04 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2715/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача, викладене у листах від 16.09.2019 р. та від 06.11.2019 р., про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано ОСОБА_1 ;
- визнати дії відповідача по припиненню виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон протиправними та дискримінаційними;
- визнати бездіяльність відповідача щодо не продовження виплати пенсії ОСОБА_1 з травня 2019 року на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон протиправною та дискримінаційною;
- зобов'язати відповідача виплатити усі недотримані ОСОБА_1 пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачу до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу довічно;
- стягнути з відповідача кошти в сумі 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його противоправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач припинив виплату пенсії позивачу на підставі спливу строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Позовні вимоги мотивує тим, що на виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2018 р. по справі № 766/7647/17 відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за віком довічно. Проте, 24.09.2019 р. відповідач листом № 12169/03-01 повідомив про припинення виплати пенсії з травня 2019 року у зв'язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Зазначає, що жодним нормативним актом відповідач не уповноважений перевіряти термін дії паспортів громадян України, що отримують пенсію, зокрема строки дій паспортів для виїзду за кордон, тим паче припинити виплату довічно призначеної пенсії на підставі спливу строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Перевірка терміну строку паспортів проводилась відповідачем незаконно та свідчить про заборонену ст.24 Конституції України дискримінацію прав позивача - за ознакою, пов'язаною із її місцем проживання, в результаті якої істотно погіршений її майновий стан в порівнянні з пенсіонерами, що проживають в Україні, яким виплата їх пенсії з цієї ж причини не припиняється. Вважає, що вказаним рішенням відповідач порушив конституційне право ОСОБА_1 на власність та на соціальний захист.
Ухвалою від 18.12.2019 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 14.01.2020 р. продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 06.02.2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 24.02.2020 р. о 14:00 год.
24.02.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області з 30.09.2016 р. Підставою для призначення пенсії за віком є рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2018 р. по справі № 766/7647/17. Під час виконання рішення суду та одночасного проведення перевірки наявних в матеріалах пенсійної справи документів, спеціалістами ГУ ПФУ в Херсонській області встановлено, що єдиним документом позивача, який підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 13.05.1997 р., термін дії якого продовжено до 13.05.2017 р. Враховуючи той факт, що термін дії паспорта позивача для виїзду за кордон сплив, пенсію позивачу нараховано та виплачено у травні 2019 року (після набрання рішенням суду у справі № 766/7647/17 законної сили) за період з 30.09.2016 р. по 12.05.2017 р. Листами від 16.09.2019 р. № 12169/03-01, від 06.11.2019 р. № 14507/03-01 адвоката ОСОБА_2 повідомлено про закінчення строку дії паспорта ОСОБА_1 та про необхідність надання діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон для поновлення нарахування та виплати пенсії, однак такого документа надано не було.
Протокольною ухвалою від 24.02.2020 р. судове засідання відкладено на 23.03.2020 р. о 10:00 год.
Ухвалою від 23.03.2020 р. зупинено провадження в адміністративній справі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2020 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. скасовано, а справу № 540/2715/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протокольною ухвалою від 22.06.2020 р. судове засідання відкладено на 08.07.2020 р. на 14:00 год.
Ухвалою від 08.07.2020 р. закрито провадження в адміністративній справі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 р. про закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Адміністративна справа № 540/2715/19 надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду 04.12.2020 р. та відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2020 р. її передано для розгляду судді ОСОБА_3 .
Ухвалою від 08.12.2020 р. прийнято до провадження адміністративну справу № 540/2715/19.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується нотаріально засвідченою копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
У 1997 році позивач виїхав із України до держави Ізраїль на постійне місце проживання, де був прийнятий на облік консульським відділом Посольства України у державі Ізраїль.
До виїзду із України, позивач був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2018 р. у справі № 766/7647/17, яке набрало законної сили 06.02.2019 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати його звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 30.09.2016 р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Листами від 16.09.2019 р. № 12169/03-01 та від 06.11.2019 р. № 14507/03-01 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило адвоката ОСОБА_2 про те, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 закінчився 13.05.2017 р., тому з травня 2019 року йому припинено виплату пенсії. Після надання до ГУ ПФУ в Херсонській області діючого паспорту, пенсіонера буде включено у відомості для виплати пенсії.
Вважаючи протиправними та дискримінаційними дії, бездіяльність та рішення відповідача щодо припинення виплати пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.46, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Статтею 5 Закону № 1058 визначено, що виключно цим Законом визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ч.1 ст.7 Закону № 1058 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ст.47 Закону № 1058).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
За змістом ст.51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність припинення відповідачем виплати пенсії, виходячи з наступного.
