05 лютого 2021 року м. Київ
Справа № 22-2710 Головуючий у 1-й інстанції: Мальцева Д. О.
Унікальний № 761/19064/19 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
У травні 2019 року ОСОБА_2 пред'явила в суд позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому, з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі - в розмірі 6 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а. с. 1-3).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони до квітня 2018 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали разом, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. У фактичних шлюбних відносинах у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На утримання спільної доньки необхідно близько 6 000 грн на місяць, куди входять: витрати на дитячий садок - 800 грн, навчання та підготовку дитини до школи - 650 грн, іграшки, одяг та взуття - 2000 грн, 1 000 грн. та 1 000 грн відповідно, їжу - 3 000 грн, комунальні послуги - 1200 грн., лікування 500 грн щомісячно.
Позивач вказувала, що відповідач майже не бере участі в утриманні спільної дитини, хоча є працездатним, отримує дохід, має у власності квартиру та автомобіль, інших осіб на утриманні не має. Разом з тим, приховує свій дійсний дохід, матеріальну допомогу надає періодично та несвоєчасно, не бере участі у додаткових витратах на дитину, пов'язаних з частими хворобами.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з 08 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю (а.с.218-226).
Додані до апеляційної скарги у якості додатків: копія довідки №2 від 28 січня 2019 року; копія довідки від 31 січня 2019 року; дві копії страхових полісів на ім'я ОСОБА_3 ; копія карти страхування від 18 грудня 2015 року на ім'я ОСОБА_3 ; копія платіжних документів про сплату страховки; копія скарги від 10 березня 2020 року; копія листа НП від 25 травня 2020 року; копія скарги від 22 квітня 2020 року; копія повідомлення про вручення та двох чеків від 22 квітня 2020 року; копія листа ШРДА від 27 травня 2019 року; копія розпорядження ШРДА №463 від 31 травня 2019 року; копія висновку від 05 вересня 2020 року; копія витягу з ЄРДР №12019100100006612 від 11 липня 2019 року; копія постанови про закриття кримінального провадження від 10 червня 2020 року; копія заяви від 10 березня 2020 року; копія талону повідомлення ЄРДР - 12015100001083 від 06 вересня 2020 року; копія заяви від 11 грудня 2020 року; копія довідки від 08 серпня 2019 року; копія довідки від 09 серпня 2019 року; копія довідки від 01 вересня 2019 року; копія довідки від 05 грудня 2019 року; копія довідки від 10 грудня 2019 року; копія довідки від 12 грудня 2019 року; копія довідки від 11 лютого 2020 року; копія довідки від 05 березня 2020 року; копія довідки від 04 травня 2020 року; копія довідки від 08 серпня 2020 року; копія довідки від 24 вересня 2020 року; копія довідки від 03 листопада 2020 року; роздруківки електронних доказів платіжних доручень за період з 06 червня 2019 року до 21 грудня 2019 року; копії фінансових документів за період з січня 2020 року по листопад 2020 року на суму більше 80 000 гривень, направлені 17 грудня 2020 року, не прийняті до розгляду апеляційним судом з нижчевикладених підстав.
Відповідно до ч. 3, 4, 8 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Представник відповідача, ОСОБА_4 , брав участь у судовому засіданні 17 вересня 2020 року (а.с.50-53).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Тому підстав для дослідження у якості нових доказів доданих до апеляційної скарги документів (31 документ згідно з переліком додатків) немає.
Це питання вирішене в ухвалі суду від 04 січня 2021 року (а.с.233).
Подані відповідачем до апеляційного суду 12 січня 2021 року для приєднання до матеріалів справи копії банківських виписок на 24 аркушах та копії платіжних документів на 16 аркушах також не прийняті до розгляду апеляційним судом у якості нових доказів, оскільки вони дублюють копії, наявні у матеріалах справи (а.с.142-179).
Відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не подано. Копію ухвали суду про відкриття у справі апеляційного провадження та копію апеляційної скарги позивач отримала 14 січня 2021 року (а.с.235).
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 423.
На момент розгляду справи дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
З матеріалів справи також вбачається, що дитина часто хворіє, має певні проблеми зі здоров'ям та потребує додаткових періодичних витрат на лікування, що підтверджується копією Медичного висновку № 56 від 26 березня 2019 року, копією Висновку КНП філія № 9 Шевченківського району м. Києва від 13 червня 2019 року, копією Виписки з історії хвороби № 1967 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копією витягу з рекомендацій лікаря щодо лікування дитини.
