вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/20909/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2541/2021Головуючий у суді першої інстанції - Хоменко В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
01 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.
судді Березовенко Р.В., Мостова Г.І.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року про відмову у забезпеченні позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кабаєва Алла Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування,
У жовтні 2020 року ТОВ «ФК «ІНВЕСТСТАНДАРТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило визнати недійсним договір дарування квартири від 10.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Кабаєвою А.А., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5-12).
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, якою просило вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Подану заяву обґрунтовано тим, що позивач є кредитором ОСОБА_1 за Кредитними договорами:
-№ ML-009/225/2006 від 04.04.2006 на суму 155 152,00 євро з цільовим використанням «Купівля нерухомого майна»;
-№ ML-009/398/2006 від 02.06.2006 на суму 49 720,00 дол. з цільовим використанням «Купівля нерухомого майна»;
-№ ML-009/337/2007 від 28.09.2007 на суму 50 750,00 євро з цільовим використанням кредиту: «На оплату комісії банку. На споживчі цілі».
В зв'язку з порушення ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитними договорами існує заборгованості.
Разом з тим, ОСОБА_1 відчужила належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладання договору дарування з близьким родичем ОСОБА_2 , який є рідним сином ОСОБА_3 .
Отже, предметом поданої позовної заяви є визнання договору дарування недійсним у зв'язку з тим, що останній не був направлений на створення реальних наслідків, а був укладений виключно з метою перешкоджання виконанню судових рішень щодо стягнення заборгованості (а.с. 13-16).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2020 у задоволенні заяви ТОВ «ФК «ІНВЕСТСТАНДАРТ» про забезпечення позову відмовлено (а.с. 21-24).
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ІНВЕСТСТАНДАРТ», посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву позивача про забезпечення позову та вжити заходи шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, а тому на спірну квартиру в разі задоволення позову позивач зможе звернути стягнення в рахунок погашення боргу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту є пов'язаними з об'єктом нерухомого майна, з приводу якого виник спір між позивачем та відповідачами, а тому існує чіткий взаємозв'язок таких заходів з предметом позову та накладення арешту на квартиру не позбавляє відповідачів права використання житлового приміщення за цільовим призначенням та отримання прибутку з нього, а лише позбавляє права на подальше відчуження майна до моменту винесення рішення суду у справі. Тобто, такі заходи забезпечення позову застосовуються виключно як тимчасова міра (а.с. 28-29зв.).
29.01.2021 представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується, що наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом розпорядження ним законним власником. Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В судовому засіданні представник позивача Качковський А.С. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В статті 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори від 04.04.2006, 02.06.2006, 28.09.2007. На забезпечення виконання боржником кредитних зобов'язань, 04.06.2006 та 02.06.2006 було укладено між банком та ОСОБА_1 договори іпотеки.
В подальшому, правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Аваль» за кредитними договорами та договорами іпотеки стало ЗАТ «ОТП Банк». 28.09.2007 ЗАТ «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_1 договір наступної іпотеки, відповідно до якого в іпотеку передано було нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 .
27.05.2011 ПАТ «ОТП Банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») відступило право вимоги за кредитними договорами та договорами іпотеки ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.10.2012 у справі № 2-2723/12, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за Кредитними договорами № 1 та № 3 у загальній сумі 881 929,69 грн.
Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.02.2013 (з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 08.12.2014) у справі № 2-2948/12, за Кредитним договором № 2 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у загальній сумі 3 310 122,36 грн.
На виконання вищезазначених судових рішень було видано виконавчі листи № 2-2723/2012 від 09.04.2013; 2-2723/2012 від 09.04.2013 та 2-2948/2012 від 19.02.2013 та відкрито виконавчі провадження.
03.02.2020 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги та факторингу ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги «ТОВ «ФК «ІНВЕСТСТАНДАРТ».
15.10.2020 позивач з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався про те, що 10.09.2014 ОСОБА_1 уклала договір дарування квартири з ОСОБА_2 (який є її рідним сином).
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов'язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Враховуючи характер майна, на яке позивач просить накласти арешт, предмет спору, співмірність заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, оскільки позивачем не доведено у чому саме полягає неможливість та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі в майбутньому у разі невжиття судом заходів забезпечення позову у заявлений спосіб.
Крім того, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Разом з тим, апелянтом не доведено недобросовісних дій з боку ОСОБА_1 та фіктивність вчиненого нею правочину. Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі укладаючи договір дарування діяли недобросовісно та зловживали своїми процесуальними правами на шкоду правам та законним інтересам кредитора не підтверджені матеріалами справи.
Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають. При апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Понесені заявником судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають (ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року про відмову у забезпеченні позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТСТАНДАРТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Кабаєва Алла Анатоліївна про визнання недійсним договору дарування залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 05 лютого 2021 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
Г.І. Мостова