Справа № 363/3083/16-к Провадження № 11-кп/824/1423/2021 Головуючий в суді першої інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2
03 лютого 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року у кримінальному провадженні № 12016110150000455 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лісне, Тарутинського р-ну, Одеської обл., громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, -
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Ухвалою Ірпінського міськогосуду Київської області від 14 грудня 2020 року, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, до 11 лютого 2021 року включно.
Таке рішення суду вмотивовано тим, що наявні ризики, передбачені п.п. 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий та знову обвинувачується у вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину проти життя тат здоров'я особи, вчинив новий злочин перебуваючи під домашнім арештом, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, також суд врахував особу ОСОБА_7 , який схильний до насильницьких дій, що дає підстави вважати, що він може незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані в суді.
В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції.
Вказує, що клопотання про продовження строку тримання під вартою було подано прокурором з порушенням процесуальних строків, також ні йому, ні обвинуваченому не було надано для ознайомлення клопотання.
Захисник зазначає, що суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив позицію сторони захисту щодо клопотання прокурора.
Апелянт вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України нівелювались та недоведені прокурором.
На думку захисника, застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків.
В суд апеляційної інстанції учасники провадження не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, будь-яких клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін до апеляційного суду не надходило, у зв'язку з чим на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний розгляд відбувався без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 раніше судимий та знову обвинувачується у вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та вчинив новий злочин, перебуваючи під домашнім арештом, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Також суд врахував особу ОСОБА_7 , який схильний до насильницьких дій, що дає підстави вважати, що він може незаконно впливати на свідків, які ще не були допитані в суді.
Крім того судом враховано необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_7 суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином усі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2020 року, якою строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, до 11 лютого 2021 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4