05 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3900/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не своєчасного винесення розпорядження про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування (не включення) ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 01.07.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08-32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати (включити) ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08- 32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, визначивши таку доплату за вислугу років в розмірі 90% від посадового окладу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.07.2020 перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% від загального розміру суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08-32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, та визначивши доплату за вислугу років як складову суддівської винагороди в розмірі 90% від посадового окладу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 року № 1842/0/15-20 позивача звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. 01.07.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. В листі від 17.11.2020 року відповідач зазначив, що до стажу, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідачем зараховано лише період роботи на посаді судді з 22.06.1987 р по. 29.06.2020 р. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не враховано до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці службу в армії, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, період роботи слідчим прокуратури Генічеського району Херсонської області. У зв'язку із чим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 08.12.2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.12.2020 року від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що рішенням № 21305001366 від 26.10.2020 р. з 01.07.2020 року позивачу призначено довічне грошове утримання, відповідно до Закону № 1402-VIII у розмірі 76 % грошової винагороди, так як стаж роботи на посаді суді склав 33 роки. Відповідач вважає, що діяв на підставі, к межах повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством України. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши подані до суду докази, заслухавши вступне слово представників сторін, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 16.06.2020 року № 1842/0/15-20 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді Херсонського апеляційного суду.
Наказом Херсонського апеляційного суду № 112-ОС від 23.06.2020 року відраховано із штату Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 з 30.06.2020 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
01.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Херсонській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці долучено, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 р. № 08-32/24/2020, сформований Херсонським апеляційним судом з урахуванням норм абз.4 п. 34 Розділу ХІІ Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», стаж становить 40 років 10 місяців 28 днів, а саме: 15.05.1976 р. 09.05.1978 служба в армії (1 рік 11 місяців 25 днів); 01.09.1978 - 30.07.1980 половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців); 01.07.1983 - 22.06.1987 слідчий прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні); 22.06.1987 - 03.11.1998 Народний суддя, суддя Генічеського районного суду Херсонської області (11 років 4 місяців 13 днів); 03.11.1998 - 01.10.2018 суддя Херсонського обласного суду, Апеляційного суду Херсонської області (19 років 10 місяців 29 днів); 02.10.2018-30.06.2020 суддя Херсонського апеляційного суду (1 рік 8 місяців 29 днів).
Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області 26.10.2020 року прийнято рішення № 21305001366 про призначення ОСОБА_1 з 01.07.2020, довічного грошового утримання, відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», із загальним відсотком розрахунку пенсії від заробітку - 76 %, що є розрахунковим відсотком визначених згідно ч.3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Листом від 17.11.2020 року відповідач повідомив позивача, що до стажу, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, відповідачем зараховано період роботи на посаді судді з 22.06.1987 р. по. 29.06.2020 р. - 33 роки 0 місяців та 9 днів.
Позивач не погоджуючись із відсотком розрахунку пенсії у розмірі 76 %, вважає не включення до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 01.07.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) протиправною бездіяльністю відповідача, чим позбавив ОСОБА_1 права на довічне грошове утримання у розмірі 90% у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.
В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.
Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.
Щодо посилань позивача на протиправну бездіяльність відповідача щодо не своєчасного винесення розпорядження про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає, що питання щодо призначення (перерахунку), виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, регламентовано Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14897 (далі - Порядок).
Розділом IV Порядку, визначено механізм приймання, оформлення і розгляд документів органами, що призначають щомісячне довічне утримання. Відповідно до п.З даного розділу, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення або відмову в його призначенні відповідно. Згідно п.4, орган, що призначає щомісячне довічне утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про призначення щомісячного довічного утримання або про відмову в його призначенні.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначеної норми, відповідачем, розглянуто заяву позивача від 01.07.2020 з доданими до неї документами. Проте, у зв'язку з невідповідністю індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК-5) з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 № 803/20, зазначені відомості потребували уточнення, про що листом за вих. № 509/03-16 від 03.07.2020 повідомлено ОСОБА_1 .