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).
Відповідно до ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав, в тому числі права на пенсійне забезпечення. Тобто громадянин України, проживаючи за кордоном, має такі ж самі конституційні права, як і громадянин України, який проживає на території України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 р. №25-рп/2009 визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49 та друге речення ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначені положення Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно рішення Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Таким чином, з 07.10.2009 р. порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 127/20588/17, від 18.07.2018 р. у справі № 263/3644/17, від 17.08.2018 р. у справі № 667/1514/16-а.
Європейський суд з прав людини у пунктах 51, 54 рішення у справі "Пічкур проти України", що набрало статусу остаточного 02.02.2014 р., також зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51).
Наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункт 54).
Таким чином, невнесення Верховною Радою України відповідних змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 17.08.2018 р. №25-рп/2009 та нератифікація угоди між Урядом України та Урядом Ізраїлю не може бути підставою для припинення виплати пенсії особі, яка проживає за кордоном.
Не може бути підставою припинення виплати пенсії і відсутність у позивача документів, що засвідчують її місце проживання (реєстрації) на території України відповідно до п.п.2.9, 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, наведений у ч.1 ст.49 Закону № 1058 перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, про що зазначив Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 р. у справі № 235/4162/17, від 24.04.2018 р. у справі № 225/3766/17.
Вказаний перелік передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Підставою для зупинення виплати пенсії позивачу з травня 2019 року відповідач зазначає закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
З матеріалів справи вбачається, що термін дії паспорту позивача для виїзду за кордон від 13.05.1997 р. НОМЕР_1 закінчився 13.05.2007 р., проте замість нього видано новий паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 18.05.2017 р. НОМЕР_2 , дата закінчення строку дії якого 18.05.2027 р.
Суд зауважує, що відповідачем 22.06.2020 р. надано копію заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату пенсії за віком, до якої долучено копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 18.05.2017 р. НОМЕР_2 . Вказану заяву отримано пенсійним органом 09.10.2019 р., про що свідчить відповідна відмітка.
Пунктом 1.5 Порядку 22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Відповідно до п.2.8 Порядку 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно п.2.9 Порядку 22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 р. № 22-1, є підзаконними нормативно-правовими актами, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Законом № 1058 та будь-яким іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов до висновку, що закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії позивачу.
Також, суд зазначає, що закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не позбавляє громадянина України гарантованих прав та не ставить особу у положення, коли він позбавляється громадянства. Закінчення дії паспорту не робить такий паспорт не чинним. Крім того, строк дії закордонного паспорта не впливає на можливість встановлення особи, її громадянства та цивільної дієздатності.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем 22.06.2020 р. надано копію заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату пенсії за віком, до якої долучено копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 18.05.2017 р. НОМЕР_2 , термін дії якого до 18.05.2027 р. Вказану заяву отримано пенсійним органом 09.10.2019 р., про що свідчить відповідна відмітка.
З огляду на викладені обставини та норми пенсійного законодавства суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо призупинення виплати пенсії у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон є протиправними.
Відповідно, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії з дати припинення.
Положеннями п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведеної норми слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області виплатити усі неотримані ОСОБА_4 пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу довічно, задоволенню не підлягають, адже у суду відсутні підстави вважати, що розмір пенсії буде визначений позивачу з порушенням вимог закону, та суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Вирішуючи питання у частині позовних вимог про зобов'язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
За правилами ст.ст.1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Херсонській області з травня 2019 року не здійснювало нарахування позивачу відповідного доходу. Отже, на цей час відсутні підстави для компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонеру.
Щодо вимог позивача про стягнення з ГУ ПФУ в Херсонській області 100 грн. за завдану моральну шкоду, суд вважає за важливе зазначити наступне.
Положеннями ст.56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Чинним законодавством визначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 р. у справі № 815/7401/16.
Суд зауважує, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди необхідним є наявність у діях відповідача певного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Однак, будь-яких допустимих та достатніх доказів того, що рішення, дії чи бездіяльність відповідача по нездійсненню перерахунку та виплати пенсії з травня 2019 року будь-яким чином вплинули на стан здоров'я позивача, спричинили погіршення його стану, зумовили фізичні, душевні, психічні страждання останнього, позивачем не надано. Самого лише посилання на їх протиправність недостатньо для прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв'язку моральної шкоди із діями заподіювача шкоди, розрахунку суми визначення моральної шкоди.
Враховуючи, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Зважаючи на викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
Так, при зверненні до Херсонського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн. відповідно до квитанції від 06.12.2019 р.
Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то сплачений судовий збір у сумі 384,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) на підставі спливу строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) з травня 2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 112010200