справа № 380/8980/20
з питань залишення позову без розгляду
01 лютого 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю.,
представника позивача Гірник О.О.,
представника відповідача Супруна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України код ЄДРПОУ 14323385, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (26.12.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 41335,67 грн.;
- визнати протиправним перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, здійснений Військовою частиною НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо ОСОБА_1 згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 27.04.2020 № 153;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 41335,67 грн.
Ухвалою від 23.10.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
11.11.2020 представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач пропустив строк звернення до суду.
У судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав та просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечила та просила суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991у № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (чинне на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 1444), відповідно до пункту 2 якого метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.
Згідно з пунктом 27 Положення № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Суд зазначає, що приписами Порядку № 1444 не визначений строк протягом якого військовослужбовці після звільнення повинні звернутися за отриманням грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Суд встановив, що при звільненні позивача відповідач не виплатив йому компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Листом від 22.01.2019 № 50/14/28/3-67 відповідач повідомив позивача про проведення нарахування за неотримане речове майно згідно з довідкою-розрахунком від 21.01.2019 №02 у розмірі 41335,67 грн. У вказаному листі також зазначено, що про надходження коштів буде повідомлено додатково.
Листом від 16.09.2019 № 50/14/27/3-984 відповідач повідомив позивача про те, що компенсація виплачена громадянам, які звільнилися у лютому 2018 року. Про надходження коштів буде повідомлено додатково і виплата буде здійснена у встановленому порядку.
Листом від 30.04.2020 № 50/14/27/3-559 відповідач повідомив позивача про те, що сума грошової компенсації згідно з довідкою-розрахунком від 21.01.2019 №02 у розмірі 41335,67грн нарахована неправильно та вважається недійсною. Нова довідка-розрахунок від 27.04.2020 № 153 на суму 13285,69 грн розроблена у відповідності до наказу командувача Національної гвардії України від 26.12.2016 № 736 та у відповідності до наказу МВС від 07.07.2017 № 475.
Таким чином, саме з листа від 30.04.2020 № 50/14/27/3-559 позивач дізнався про порушення свого права.
Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 09.07.2020 у справі № 240/11529/19.
Вирішуючи питання початку відліку строку звернення до суду з позовом, необхідно зазначити таке.
Відповідач 08.05.2020 рекомендованим листом № 7903104305496 направив на адресу позивача лист від 30.04.2020 № 50/14/27/3-559.
Згідно з трекінгом поштового відправлення за № 7903104305496 відомості щодо такого відправлення у системі відсутні.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, встановити дату отримання позивачем листа від 30.04.2020 № 50/14/27/3-559 є неможливим, оскільки відповідачем не підтверджено отримання позивачем листа від 30.04.2020 № 50/14/27/3-559, а лише підтверджено лише його надіслання. За таких обставин не є можливим встановити і початок відліку строку з якого у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом.
Враховуючи викладене вище, клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повна ухвала суду складена 5 лютого 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.