[1]
26 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, тобто до 31 жовтня 2020 року включно.
Рішення суду мотивовано тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду, тому продовжено йому строк тримання під вартою, також, кримінальне провадження перебуває на стадії судового слідства, потерпілий та свідки не допитані, матеріали кримінального провадження не досліджувались, однак неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме неявка у судові засідання до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перешкоджала розгляду справи у розумні строки.
Тому суд прийшов до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід, у тому числі й на домашній арешт, крім того, на даний час, у суду не має достовірних даних, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Апелянт стверджує, що судове рішення про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 (без наведення мотивів, обґрунтування, доказів, тощо), є таким, що не відповідає вимогам Конвенції, Конституції України, які містять норми про виключно мотивоване судове рішення, як на єдину підставу для тримання особи під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок викладений в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, розглядаючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 331 КПК України, врахував наявність ризиків, перелічених у ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків щодо ОСОБА_5 є необґрунтованими, оскільки матеріалами кримінального провадження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, доведено.
Суд вважав, що зазначені ризики вчинення інших злочинів обвинуваченим ОСОБА_5 є переконливими, оскільки за час судового розгляду цього кримінального провадження, 13.06.2019 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 визнано винним за ст. 198 КК України, 24.07.2019 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 визнано винним за ч. 1 ст. 121 КК України, крім того, у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 ч.2 ст. 296, ч.2 ст.125 КК України та у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, що свідчить про схильність останнього до вчинення злочинів.
З огляду на це, доводи захисника обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана ухвала є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки на даний час обраний його підзахисному запобіжний захід не відповідає меті його застосування, загальним засадам кримінального судочинства, вимогам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сучасним підходам, закріпленим нині діючим кримінальним процесуальним законом, не можуть бути визнані обґрунтованими та давати підстави для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання її незаконною або необґрунтованою.
Доводи апелянта про те, що в ухвалі суду відсутні мотиви доцільності продовження запобіжного заходу, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при розгляді питання про продовження строку запобіжного заходу суд повинен встановити наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Вказані обставини були перевірені судом першої інстанції та свої висновки стосовно цього суд зазначив в ухвалі.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо можливості зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв таке судове рішення.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 02 вересня 2020 року щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Судді :
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа №755/6822/19
Провадження №11-кп/824/154/2021 Категорія КК: ч. 2 ст. 296 КК України
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1