Листом № 2100-0301-8/26870 від 08.07.2020 до Херсонського апеляційного суду надіслано запит щодо надання інформації по фактично нарахованій, ОСОБА_1 , сумі суддівської винагороди за червень 2020 року та суми, з якої сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України. 24.07.2020, Управлінням отримано відповідь про правильність виданої Позивачу довідки та підтвердження відображених в ній сум.
Листом № 2100-0301-9/30082 від 28.07.2020, з метою з'ясування сум, з яких необхідно обчислювати щомісячне грошове утримання, Відповідач звернувся за роз'ясненням до Пенсійного фонду України, про що повідомленням за вих. № 2100-0328- 8/34347 від 21.08.2020 інформовано ОСОБА_1 .
Пенсійний фонд України звернувся до Державної судової адміністрації України, яка листом “Про обчислення розміру суддівської винагороди” від 16.09.2020 повідомила, що працюючому судді суддівська винагорода виплачується відповідно до ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2020 № 1402-VIII.
Після отримання всієї необхідної інформації, що мала значення для правильного обчислення щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем прийнято рішення № 21305001366 від 26.10.2020, про призначення ОСОБА_1 з 01.07.2020, довічного грошового утримання, відповідно до Закону № 1402- VIII, із загальним відсотком розрахунку пенсії від заробітку - 76%, що є розрахунковим відсотком визначеним згідно ч. З ст. 142 Закону № 1402- VIII.
Позивачу за № 1316 від 28.10.2020, надано відповідну виписку з розпорядження (рішення).
З урахуванням вищевикладеного суд, не вбачає в діях відповідача протиправної бездіяльності, так як останнім вчинялись дії які необхідні для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 р. по справі № А/800/426/14 та постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 426/14415/15-а, 15.01.2020 р. № 683/600/17.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв'язку з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VІІІ "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Водночас, частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач на посадах судді перебував: з 22.06.1987 року по 03.11.1998 року - народний суддя, суддя Генічеського районного суду Херсонської області (11 років 4 місяці 13 днів); з 03.11.1998 по 01.10.2018 - суддя Херсонського обласного суду, Апеляційного суду Херсонської області (19 років 10 місяців 29 днів): 02.10.2018 року - суддя Херсонського апеляційного суду (1 рік 8 місяців 29 днів).
Також позивач працював з 01.07.1983 року по 22.06.1987 року - слідчим прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні).
Зважаючи на вказаний стаж роботи на посаді судді понад 10 років, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, серед іншого, має бути зараховано періоду навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців) та період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 15.05.1976 - 15.05.1978 р. (1 рік 11 місяців 25 днів).
Таким чином, загальний стаж роботи, який дає право позивачу на отримання довічного грошового утримання складає 40 років 10 місяців 28 днів.
Отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зарахувати (включити) ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08- 32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, визначивши таку доплату за вислугу років в розмірі 90% від посадового окладу, суд зазначає наступне: відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу роботи періоди, що дають судді право на відставку, та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, а саме: період проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08- 32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, визначивши таку доплату за вислугу років в розмірі 90% від посадового окладу.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.07.2020 перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% від загального розміру суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08-32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, та визначивши доплату за вислугу років як складову суддівської винагороди в розмірі 90% від посадового окладу, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо не зарахування (не включення) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 01.07.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років, періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08-32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати (включити) ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи, який дає право на доплату за вислугу років періоду проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08- 32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, визначивши таку доплату за вислугу років в розмірі 90% від посадового окладу;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити з 01.07.2020 перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90% від загального розміру суддівської винагороди, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження служби в Збройних Силах із 15.05.1976 по 09.05.1978 (1 рік 11 місяців 25 днів), половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1978 по 30.07.1980 (1 рік 11 місяців), роботи на посаді слідчого прокуратури Генічеського району Херсонської області (3 роки 11 місяців 22 дні) відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.06.2020 №08-32/24/2020, сформованого Херсонським апеляційним судом, та визначивши доплату за вислугу років як складову суддівської винагороди в розмірі 90% від посадового окладу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок грн. 80 коп.), 80 грн., шляхом безспірного списання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 112010201