Відповідач за період з вересня 2018 року здійснював перекази на картковий рахунок позивача: копія квитанції від 07 вересня 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 14 вересня 2018 року на суму 1 497 грн, копія квитанції від 05 жовтня 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 12 жовтня 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 19 жовтня 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 27 жовтня 2018 року на суму 1 510 грн 54 коп., копія квитанції від 02 листопада 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 09 листопада 2018 року на суму 1 507 грн, копія квитанції від 16 листопада 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 24 листопада 2018 року на суму 1 206 грн 03 коп., копія квитанції від 24 листопада 2018 року на суму 150 грн, копія квитанції від 25 листопада 2018 року на суму 148 грн, копія квитанції від 06 грудня 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 14 грудня 2018 року на суму 1 510 грн 54 коп., копія квитанції від 21 грудня 2018 року на суму 1 198 грн, копія квитанції від 28 грудня 2018 року на суму 1 507 грн 54 коп.
З січня 2019 року: копія квитанції від 04 січня 2019 року на суму 1 507, 54 грн., копія квитанції від 11 січня 2019 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 18 січня 2019 року на суму 1 507 грн 54 коп., копія квитанції від 06 березня 2019 року на суму 100 грн 50 коп., копія квитанції від 06 січня 2019 на суму 1 005 грн 03 коп., копія квитанції від 01 липня 2019 року на суму 1 005 грн 03 коп., копія квитанції від 02 січня 2019 року на суму 1 005 грн 03 коп., копія квитанції від 01 вересня 2019 року на суму 1 005 грн 03 коп.
За встановлених обставин, задовольняючи позов ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що спільна дитина сторін проживає разом з позивачем. Позивач самостійно несе тягар по утриманню доньки. Відповідач, починаючи з 2019 року матеріальну допомогу в розмірі, необхідному та достатньому для забезпечення належного утримання та гармонійного розвитку дитини, не надає, додаткових витрат на лікування також не несе. При цьому, є працездатним, інших утриманців не має та може надавати матеріальну допомогу на утримання доньки у розмірі 6 000 грн щомісячно.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, а також даних щодо перебігу розгляду справи суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що указані висновки районного суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Одночасно судом порушені норми процесуального права в частині повідомлення сторін про дату, місце та час судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, заслуговують на увагу та можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Матеріали справи свідчать, що позивач звертаючись до суду із позовом зазначив адресу відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (т. 1, а.с.1).
Відповідно до відомостей, отриманих на запит районного суду від Шепетівської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (т. 1, а.с.24).
З матеріалів справи убачається, що поштове відправлення для ОСОБА_1 з штрих-кодом поштового відправлення 0305715587454 було прийнято до сортувального центру Укрпошта 30 червня 2020 року, однак даних про його отримання відповідачем матеріали справи не містять (т. 1, а.с.183-184).
Справа розглянута у судовому засіданні 01 липня 2020 року за відсутності відповідача (а.с.189-195).
Отже вирішенні питання щодо розгляду справи за відсутності відповідача районний суд не перевірив дані щодо належного повідомлення учасників справи, розглянув справу та ухвалив рішення за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Отже ураховуючи наявність безумовних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з процесуальних мотивів, останнє підлягає скасуванню, а доводи позовної заяви підлягають повторній оцінці судом апеляційної інстанції.
Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
Відповідно до медичного висновку ЛКК від 26 березня 2019 року ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку з приводу функціонального розладу жовчного міхура за гіпотонічним тиском та за станом здоров'я потребує дієтичного харчування в ДДЗ (стіл № 5) (а.с.35-39).
Відповідач є працездатним, інших утриманців не має, тому в змозі сплачувати аліменти у розмірі, що перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, встановлених законом.
Однак, ураховуючи всі вищенаведені обставини, які мають істотне значення, у тому числі вік дитини, у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що визначений районним судом розмір аліментів - 6 000 грн. щомісячно, ураховуючи також можливість утримання від матері, є завищеним.
Одночасно аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач регулярно надсилає грошові кошти позивачу на утримання дитини, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для відмови в позові, оскільки ця допомога є вочевидь недостатньою.
Витрати відповідача на організацію відпочинку дитини у липні 2019 року дійсно мали місце, однак надані відповідачем докази не дають суду можливості встановити конкретний розмір таких витрат, оскільки відсутні письмові докази на підтвердження понесення витрат саме на забезпечення утримання дитини під час відпочинку.
При цьому суд вважає відверто цинічною позицію відповідача про те, що діти, які мають обох батьків, повинні мати утримання на рівні прожиткового мінімуму. Адже діти, які мають двох працездатних батьків, вправі розраховувати на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Ураховуючи викладене та зауважуючи, що дитина має хронічну хворобу і, як наслідок, потребує дієтичного харчування, апеляційний суд доходить висновку, що у даному випадку щомісячний розмір аліментів, які зобов'язаний сплачувати відповідач, повинен складати 4 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
У даній справі у розпорядженні суду відсутні докази щодо наявності між сторонами домовленості з цього приводу.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн щомісячно, починаючи з 08 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначений судом розмір аліментів щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) у дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 60 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома