рахунків за 1991- 1995 роки, які знаходяться за адресою Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, б.104 , в архіві ш.№ 81 "Київська".
Доводи пенсійного органу , що установа, яка видала довідку від 20.02.2017 знаходиться на непідконтрольній Україні території і перевірити достовірність її буде можливо лише після повернення зазначеної території під контроль органів державної влади України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів вжиття ним заходів щодо з'ясування знаходження первинних документів в архівних, або інших установах, які перебувають на підконтрольній Україні території.
Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб'єкту. Проте доказів вжиття активних дій щодо перевірки відомостей, зазначених у довідці відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що належним захистом прав позивача є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2019 щодо перерахунку його пенсії на підставі довідки від 20.02.2017 з урахуванням висновків суду.
Щодо доводів скаржника про необхідність врахування страхового стажу перебування позивача на інвалідності.
Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції виходив з правомірності дій пенсійного органу, оскільки позивачем не надано відповідних документів на підтвердження зазначеним ним обставин.
Проте, колегія суддів зазначає, що судом при вирішенні справи, не враховано, що за наслідками розгляду заяви позивача, пенсійним органом прийнято рішення від 19.05.2020, оцінка якому, зокрема, підставам відмови, зазначеним у ньому, судом першої інстанції не надана.
Судом встановлено, що підставою відмови у зарахуванні зазначеного періоду до пільгового стажу у рішенні від 19.05.2020 зазначено відсутність підтверджуючих документів, а також те, що архівна пенсійна справа по інвалідності позивача знаходиться на території, непідконтрольній українській владі і виписку з акту огляду МСЕК неможливо витребувати.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено право органів Пенсійного фонду вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За п. 4.2. Порядку №22-1 ( в редакції постанови Правління ПФУ від 07.07.2014 р. № 13-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. (п. 1.7 Порядку № 22-1)
Отже, відповідач, для з'ясування зазначених обставин мав право витребувати як у позивача додаткові докази, що підтверджують період перебування його на інвалідності, , так і з інших офіційних джерел , однак ні суду першої ні апеляційної інстанції не надав доказів вчинення таких дій.
При цьому, позивачем суду апеляційної інстанції надано копії пенсійного посвідчення від 09.12.1998 № НОМЕР_1 та витягу з акту огляду МСЕК № 189742 від 06.03.1997, якими встановлено ОСОБА_1 3групу інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з 01.02.1996 (а.с. 107-108).
Крім того, з наявного в матеріалах справи листа Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області Фонду соціального страхування України від 29.04.2020 вбачається, що в період з 01.02.1996 по 01.02.2004 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з нещасним випадком на виробництві (зв.б. а.с. 22 а.с. 23).
Зазначені документи, не були враховані пенсійним органом під час вирішення заяви позивача про зарахування часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи зі шкідливими умовами.
Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 141 від 19.05.2020 , як прийняте передчасно, без з'ясування всіх обставин.
Натомість, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність дій пенсійного органу.
Разом з тим, вимоги апелянта про зобов'язання ГУ ПФУ України в Харківській області зарахувати час перебування ОСОБА_1 , з 02.02.1996 по 02.02.2004 на пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення з 10.06.2019 з урахуванням положень ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", колегія суддів вважає передчасними, оскільки оцінку додатковим доказам, наявним у позивача , а саме пенсійному посвідченню, довідки МСЕК має надати пенсійний орган під час вирішення звернення позивача.
Судом встановлено, що зазначені документи відсутні в матеріалах пенсійної справи, позивачем до пенсійного органу не надавалися, а отже вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з їх урахуванням є передчасними.
Крім того, як вже було зазначено, вирішення питань щодо перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту позивача є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 141 від 19.05.2020 та зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії позивача за віком по списку № 1 з 10.06.2019 з зарахуванням часу перебування на інвалідності до стажу роботи, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 по справі № 520/7882/2020 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 з приводу призначення пенсії за Списком №1 у порядку п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду по даній справі.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2020 №141.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання зарахування часу перебування ОСОБА_1 , з 01.02.1996 по 01.02.2004 на пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи з часу призначення з 10.06.2019 з урахуванням положень ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2019 щодо перерахунку його пенсії на підставі довідки від 20.02.20217 № 430 виданої ТОВ " ДТЕК РовенькиАнтрацит" з урахуванням висновків суду.
В іншій частині в задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова