03 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/14690/20
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шимоновича Р.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 09.02.2016 року пенсії в розмірі 70 % відповідної суми грошового забезпечення;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату позивачу з 09.02.2016 року пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з розрахунку 70% відповідної суми грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Житомирській області та з 2016 року отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивачу було призначено пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон №2262-ХІІ) у розмірі 68% відповідних сум грошового забезпечення. У липні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив встановити розмір пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення у відповідності до приписів пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", однак, відповідач листом від 06.08.2020 року №13692-14126/Г-02/8-0600/20 повідомив про відсутність у позивача права на обчислення пенсії за вислугу 20 років - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного алміністративного суду 10.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленнія (виклику) учасників справи.
Відповідач, скориставшись своїм правом, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що оскільки позивач був звільнений через хворобу у запас, а не у відставку, його пенсія має розраховуватись виходячи з 50% сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення. За таких обставин, відсутні законні підстави для встановлення основного розміру пенсії на рівні 70% суми грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позвні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Житомирській області як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Наказом Національної поліції України від 08.02.2016 №78 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 (чере хворобу) частини 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".
Відповідно до свідоцтва про хворобу від 26.01.2016 №11, складеного госпітальною військово-лікарською комісією центрального госпіталю МВС України на час звільнення зі служби позивач мав захворювання, які пов'язані із захистом Батьківщини та з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
На момент призначення пенсії вислуга років ОСОБА_1 склала 26 років.
Пенсія обчислена у розмірі 68% грошового забезпечення за вислугу 26 років відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
У липні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у просив встановити йому з моменту призначення пенсії, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення у відповідності до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та виплатити різницю між виплаченою та недоплаченою пенсією.
Листом від 06.08.2020 року №№13692-14126/Г-02/8-0600/20 відмовив позивачу та повідомив, зокрема, про те, що особи які не визнанані військово-лікарськими комісіями непридатними до служби в органах Національної поліції України права на обчислення пенсії за вислугу 20 років - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення не мають.
Позивач, вважаючи протиправною відмову, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної, зокрема, у його рішеннях від 06.07.1999 року № 8 рп-99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 року № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11.10.2005 № 8рп/2005 у справі № 1-21/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання суддів, працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 15.02.2007 №135/13402 встановлено, що одним із документів, необхідних для призначення пенсії, є військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію).
У свою чергу, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580-VIII).
Статтею 77 Закону №580-VIII встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України. При цьому, однією із вказаних підстав для звільнення є хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції (пункт 2 частина перша цієї норми).
З матеріалів справи слідує, що наказом Національної поліції України від 08.02.2016 №78 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 (через хворобу) частини 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". На момент призначення пенсії вислуга років ОСОБА_1 склала 26 років.
Відповідно до статті 70 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров'я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12.12.2000 №16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 06.02.2001 № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення №85) та Порядок № 85.
Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку №85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».
Підставою для звільнення позивача зі служби слугувала хвороба. У військово-лікарських документах, складених відносно позивача, останній визнаний непридатним до служби в мирний час, в свою чергу, ототожнення непридатності позивача до військової служби в мирний час із непридатністю до служби в поліції є вірним з огляду на віднесення служби в поліції до військової служби відповідно до приписів Закону №2262-XII.
Оскільки вислуга позивача складає 26 років, то до основного розміру пенсії у 55% необхідно додати 18% за 6 років вислуги понад 20 років, та розмір пенсії позивача повинен складати 70% (55%+18%) з урахуванням максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ підставою для призначення позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії, так як свідоцтво про хворобу позивача відповідає вимогам Порядку №85.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 року №461/1317/17.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
За таких обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 19, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 09.02.2016 року пенсії в розмірі 70 % відповідної суми грошового забезпечення.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 09.02.2016 року пенсії за вислугу років відповідно до приписів пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з розрахунку 70% відповідної суми грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 лютого 2021 року.
Суддя Р.М.Шимонович