04 лютого 2021 р.Справа № 520/3294/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, по справі № 520/3294/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українська ливарна компанія») з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просило суд :
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області, щодо винесення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ю-119294-58;
- скасувати винесену Головним управління ДПС у Харківській області Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.01.2020 № Ю-119294-58.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 по справі № 520/3294/2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" (пр. Московський, буд. 277, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 32759676) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 по справі № 520/3294/2020, справу направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факт зупинення діяльності ТОВ «Українська ливарна компанія» в умовах карантину, чим на думку апелянта, порушив його процесуальні права та позбавив можливості захистити свої інтереси у повному обсязі. Також зазначив, що у зв'язку із введенням з 12.03.2020 на території України карантину ТОВ «Українська ливарна компанія» було вимушене обмежити ведення господарської діяльності, та з 05.05.2020 (за рішенням власників) взагалі зупинити виробничу діяльність до кінця карантинних заходів. У зв'язку з чим, з огляду на фізичну відсутність в офісі підприємства адміністративно-управлінського персоналу, позивач не мав змоги належно приймати участь у судовому процесі. Також зазначає, що станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції, ТОВ «Українська ливарна компанія» не відновило ведення господарської діяльності та не мало можливості здійснити представництво своїх інтересів в суді. Однак, як вказує апелянт, суд першої інстанції, не звернув уваги на вищенаведені обставини, виніс ухвалу, яка не відповідає вимогам адміністративного процесуального законодавства, порушує права сторони процесу на захист та відстоювання своїх інтересів.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.5 ст. 205, п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції виходив з неможливості розгляду справи за умови неявки представника позивача у судове засідання, ненадання позивачем доказів, що свідчать про поважність причин неявки його представника у судове засідання, попри те, що розгляд справи було відкладено вісім разів з причини подання позивачем клопотання про відкладення, у зв'язку з неможливістю здійснювати представництво товариства у судовому розгляді через спалах гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території України та хворобою представника, а також з урахуванням дати відкриття провадження у даній справі (24.03.2020).
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексу - КАС України) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення (ч.2 ст.205 КАС України).
Як встановлено ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки (ч.5 ст.205 КАС України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на конструкцію норм частини п'ятої статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України серед підстав для застосування передбаченого цими статтями наслідку виокремлено як альтернативні:
- неявка позивача в судове засідання без поважних причин або
- неповідомлення позивачем про причини неявки в судове засідання.
З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2020 та 27.10.2020 від позивача до суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в обґрунтування яких останній посилався на запровадження постановою Кабінету Міністрів України на всій території України карантину через епідемію коронавірусу та на хворобу представника позивача, у зв'язку з чим, він не мав можливості належним чином представляти свої інтереси у судових засіданнях, призначених на відповідну дату.
Разом, з цим до вказаних клопотань позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наведених обставин.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин, викладених останнім у клопотанні про відкладення розгляду справи, зокрема, доказів хвороби представника позивача, не може вважатись поважною причиною неявки в судове засідання.
Водночас комплексний аналіз положень зазначених норм процесуального закон дає підстави для таких висновків.
Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
З наведеного слідує, що, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з'ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Разом з цим, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції констатуючи наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, серед іншого, вказав, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи, при цьому не навів жодних мотивів та обґрунтування такого висновку.
Крім того, в порушення наведених вимог, в оскаржуваній ухвалі, відсутні посилання на думку представника відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів за відсутності позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було передбачених ч.5 ст.205 КАС України та п.4 ч.1 ст. 240 КАС України підстав для залишення без розгляду позовної заяви ТОВ «Українська ливарна компанія».
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 826/10538/17.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
За приписами ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 по справі № 520/3294/2020 прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому відповідно до вимог ч.3 ст.312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року по справі № 520/3294/2020 - скасувати
Справу № 520/3294/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 05.02.2021 року