Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 УХВАЛА
про закриття провадження у справі
04.02.2021 Справа № 520/17652/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, виражені у відмові поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.05.2020 у розмірі, який був нарахований згідно з рішенням суду на вересень-жовтень 2011 року, а саме 22320,60 грн на місяць відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року розділ II п.п. 1, 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.05.2020 у розмірі, який був нарахований згідно з рішенням суду на вересень - жовтень 2011 року, а саме 22320,60 грн на місяць Відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року розділ ІІ, п.п. 1, 2, з 01.05.2020 та провести виплати із врахуванням вже виплаченого розміру пенсії.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що спірні правовідносини між ним та відповідачем склались з приводу зменшення розміру пенсії позивача всупереч встановленому у постанові Московського районного суду м.Харкова від 06.06.2011 у справі №2-а-1060/11.
У повторній заяві від 14.09.2020, відповідь відповідача на яку і слугувала підставою для звернення до суду із цим позовом, позивач просив відповідача здійснювати йому виплату пенсії згідно вищевказаної постанови, а також врахувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 по справі №520/10166/2020.
Позивач у тексті позовної заяви та у відповіді на відзив зазначає, що пенсія йому має виплачуватись саме відповідно до постанови Московського районного суду м.Харкова від 06.06.2011 у справі №2-а-1060/11, посилаючись при цьому на приписи Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Заявляючи вказані вище позовні вимоги, позивач фактично оскаржує бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо неналежного виконання судового рішення у справі №2-а-1060/11.
Зокрема, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо обов'язковості судових рішень та вказує про те, що забезпечення виконання остаточного судового рішення є позитивним обов'язком держави.
Тобто, суть позовних вимог позивача зводиться до оскарження бездіяльності та дій відповідача при виконанні судового рішення, винесеного у справі №2-а-1060/11.
Відтак, шляхом ініціювання іншого окремого судового спору (подання даної позовної заяви), позивач намагається вирішити питання виконання відповідачем судового рішення у іншій справі №2-а-1060/11.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
З наведеного вбачається, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України, зокрема те, що виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Юридичний спір з приводу нарахування та виплати позивачу пенсії у певному розмірі на момент виникнення спірних правовідносин у справі №2-а-1060/11 вже вирішений Московським районним судом м.Харкова.
Водночас, усі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-391 розділу ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку загального позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до приписів частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 10 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку позовного провадження в адміністративному судочинстві, а мають розглядатися в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, судового рішення у справі №2-а-1060/11, а саме у порядку, визначеному нормами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто шляхом подання заяви в межах адміністративної справи №2-а-1060/11.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням вимог статтей 5 та 383 КАС України, з метою дотримання принципу верховенства права та дотримання процесуальних гарантій захисту порушених прав позивача у межах спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що належною процедурою розгляду заявлених вимог є їх розгляд у порядку статті 383 КАС України судом, встановленим законом.
“Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі “Дія-97” проти України” (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
Керуючись ч.6 ст.7 КАС України, суд застосовує приписи п.1 ч.1 ст.238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Суд звертає увагу позивача, що він має право звернутись до Московського районного суду м.Харкова із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі№2-а-1060/11 в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Керуючись ст.ст.4-12, 166, 189, 205, 238, 239, 243, 247, 248, 256, 294, 295, 297, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутись до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу у повному обсязі виготовлено 04 лютого 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов