05 лютого 2021 р. Справа № 440/4196/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 13.11.20 року по справі № 440/4196/20
за позовом ОСОБА_1
до Національної поліції України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної поліції України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 13.09.2019 № 6/VIII/XVIII/1 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн. (судовий збір) та 5162,95 грн. (витрати на професійну правничу допомогу).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою отримання статусу учасника бойових дій ним наданий до відповідача повний перелік документів, визначених законом, якими у своїй сукупності підтверджено факт участі ОСОБА_1 у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, під час перебування у районах антитерористичної операції у період її проведення. Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №440/1553/19 встановлені обставини його залучення до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації працівниками поліції на території Луганської області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішення, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції свідомо проігнорував його доводи та докази, які встановлені у справі № 440/1553/19 та вказані в позовні заяві. Також зазначив, що має всі необхідні та достовірні письмові докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій відповідно до чинного законодавства України.
Відповвідно до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що позивач наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.02.18 №504 відряджений до Головного управління Національної поліції в Луганській області для проходження стажування, що не передбачало безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції. Надані позивачем разом із заявою документи не підтверджують його безпосередню участь в антитерористичній операції, безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції, а також участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.02.18 №504 майора поліції ОСОБА_1 (0064801), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, направлено до Головного управління Національної поліції в Луганській області для проходження стажування у період з 22 лютого по 22 травня 2018 року.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.03.18 №914 з 05.03.18 припинено стажування позивача у Сєвєродонецькому відділі поліції ГУНП в Луганській області та направлено на стажування до управління карного розшуку ГУНП в Луганській області на період з 06.03.18 по 23.05.18.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 31.03.18 №1200 "Про організацію та проведення стажування окремих працівників поліції" визначено у період з 28.02.18 по 22.05.18 організувати та провести стажування на посаді оперуповноваженого відділу розшуку злочинців та безвісти зниклих громадян управління карного розшуку ГУНП в Луганській області майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Залученими до матеріалів справи копіями наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.03.18 №928, від 05.04.18 №1271, від 19.04.18 №1477, від 25.04.18 №1590, від 10.05.18 №1766, підтверджено, що позивач залучався до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку на блокпосту БП-07-Л "н.п. Кремінна - н.п. Лиман", у періоди з 16.03.18 по 23.03.18, з 06.04.18 по 13.04.18, з 20.04.18 по 27.04.18, з 27.04.18 по 04.05.18, з 11.05.18 по 18.05.18.
21.12.18 позивач звернувся до комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України із заявою з питань розгляду матеріалів про надання йому статусу учасника бойових дій.
Комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України розглянула документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та на засіданні 26.02.19 ухвалила рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
У вказаному рішенні, як на підставу для його ухвалення, зазначено посилання на такі нормативно-правові акти: пункт 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; абзац другий пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 №413; абзац другий пункту 4 розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.16 № 405, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.06.16 за №857/28987.
Не погоджуюсь з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №440/1553/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2019, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 26 лютого 2019 року №2/ІІ.2/XVI/4 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов'язано Комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 грудня 2018 року про надання статусу учасника бойових дій з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення. У задоволенні позовних вимог про зобов'язання прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також видати посвідчення учасника бойових дій встановленого законом зразка відмовлено.
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2019 у справі № 440/1553/19 комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України повторно розглянула документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та на засіданні 10.06.20 року ухвалила рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій.
Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 . Полтавський окружний адміністративний суд в рішенні від 08.07.2019 року у справі №440/1553/19 зазначив, що відповідач належним чином не розглянув подані позивачем документи та не здійснив перевірку наявності підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з огляду на його залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області. За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що Комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України передчасно відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій з посиланням на відсутність достатніх доказів його безпосередньої участі в антитерористичній операції. Також зазначив, що Комісією не проведено перевірку поданих позивачем документів на наявність підстав для надання йому статусу учасника бойових дій з огляду на залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Луганської області. За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що Комісія Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України передчасно відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій з посиланням на відсутність достатніх доказів його безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Приймаючи рішення про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 10.06.2020 року № 2/V/XVI/1, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій, відповідач зазначав про відсутність правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, зокрема: витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ, або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витягів з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно - тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення, у звязку з відсутністю доказів про залучення до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях та через відсутність фактів залучення до безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (підстава лист ГУНП в Луганській області від 05.05.2020 року № 3563/111/19/05-2020).
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Абзац 2 пункту 19 частини 1 статті 6 визначає, що Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 року затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Відповідно до пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413, статус учасника бойових дій надається:
- військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
- особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Згідно з пунктом 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об'єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об'єднаним командним пунктом об'єднаних сил), а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Пунктом 4 Порядку № 413 передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Пунктом 5 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій:
- особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади;
- особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Комісії інформують у місячний строк Державну службу у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про осіб, яким надано статус учасника бойових дій, за формою згідно з додатками 3 і 5.
Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.
Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісіями, та в разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та в місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 413, у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.
Вказані норми кореспондують з положеннями розділу ІІ Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2016 р. №405 (далі - Положення №405) та пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У розділі ІІІ Положення № 405 визначені особливості надання поліцейським, державним службовцям, іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції.
Так, у пункті 2 розділу ІІІ Положення № 405 вказано, що комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів, зокрема:
- для поліцейських, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях,- витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документів про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
- для поліцейських, які залучалися до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк менше ніж 30 календарних днів,- документів, зазначених в абзаці шостому цього пункту, витягів з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
Розділом ІІІ Положення №405 вказано що, Комісія приймає рішення про надання статусу учасника війни на підставі документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції) чи до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях (витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях), а також документів про направлення у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Тобто, законодавством чітко визначено сукупність обставин, за яких особа може отримати статус учасника бойових дій.
Матеріалами справи встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.02.18 №504 майора поліції ОСОБА_1 (0064801), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, направлено до Головного управління Національної поліції в Луганській області для проходження стажування у період з 22 лютого по 22 травня 2018 року.
Згідно листа Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 05.05.2020 року № 3563/111/19/05-2020 ОСОБА_1 не є таким, що безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції, а також не є таким, що брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Відповідно до наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.03.18 №928, від 5.04.18 №1271, від 19.04.18 №1477, від 25.04.18 №1590, від 10.05.18 №1766, майор поліції ОСОБА_1 залучався до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку на блокпосту БП-07-Л "н.п. Кремінна - н.п. Лиман", у періоди з 16.03.18 по 23.03.18, з 06.04.18 по 13.04.18, з 20.04.18 по 27.04.18, з 27.04.18 по 04.05.18, з 11.05.18 по 18.05.18. Згідно інформації наданої до УКЗ ГУНП в Луганській області підрозділами Управління карного розшуку та Управління превентивної діяльності ОСОБА_1 до інших заходів не залучався. Вказаний блокпост знаходиться на межі між Луганською та Донецькою областями, розташований на підконтрольній Україні території, не перебуває на першій лінії розмежування сторін.
Таким чином, матеріали справи не містять, серед іншого, витягів з наказів про залучення позивача до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документів про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів.
З приводу наказів Головного управління Національної поліції в Луганській області від 14.03.18 №928, від 05.04.18 №1271, від 19.04.18 №1477, від 25.04.18 №1590, від 10.05.18 №1766 колегія суддів заначає, що вони свідчать лише про те, що позивач залучався до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку, а не до здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 2240/2866/18.
Крім того, виконання службових обов'язків в містах, які відносяться до зони проведення антитерористичної операції не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні антитерористичної операції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 року по справі № 805/1751/15-а.
Посилання позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №440/1553/19, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019, яким встановлений факт його залучення до виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та порядку з метою забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ працівниками поліції на території Луганської області, як на підставу для скасування рішення Комісії від 13.09.2019, колегія суддів відхиляє, з таких підстав.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Водночас, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях в інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 12 жовтня 2020 року у справі №814/435/18, від 27 листопада 2020 року справа № 440/525/19.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи № 440/1553/19 судами не було встановлено обставин, які підтверджують або спростовують наявність чи відсутність рішення керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення ОСОБА_1 до проведення антитерористичної операції, що, як на переконання колегії суддів, є обов'язковою підставою для надання поліцейському статусу учасника бойових дій. Отже, у судових рішеннях у справі № 440/1553/19 не встановлено обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення справи, що розглядається.
Надані до матеріалів справи докази підтверджують лише участь ОСОБА_1 в охороні публічної безпеки та порядку відповідно до розстановки нарядів поліції на території обслуговування ГУНП в Луганській області, що передбачено планом стажування.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається на постанови Верховного Суду від 13.10.2020 по справі № 2240/2866/18 та від 03.08.2018 по справі 805/1751/15-а, оскільки вони не є аналогічними зі справою, що розглядається, однак колегія суддів вважає доводи позивача безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції у справі № 440/4196/20 не суперечать висновкам Верховного Суду в тотожних правовідносинах.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 по справі № 440/4196/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова