ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 лютого 2021 року м. Київ № 826/6941/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до 1. Пенсійного фонду України в особі Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, 2. Генеральної прокуратури України, 3. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Пенсійного фонду України в особі Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Генеральної прокуратури України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
13.07.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяви позивача про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог, суд, відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень викладених у заяві від 07.08.2020, ухвалою від 21.01.2021 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.
Через канцелярію суду 03.02.2021 від позивача надійшла письмова заява про відвід судді Добрівській Н.А. з вимогами:
- задовольнити заяву про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівської Наталії Анатоліївни від розгляду судової справи №826/6941/18;
- судову справу передати на повторний автоматизований розподіл у відповідності до статей 31 і 41 КАС України;
- текст заяви долучити до судової справи і про результати розгляду повідомити у передбачений законом строк.
В обґрунтування свого відводу ОСОБА_1 зазначає, що суддею Добрівською Н.А. порушено вимоги процесуального законодавства.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд зазначає таке.
Так, статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Зі змісту заяви про відвід вбачається, що остання не містить обґрунтувань з посиланням на належні і допустимі докази щодо наявності підстав для відводу. Натомість, частина 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що незгода сторони з процесуальним рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
На думку суду, наведені заявником обставини не можуть бути підставою для відводу судді у справі, оскільки твердження щодо дій судді, які викликають сумнів в неупередженості та необ'єктивності судді Добрівської Н.А. під час розгляду справи базуються на аналізі прийнятих суддею процесуальних рішень у справі.
З огляду на все вищевикладене, враховуючи: відсутність серед викладених у заяві позивача про відвід судді підстав, передбачених ст.36, 37 КАС України, а також те, що такий відвід містить саме незгоду позивача з процесуальними діями судді, що прямо заборонено процесуальним законодавством, суд приходить до висновку про невмотивованість заяви про відвід судді.
Керуючись положеннями статей 31, 36, 39, 40, 236, 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Добрівської Н.А. визнати необґрунтованою.
2. Зупинити провадження у справі №826/6941/18 до вирішення питання про відвід судді.
3. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала в частині необґрунтованості заявленого відводу окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Добрівська