1[1]
Іменем України
01 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погибляк Лисянського району, Черкаської області, громадянина України, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 06 лютого 2021 року включно, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, як зазначено в ухвалі суду, альтернативні запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого перебуваючи на волі переховуватись від суду, незаконно вливати на свідків, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, тяжкості вчиненого злочину, який йому інкримінується.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити з-під варти в залі суду.
В обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений зазначає про те, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з грубим порушенням процесуальних норм, оскільки суд безпідставно тривалий час продовжує йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не перевіривши належним чином заявлених ризиків та доцільність продовження запобіжного заходу.
Клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не надходило, а тому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснювався без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов'язок, а саме до спливу продовженого строку, повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року про продовження обвинуваченомузапобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
З огляду на це, посилання обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на те, що ризики наведені прокурором є недоведеними, невмотивованими та необґрунтованими, не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року, оскільки суд апеляційної інстанції вважає її законною та обґрунтованою.
Всупереч доводам апеляційної інстанції, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, до 06 лютого 2021 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня2020 року, відповідно до якої суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 06.02.2021 року включно, -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 357/4581/19
Номер провадження : 11-кп/824/1499/2021
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_7
Доповідач - суддя ОСОБА_1