03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1980/2021
05 лютого 2021 року м. Київ
Справа № 378/403/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Ставищенського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Скороход Т.Н.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 22 619,30 грн. та сплачений ним судовий збір.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «Приватбанк», в зв'язку з чим 3 червня 2011 року підписала заяву б/н. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 23 березня 2020 року має заборгованість 22619,30 грн., з яких 12410,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5134,86 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит; 3520,40 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1053,30 грн. - штраф (процентна складова).
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 03 червня 2011 року в сумі 12410 грн. 74 коп. та 1153 грн. 37 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що до суду була надана заява-анкета, в якій відповідач особистим підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг та зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Крім того, представник позивача, посилаючись на постанови Верховного Суду від 08 липня 2019 року в справі №923/760/18, від 11 вересня 2019 року по справі №642/5533/15-ц, від 19 вересня 2019 року у справі №127/7543/17 та від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18, зазначала, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Крім того, відповідачем у той же день також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Тобто, відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, пені та штрафу, про що зазначено у довідці. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку з встановленим кредитним лімітом. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, а також випискою по рахункам відповідача. Оскільки відповідач користувався кредитними коштами, то зобов'язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити проценти за користування ними.
Суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, а також стягненні пені і штрафу та безпідставно звільнив відповідача від відповідальності з одних лише формальних міркувань. Як вбачається із довідки про умови кредитування, що містить підпис відповідача, сторонами погоджено всі істотні умови договору, в тому числі щодо сплати неустойки.
Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_1 не подавала.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими за прострочений кредит, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що долучена до матеріалів справи анкета-заява не містить даних про умови кредитування, оскільки не зазначено, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо. Також суд першої інстанції критично оцінив наданий для огляду в судовому засіданні оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки дана довідка саме по договору SAMDN50000045564599, а позов поданий про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н ( без номеру).
Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що з наданої позивачем копії заяви від 03 червня 2011 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не вбачається, який саме вид банківської платіжної карти отримав відповідач після підписання цієї заяви, та умови надання кредиту. У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. У заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором б/н від 3 червня 2011 року не містить даних про те, за якою карткою зроблено цей розрахунок, а виписка за договором є неналежним доказом, оскільки в даній виписці не зазначено, за яким саме договором б/н вона видана.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні 3 червня 2011 року договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Разом з тим, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції вважав, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому дійшов висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12410 грн. 74 коп.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 03.06.2011 року, на підставі якої їй було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку.
Як встановлено судом та не спростовується сторонами, відповідачу відкрито кредитний рахунок та надано кредитні кошти у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з неї заборгованість в сумі 22619,30 грн., з яких 12410,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5134,86 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит; 3520,40 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1053,30 грн. - штраф (процентна складова).
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що 03.06.2011 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 03.06.2011 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , виписку відносно ОСОБА_1 за договором № б/н, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), довідку про видані картки на підставі укладеного договору № б/н між ПриватБанком та ОСОБА_1 із зазначенням номеру та строку дії, анкету-заяву № б/н від 03.06.2011 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором № SAMDN50000045564599, витяг з умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 03.06.2011 року відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
З Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 виявила бажання отримати платіжну картку «кредитка «Універсальна» з встановленням кредитного ліміту в розмірі 3 000 грн.
Проте в наданій Анкеті-заяві від 03.06.2011 року відсутні відомості щодо умов кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що додана до позовної заяви, не може бути доказом істотних умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки містить номер кредитного договору SAMDN50000045564599, тоді як заява-анкета без номеру про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 03.06.2011 року, на підставі якої виникло зобов'язання по поверненню кредитних коштів, виписка по рахунку, а також інші надані документи, не містить взагалі номеру укладеного між сторонами договору.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 19.06.2019 року заборгованості по пені 3520,40 грн. та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1053,30 грн. - штраф (процентна складова).
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості за пенею та штрафами позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення пені в сумі 3520, 40 грн. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1053,30 грн. (процентна складова), оскільки позивачем не надано доказів щодо погодження сторонами зазначених умов кредитування.
Посилання позивача у позовній заяві на витяг з Тарифів банку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки витяг з «Тарифів Банку» до позовної заяви не додано та в матеріалах справи відсутній, а наявна у матеріалах справи довідка про умови кредитування, що підписана ОСОБА_1 , містить вказівку про те, що вона укладена в межах іншого кредитного договору - № SAMDN50000045564599.
Таким чином, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру пені та штрафу, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, також в матеріалах справи відсутні Тарифи банку, на які посилається позивач, а тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
Доказів, які б підтверджували, що саме надані до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у Анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості за пенею та штрафами, без надання доказів про те, які саме умови договору щодо нарахування пені та штрафів були узгоджені сторонами, не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості по пені та штрафам у розмірі, визначеному позивачем, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» колегія суддів відхиляє, оскільки доказів, які б підтверджували, що саме ця довідка є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, банком не надано, враховуючи те, що заява-анкета, яка підписана відповідачем, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування, довідка про видані картки, не містять номеру укладеного договору, тоді як вказана довідка про умови кредитування має номер договору SAMDN50000045564599.
Разом з тим, відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував вимог ч.1 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України нарахована банком за період з 01.09.2019 року по 23.03.2020 року за ставкою 86, 4 % річних на суму 5134,86 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Однак, позивач, обґрунтовуючи розмір і порядок нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України, посилався на зміни, внесені 01.04.2019 року до п.2.1.1.2.12. Умов та Правил надання банківських послуг, за якими у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України відсотки встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Проте матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ознайомився зі змінами до п.2.1.1.2.12. Умов та Правил надання банківських послуг від 01.04.2019 року щодо нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» та доказів того, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для висновку про те, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання, ніж визначено ч.2 ст.625 ЦК України.
Враховуючи те, що відсутні підстави для застосування іншого розміру відсотків, що мають сплачуватись у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, ніж це передбачено вимогами статті 625 ЦК України, то в даному випадку має застосовуватися відповідний розмір відсотків, встановлений законом, який дорівнює трьом процентам річних від простроченої суми.
Отже, позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми, що передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України.
З розрахунку заборгованості, наданого до позовної заяви вбачається, що відсотки по ст. 625 ЦК України нараховувалися банком за період з 01.09.2019 року по 23.03.2020 року, тобто за 175 днів прострочки.
У зв'язку з викладеним, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період з 01.09.2019 року (відповідно до розрахунку заборгованості, наданого до позовної заяви) по 23.03.2020 року, тобто 175 днів, від заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 12410 грн. 74 коп. Отже, сума трьох процентів річних за вказаний період становить: 12 410 грн. 74 коп. х 3% / 365 х 175 днів = 178 грн. 51 коп.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦПК України, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню у вказаній частині на підставі ст. 376 ЦПК України з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно сумі задоволених вимог, у розмірі 55 грн. 18 коп.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦПК України, та прийняти в цій частині постанову :
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦПК України, в розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги - 55 грн. 18 коп.
В іншій частині рішення Ставищенського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року - залишити без змін.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.