04 лютого 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 757/29609/20-ц
Номер провадження 22-ц/824/331/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Козлова Р. Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, у якому у них народилась донька ОСОБА_3 . Пізніше, шлюб між сторонами було розірвано.
Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з нею та перебуває на утриманні останньої. Відповідач в свою чергу участі в утриманні та вихованні дитини не приймає.
Позивач зазначає, що наразі дитина відвідує приватний дитячий садочок, щомісячна вартість якого становить 8 000 грн.
Враховуючи вищенаведене, остання вважає, що її позовні вимоги підлягають задоволенню.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року (а.с. 38-41) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з 14 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з 14 липня 2020 року у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність, просив рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з останнього аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що окрім доньки ОСОБА_3 у відповідача на утриманні перебувають ще дві дитини від інших шлюбів.
Скаржник зазначає, що до матеріалів справи ним долучено медичну документацію про стан його здоров'я, яка була залишена судом поза увагою. Крім того, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом не враховано те, що заробітна плата відповідача становить 4 723 грн. з якої останній сплачує 1/3 частину, а саме 1 500 грн., на утримання сина ОСОБА_5 та 1 000 грн. на утримання доньки ОСОБА_6 . Таким чином, стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 у сумі 3 000 грн. не є можливим.
На думку скаржника, судом першої інстанції не було у сукупності оцінено доходи сторін, не співставлено визначений розмір аліментів із прожитковим мінімумом, встановленим державою для дитини відповідного віку, крім того, не враховано у повній мірі стан його здоров'я та розмір його доходу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
28 грудня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача з якого вбачається, що остання не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення.
На думку позивача, скаржник приховує свій реальний дохід довідкою з мінімальною заробітною платою у розмірі 4 723 грн. Крім того, скаржник, зазначаючи про сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 у сумі 1 000 грн., доказів на підтвердження вказаних обставин не подає.
Позивач зазначає, що з моменту розірвання шлюбу та до подачі нею позову до суду, скаржник був власником трьох наземних автотранспортних засобів які відчужив на користь третіх осіб з метою створення штучних доказів своєї неплатоспроможності.
14 січня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від скаржника про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що бажання участі при судовому розгляді апеляційної скарги викликане у скаржника не відмовою в утриманні власної дитини, а лише встановленням справедливого розподілу його доходу між його трьома дітьми.
Так, згідно п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Відповідно до п. 3 ч. 6 чт. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Так, враховуючи те, що в апеляційній скарзі скаржником детально описано підстави її подання, та наявність в матеріалах справи доказів для прийняття обґрунтованого рішення, а також виходячи з приписів ст. 19 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 3 000 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою працездатного віку, який частково визнає позовні вимоги, а також з відсутності відомостей про незадовільний стан його здоров'я.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10).
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (а.с. 06, 07-08).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 16 листопада 2009 року і до його повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 31).
Згідно довідки про доходи від 12 жовтня 2020 року виданої ОСОБА_1 , загальна сума його доходу за період з 01 квітня 2020 року по 30 вересня 2020 року, без урахування аліментів, становить 25 735 грн. (а.с. 32).
Так, відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XIIта набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне положення дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів, витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З приписів ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» вбачається, що у 2020 році встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, їх донька ОСОБА_3 залишилась проживати з позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є особою працездатного віку та має офіційне працевлаштування з середньою заробітною платою - 4 955 грн. на місяць. Крім доньки ОСОБА_3 відповідач має сина від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якого рішенням Святошинського районного суду міста Києва з відповідача стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Доказів про стан здоров'я відповідача матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи матеріальне становище відповідача, наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина, а також приписи ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. щомісячно.
Посилання скаржника на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було взято до уваги медичну документацію про стан його здоров'я, є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження незадовільного стану здоров'я відповідача.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що останній сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у сумі 1 000 грн., оскільки докази на підтвердження вищевказаного, матеріали справи не містять.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст. 263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року - змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 3 000 грн. до 2 000 грн. щомісячно, починаючи з 14 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
О. В. Шахова