справа № 756/9773/19
головуючий у суді І інстанції Яценко Н.О.
провадження № 22-ц/824/2748/2021
05 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва № 2/756/3827/17 від 23 червня 2017 року з ОСОБА_1 на її користь на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 3000 грн, щомісячно, на кожну дитину.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з часу стягнення аліментів її дохід значно знизився. Проте, відповідач навпаки став отримувати більші статки, працює керівником ТОВ «Іноваційні системи бізнесу». Діти підросли, молодший син йде до шкоди, що потребує додаткових значних видатків на придбання шкільного одягу, приладдя, канцелярських товарів. Старший син відвідує курси починаючого програміста, вартість яких коштує 5 438 грн. Посилаючись, що отриманий розмір аліментів не може забезпечити достатній рівень забезпечення дітей, просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року позовну заяву задоволено частково.
Збільшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва № 2/756/3827/17 від 23 червня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) на тверду грошову суму в розмірі 2500 грн, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення кожною дитиною повноліття.
Припинено нарахування аліментів за рішенням Оболонського районного суду м. Києва по справі № 2/756/3827/17 від 23 червня 2017 року.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити нове судове рішення встановивши розмір аліментів - 2 500 грн на двох дітей починаючи з дня подання позову і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не врахував довідку про доходи відповідача із якої убачається, що розмір аліментів фактично дорівнює 100 % щомісячних доходів скаржника.
Також вказує, що судом першої інстанції було проігноровано те, що відповідач сумлінно виконує всі свої батьківські обов'язки та вчасно сплачує аліменти.
Зауважує, що позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження витрат на дітей.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалася.
Відповідно до частини 3 статті 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року вчастині зміни способу стягнення аліментів з частки на тверду грошову суму відповідачем не оскаржується та доводів щодо відсутності підстав для зміни способу нарахування аліментів апеляційна скарга не містить, а тому згідно із ч.1 ст.367 ЦПК України відповідні висновки суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядаються.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині визначення розміру аліментів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив того, що такий розмір аліментів не ставитиме платника аліментів у скрутне для нього становище, з огляду на рівень видатків відповідача, які значно перевищують його офіційний дохід, що свідчить про можливість платника аліментів сплачувати їх у більшому розмірі ніж офіційно підтверджений дохід.
Висновок суду є правильними і такими, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Судом установлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва справа №756/7334/17 від 23 червня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнено аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнено аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. (а.с.8-9).
З довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги виданої Центром комунального сервісу №45 від 22 липня 2019 року видно, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею зареєстровані та проживають ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, позивач ОСОБА_2 вказувала, що розмір аліментів, які вона отримує від ОСОБА_1 в розмірі ј частини, є незначним та не може забезпечити першочергових потреб дітей. Зазначала, що відповідач фактично отримує більший дохід ніж офіційно задекларований заробіток у мінімальному розмірі 5 450 грн, що підтверджують його видатки.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частинами 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено у 2020 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.
Дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Судом встановлено, що розмір аліментів, який виплачується відповідачем на виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва справа № 756/7334/17 від 23 червня 2017 року, становить 1270, 80 грн на двох дітей, тобто на кожного по 635,40 грн.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що даний розмір не забезпечує мінімально гарантованого державою розміру аліментів (50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) оскільки є майже у двічі менший.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів згідно із довідкою про доходи ОСОБА_1 дорівнює майже 100 % щомісячних доходів відповідача висновків суду не спростовують.
Оскільки, оцінюючи довідку про заробітну плату відповідача та неможливість останнього сплачувати збільшений розмір аліментів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку врахувавши, квитанцію №169 від 20 липня 2017 року про оплату відпочинку ОСОБА_1 на суму 11000 грн у період з 20 липня по 02 серпня 2017 року (а.с.50) та чек про придбання відповідачем товарів та продуктів харчування в магазині Ашан на суму 4638,57 грн, як одноразовий платіж (а.с.51-52).
Тому, дані фактичні обставини суд першої інстанції урахував, як доказ перевищення статків відповідача його офіційному, документально підтвердженому заробітку із чим погоджується і апеляційний суд.
Таким чином, за сукупності наявних доказів на підтвердження витрат відповідача, його посилання на ту обставину, що він отримує лише мінімальну заробітну плату спростовані наданими самим відповідачем доказами.
Окрім того, відповідач у апеляційній скарзі не заперечує той факт, що має додатковий дохід.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надала суду жодних доказів на підтвердження витрат на дітей, а суд першої інстанції без дослідження будь-яких доказів з боку позивача ухвалив рішення по даній справі колегія суду не приймає до уваги, оскільки предметом цього спору є визначення розміру аліментів, тому предметом доведення є обставини, визначені ст. 182 СК України.
Доводів щодо недоведеності підстав для зміни розміру аліментів з частки на тверду суму апеляційна скарга не містить.
Визначивши розмір стягуваних аліментів, суд першої інстанції врахував позовні вимоги ОСОБА_2 та положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким установлено у 2019 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць дітям віком до 6 років і віком від 6 до 18 років та визначив розмір аліментів який не порушує права дитини на достатній рівень життя, при цьому суд врахував передбачений законодавством обов'язок обох батьків утримувати неповнолітніх дітей.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком районного суду про покладення на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на утримання синів у визначеному судом першої інстанції розмірі 2 500 грн, щомісячно, на кожну дитину.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені та відповідачем не спростовані.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 лютого 2021 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба