04 лютого 2021 р. Справа № 520/5345/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.), по справі № 520/5345/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна"
до Державної служби України з безпеки на транспорту в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області
про скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (далі - ТОВ "Новаагро Україна" , позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Харківській області №172531 від 07.04.2020 про застосування до ТОВ "Новаагро України" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що позивач в розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт” не є перевізником, а отже не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в спірних правовідносинах.
Зазначає, що транспортний засіб марки Камаз 65117-1030, державний номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки KRONE AZW 18, держаний номерний знак НОМЕР_2 , на момент виникнення спірних правовідносин, знаходились у користуванні ТОВ “Совта”, а не ТОВ "Новаагро України", про що свідчить договір оренди № 30-В від 02.07.2018 та акт приймання-передачі від 02.01.2019 до договору.
Твердження суду першої інстанції про сумнівність достовірності акту приймання-передачі, оскільки він датований 02.01.2019 - раніше реєстрації права власності за позивачем транспортного засобу (31.05.2019) є безпідставним, оскільки право власності позивача на вищевказаний транспортний засіб не є предметом доказування у даній справі, не надання водієм під час перевірки договору пояснюється тим, що він не є працівником ТОВ "Новаагро України". Крім того, під час перевірки надавалася товарно-транспортна накладна № В3190000226 від 21.02.2020, в якій автомобільним перевізником зазначено не позивача, а ТОВ “АПК”Новаагро”.
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (далі - відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 21.02.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області проведено рейдову перевірку на 516 км а/д М-03 “Київ - Харків - Довжанський”, під час якої зупинено транспортний засіб марки Камаз, модель 65117-1030, номерний знак НОМЕР_1 з причепом марки KRONE, модель AZW 18, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Під час перевірки водієм ОСОБА_1 надано:- посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 ;- свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів марки КАМАЗ, модель 65117-1030, номерний знак НОМЕР_1 , від 31.05.2019;- (причепу) марки KRONE, модель AZW 18, номерний знак НОМЕР_2 , від 31.05.2019; - товарно-транспортну накладну № ВЗ190000226 від 21.02.2020 (а.с. 85-86).
Відповідачем проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу з причепом, за результатами якого зазначено, що загальна маса тягача разом з причепом та вантажем становила 43,920 т при нормативно допустимій 40 т для даного типу транспортного засобу, про що складено довідку 0007265 від 21.02.2020 (а.с.16).
Факт порушення встановлено відповідачем на підставі відомостей зазначених у товарно-транспортній накладній №ВЗ190000226 від 21.02.2020 та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області встановлено надання послуг з перевезення вантажів згідно ТТН з перевищенням вагових обмежень на 9,8 % без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, чим порушено п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, відповідальність за що передбачена абз.14 ч.1 ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”, що підтверджується актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 212626 від 21.02.2020 (а.с. 13).
21.02.2020 відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0023228 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0023228 (а.с.17-18).
Постановою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 07.04.2020 № 172531 на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” до ТОВ "Новаагро України" за порушення п. 22.5 ПДР, ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8 500,00 грн (а.с. 12).
Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу відповідачем доведено, а тому правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8 500,00 грн, у зв'язку з чим постанова №172531 від 07.04.2020 є правомірною.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до пункту першого Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктами 15 та 27 пункту 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567)
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, в тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації. (абз. 2 п. 16 Порядку № 1567).
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 за № 2862 - IV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку № 879).
Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.
Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
За приписами пункту 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно зі ст. 265-2 Кодексу про адміністративні правопорушення.
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачені частиною першою, другою, третьою і четвертою ст. 121, статтями 121-1, 126, ч. 1, 2, 3 і 4 ст. 130, статтями 132-1, 206-1 цього кодексу працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення) ч. 1. ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З аналізу викладених положень Порядку № 879 слідує, що транспортний засіб, у якого виявлено перевищення габаритно-вагових параметрів, затримується та може продовжувати рух тільки після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд.
За приписами пункта 9 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 за № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Також, відповідно до Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології (пункт 8 Розділу II).
Згідно з підпунктами 3-5 пункта 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 за №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема:
- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422:
- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);
- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Абз.14 ч. 1 ст. 60 Закону 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Судовим розглядом встановлено, що під час проведення рейдової перевірки на вимогу посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Харківській області був зупинений транспортний засіб марки Камаз 65117-1030, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KRONE AZW 18, держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який надав всі наявні у нього документи на транспорт та на товар, серед яких була товарно-транспортна накладна від 21.02.2020 за № ВЗ190000226 з товаром: відходи 1-2 кат. гречані, маса брутто - 43 920 кг , тара - 16 660, маса нетто - 27 260 кг. та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів.
На підставі наданих документів, за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу Камаз 65117-1030, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KRONE AZW 18, держаний номерний знак НОМЕР_2 , спібробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області виявлено, що загальна маса такого транспортного засобу становила 43,920 т при нормативно допустимій 40 т для даного типу транспортного засобу.
У зв'язку з виявленою під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідністю фактичних вагових параметрів нормам та правилам, Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0023228 від 21.02.2020, в якому зазначено, що фактична маса транспортного засобу Камаз 65117-1030, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KRONE AZW 18, держаний номерний знак НОМЕР_2 складає 43,92 т при нормативно допустимій 40 т (а.с.17).
Також, відповідачем складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 212626 від 21.02.2020, з якого вбачається, що даний документ не містить характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу, тощо.
З наведеного вбачається, що відповідачем проведено документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який передбачає, що представники Укртрансбезпеки повинні із документів, наданих особою, що перевіряється, визначити вагу вантажу та транспортного засобу, який його перевозить, після чого шляхом додавання визначити їх загальну масу.
Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені документи є належними та достатніми в підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, а позивач належним суб'єктом правопорушення.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що не є суб'єктом правопорушення, оскільки не є автомобільним перевізником, та посилається на ТТН, в якій відсутні дані про позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом та відповідачем суб'єкта притягнення до відповідальності, оскільки позивач не є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", колегія суддів вважає помилковими.
Відповідно до ст. 1 Закону 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно ч.1 ст. 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що на час перевірки, транспортні засоби не перебували в його користуванні, посилаючись на договір оренди, акт-приймання передачі та ТТН.
Згідно наявного в справі договору оренди № 30-В від 02.07.2018, транспортні засоби марки Камаз 65117-1030, державний номерний знак НОМЕР_1 , та причіп марки KRONE AZW 18, держаний номерний знак НОМЕР_2 , передані ТОВ "Новоаагро" у тимчасове оплатне користування в користування ТОВ “Совта”.(а.с. 39)
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, лише з 31.05.2019 ТОВ “Новаагро Україна” є власником вантажного транспортного засобу марки Камаз, модель 65117-1030, номерний знак НОМЕР_1 , та причепу марки KRONE, модель AZW 18, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с. 87).
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на 02.01.2019 (час укладання договору оренди) транспортні засоби не перебували у власності позивача, що виключає можливість їх передачі в користування іншим особам, а отже договір оренди від 02.07.2018 не є належним доказом відсутності у користуванні позивача транспортних засобів.
Перевезення товару здійснювалося транспортними засобами, власниками яких є ТОВ “Новаагро Україна”, а отже останній є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
Доводи позивача про не врахування судом першої інстанції ТТН від 21.02.2020, яка не містить відомостей про позивача, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.
Судовим розглядом встановлено, що в товарно-транспортній накладній № В3190000226 від 21.02.2020, наданій відповідачу під час проведення перевірки, дійсно автомобільним перевізником, замовником, вантажовідправником зазначено не позивача, а інші юридичні особи , зокрема автоперевізником вказаноТОВ “АПК”Новаагро”. (а.с.85)
Однак, зазначена ТТН не спростовує висновки суду, щодо здійснення перевезення станом на 21.02.2020 транспортними засобами, власниками яких є позивач, будь-яких доказів на спростування зазначених обставин позивачем не надано до суду, у зв'язку з чим відповідачем вірно визначено позивача як суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Проте, товарно-транспортна накладна, з якої відповідач встановив масу вантажу, - є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, та не може вважатися документом, який беззаперечно визначає масу вантажу.
Отже, зазначені обставини свідчать про неможливість проведення документального габаритно-вагового контролю відповідачем.
Колегія суддів зауважує, що під час складення акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів; акта про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, які стали підставою для прийняття постанови від 07.04.2020 за № 172531, також складалася довідка про здійснення габаритно-вагового контролю № 0007265 від 21.02.2020 із зазначенням дати і місця його здійснення, відповідно до положень п. 18 Порядку № 879.
Однак, оскільки довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю не містить результатів вагового контролю навантаження на осі транспортного засобу, а також відсутній чек (квитанція, талон, тощо) зважування, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не проводився точний габаритно-ваговий контроль.
Доказів проведення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, у певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам, дотримання визначених у дозволі умов і режиму руху транспортних засобів з використанням сертифікованого обладнання, відповідачами до матеріалів справи не надано.
Отже, оскільки посадовими особами органу контролю не проведено зважування транспортного засобу та вантажу, висновки відповідача про те, що позивачем перевищено нормативно допустиму масу транспортного засобу разом з вантажем, є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що при встановленні перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за його проїзд, проте, контролюючий орган наклав адміністративно-господарський штраф.
Матеріали справи не містять жодних доказів з приводу того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів водієві або власникові транспортного засобу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами чи подальший рух транспортного засобу марки Камаз 65117-1030, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки KRONE AZW 18, держаний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , було заборонено.
Таким чином, визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача здійснено з порушенням вказаних вище положень Порядку № 879, а тому дані щодо загальної маси транспортного засобу позивача, зазначені в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не можуть вважатися достовірними.
Зазначеним обставинам судом першої інстанції оцінка не надавалася, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи те, що факт перевищення маси транспортного засобу нормативно встановлених розмірів належними та допустимими доказами відповідачами не доведений, відсутні підстави вважати, що позивачем порушено приписи чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Харківській області №172531 від 07.04.2020 про застосування до ТОВ "Новаагро України" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Новаагро України" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2 102,00 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду справи, позов задоволено, на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені нею судові витрати у розмірі 5 255,00 грн (2 102,00 + 3 153,00).
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 520/5345/2020 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" задовольнити.
Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Харківській області №172531 від 07.04.2020 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" адміністративно - господарського штрафу у розмірі 8 500,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорту в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (ЄДРПОУ 39816845 проспект Перемоги, буд 14, м. Київ, 03135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (ЄДРПОУ 34631027, вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова