Справа № 761/11601/19
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2162/2021
20 січня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Семенюк Т.А., Білич І.М.,
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Півторака Тараса Олеговича в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року у складі судді Фролової І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,-
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом й з урахуванням заяви по зміну предмету і підстав позову від 05.08.2019 року просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т., індексний номер: 44823037 від 26.12.2018 року щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на об'єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 176,30 кв.м. житловою площею 98,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29644634);
визнати протиправним та скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на об'єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 176,30 кв.м. житловою площею 98,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29644634), повернути в первинний стан, застосувавши реституцію.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21.08.2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №031 /709284-КУ, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000 доларів США, зі сплатою 13,50% річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 20.08.2018 року.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між банком та позивачем було укладено 21.08.2008року договір іпотеки № 031/709308-Ю за реєстровим № 4836, відповідно до якого в іпотеку банку майновим поручителем було передано: 4-х кімнатну квартиру №36, загальною площею 176,30 кв.м., жилою площею 98,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. 28 лютого 2019 року позивачем було отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою власником квартири, реєстраційний номер 1731529480000, за адресою АДРЕСА_1 є вже не позивач, а АТ «Укрсоцбанк», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44823037 від 26.12.2018 року 10:55:08, номер запису про право власності 29644634 приватного нотаріуса Гречана Р.Т., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, при цьому підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки, серія та номер:4836, виданий 21.08.2008 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Кравченко І.С., дублікат якого виданий 07 грудня 2018 року, приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С. за реєстровим №3540.
Позивач вважає такий перехід права власності на належну йому квартиру до банку незаконним, що призвело до порушення його прав власника та охоронюваних законом інтересів. На підставі наведеного позивач звернувся з відповідним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.С., індексний номер: 44823037 від 26.12.2018 року щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на об'єкт житлової нерухомості квартиру загальною площею 176,30 кв.м. житловою площею 98,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 29644634).
Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. та АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, у розмірі 1 536 грн. 80 коп. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Півторак Т.О. в інтересах АТ «Альфа-Банк» посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуваннях, за змістом скаржник не погоджується з висновком суду щодо пропуску банком строку для звернення стягнення на предмет іпотеки. Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання, норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають, а тому за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Вказано, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимогкредитора за основним зобов'язанням.
Зазначено, позивачем не заперечується, що грошове зобов'язання за договором кредиту № 031/709284-КУ ним не виконано, а тому заборона вимагатиповернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, не позбавляє права іпотекодержателя у передбачений статтею 4 договору іпотеки спосіб задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна в позасудовому порядку.
Також, не погоджується з висновком щодо того, що відповідачем прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на належну позивачу квартиру без вчинення нотаріальної дії з вказаним рухомим майном, оскільки на момент державної реєстрації права власності на квартиру № 36 за банком 26.12.2018 року, законодавство непередбачало можливість проведеннядержавної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна без вчиненнянотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Приватний нотаріус КМНО Гречана Р.Т. мала право приймати рішення про державну реєстрацію права власності за банком.
Окрім того, зазначено, підписуючи іпотечний договір, позивач погодила всі умови, які в ньому викладені, в тому числі іпотечне застереження, підтвердила свою згоду на передачу у власність іпотекодержателя предмета іпотеки у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до умов укладеного сторонами договору та положень чинного законодавства.
Також не узгоджено вартість іпотечного майна на дату вчинення оскаржуваних дій, проведено реєстрацію у відсутність нотаріально посвідченого договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, відсутність доказів заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим
Відповідачі та позивач у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с. 185, 187).
Представник АТ «Альфа Банк» подав клопотання про відкладення справи розглядом у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання, проте колегія суддів зазначене клопотання відхиляє, оскільки відповідачем є юридична особа, яка може забезпечити явку іншого представника для участі в судовому засіданні.
При цьому, колегія суддів враховує і ту обставину, що справа неодноразово призначалася до розгляду, й представник відповідача давав пояснення по справі, надавав докази.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши пояснення адвоката Зіміна С.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, 21.08.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_2 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 031/709284-KV відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 250 000 доларів США, зі сплатою 13,50 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 20.08.2018 року (а.с 21-24).
Згідно п. 1.2. кредитного договору кредит надається Позичальникові на наступні цілі: поточні потреби, тобто є споживчим кредитом в розумінні ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 21.08.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 031/709308-10, відповідно до якого в іпотеку банку майновим поручителем було передано: 4-х кімнатну квартиру № 36, загальною площею 176,30 кв.м., жилою площею 98,80 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 19-20).
Встановлено, що AT "Укрсоцбанк" ліквідовано й його правонаступником є АТ «Альфа Банк».
Відповідно до даних витягу з Державного реєстру речових прав нерухоме майно, власником квартири, реєстраційний номер 1731529480000, за адресою: АДРЕСА_1 , є AT "Укрсоцбанк", підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44823037 від 26.12.2018 року 10:55:08, номер запису про право власності 29644634 приватного нотаріуса Гречана Р.Т., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, при цьому підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки, серія та номер:4836, виданий 21.08.2008 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Кравченко І.С., дублікат якого виданий 07 дня 2018 року, приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.С., за реєстровим N 3540.
Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону Ук4раїни «Про іпотеку».
Зокрема, ч. 1 ст. 35 згаданого Закону (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
За змістом ст. 36 Закону встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Частиною 3 ст. 37 Закону «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Пунктом 4.2 договору іпотеки визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання позичальником зобов'язань за основним договором, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.4.3 договору, іпотекодавець в будь-який час до моменту реалізації предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.
Згідно з п. 3.1, 2.4.4 договору іпотеки, іпотеко держатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов'язків, встановлених умовами договору, вимагати дострокового виконання позичальником зобов'язань за основним договором, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Положеннями п. 2.3.1 договору передбачено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя, повернути різницю іпотекодавцю.
Пунктами 4.5 договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст..37 Закону України «Про іпотеку» , або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підстав договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «про іпотеку», або шляхом організації іпотеко держателем продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст..6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
Окрім цього, п. 1.3 договору визначено, що загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 3 148 000 грн., що еквівалентно 650 026, 84 дол. США (а.с.19).
Отже, передача іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки є умовою звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Якщо у законі і договорі по різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом. У даному випадку однією із умов переходу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю була добровільна передача іпотекодавцем предмета іпотеки.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.
Згідно з частиною 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку»порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності 01.01.2013року, виникають з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 25.03.2004 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Отже, саме Свідоцтво про право власності могло бути підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів щодо зареєстрованого за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.
Між тим, матеріалами справи не доведено факт реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на іпотечне майно, а долучена до справи копія відповідного Свідоцтва підтверджує факт належності іпотечного майна на праві власності не іпотекодавцю, а іншій особі - ОСОБА_1 (а.с.47).
За таких обставин, коли в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності позивача на іпотечне майно, приватний нотаріус всупереч вимог ч.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», попередньо не внісши відповідну інформацію до Державного реєстру, не мав правових підстав до перереєстрації іпотечного майна за кредитором.
Положеннями п. 2.3.1 договору передбачено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, іпотекодержатель зобов'язаний повернути різницю іпотекодавцю.
Відповідно до матеріалів, підставою звернення до приватного нотаріуса з заяваою про вчинення реєстраційних дій шляхом набуття права власності на іпотечне майно, банком було зазначено існування заборгованості за кредитним договором, у сумі 339 720,71 дол.США.
Між тим, як свідчать матеріали справи, ціна предмету іпотеки на час вчинення реєстраційної дії встановлена не була, а згідно даних долученого до справи позивачем висновку експерта про вартість об'єкта незалежної оцінки, вартість іпотечного майна станом на 18.10.2017року становить 11 092 972грн., що еквівалентно 418 850 дол.США.
Отже, приватний нотаріус прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком у відсутність здійсненої згідно положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 9.11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України №1440 від 10.09.2003року оцінки іпотечного майна станом на дату вчинення реєстраційної дії.
Аналогічна правова позиція була підтверджена у постанові від 20.03.2019року Великої Палати Верховного Суду у справі № 306/2053/16-ц.
Згідно вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про наявність підстав до визнання дій приватного нотаріуса неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Рішення районного суду в зазначеній частині відповідає обставинам справи та зібраним доказам. Норми матеріального й процесуального права в цій частині застосовано правильно.
За таких обставин, твердження апеляційної скарги про ухвалення оскаржуваного рішення з урахуванням викладеного з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, є безпідставними, необґрунтованими.
Разом з тим, з висновками суду про пропущення банком строку давності для звернення стягнення на предмет іпотеки погодитися неможливо.
Як убачається зі змісту судового рішення, підставою до задоволення позову про визнання дій приватного нотаріуса неправомірними, суд визнав доведеним факт звернення банку до приватного нотаріуса з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки всупереч вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої банкам забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, в той час як банк подав відповідну заяву поза межами трьохрічного строку.
Разом з тим, зазначений висновок колегія суддів визнає таким, що суперечить положенням ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, якими не передбачено обов'язок приватного нотаріуса щодо перевірки обґрунтованості заявленої суми кредитної заборгованості.
До повноважень нотаріуса віднесено перевірку наявності необхідних документів та їх відповідність вимогам законодавства.
Здійснення дій щодо перевірки заявленої суми заборгованості за кредитним договором та правильності її нарахувань, у відсутність доказів наявності спору, до компетенції приватного нотаріуса не віднесено.
Окрім цього, відповідно до норм Глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України, сплив позовної давності як підстави припинення зобов'язань не передбачають.
Згідно положень ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, а до компетенції нотаріуса під час вчинення реєстраційної дії перевірка правильності проведеного нарахування заборгованості не віднесено.
За таких обставин, є такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про помилковість тверджень суду про звернення банку до приватного нотаріуса із заявою для звернення стягнення на предмет іпотеки після спливу строку давності.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність внесення змін в зазначеній частині мотивувальної частини оскаржуваного рішення.
Окрім цього, колегія суддів не може погодитися з висновками районного суду в частині вирішення вимог, заявлених до приватного нотаріуса, враховуючи таке.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (абзац перший частини другої статті18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Приватний нотаріус Гречана Р.Т. не є юридичною особою публічного права та не може бути відповідачем по справі.
Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободу та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (пункт 36).
Позовна вимога про визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності на майно не може бути звернена до державного реєстратора, а звертається до особи, яка порушує право власності.
Подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17.
Зазначеного не враховано судом першої інстанції.
Спір у позивача виник саме з приводу порушення приватним нотаріусом права власності позивача на майно внаслідок наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію АТ «Укрсоцбанк» права власності на майно.
Враховуючи зазначені обставини, в позові до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни про скасування запису про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно слід відмовити.
Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення в частині задоволення позову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни й стягнення судового збору та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в позові.
З огляду на викладені обставини, понесені позивачем по справі судові витрати , пов'язані з оплатою судового збору, підлягають стягненню з АТ «Альфа Банк».
В іншій частині судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Півторака Тараса Олеговича в інтересах акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року в частині вирішення вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни та про стягнення судового збору скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни відмовити.
Стягнути акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 536 грн. 80 коп.
Рішення суду першої інстанції в іншій частині задоволених вимог змінити виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: