ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
04 лютого 2021 року Справа № 923/1262/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ", м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 30777384,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК", с. Червоне, Генічеський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 38317958,
про стягнення 184484,26 грн.
Без виклику сторін.
Обставини справи.
01 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК" заборгованості у розмірі 184484,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки № 00043/19 від 21 грудня 2019 року, в частині проведення розрахунків за поставлений товар. За твердженням позивача, відповідачу згідно умов договору та додаткової угоди до договору було поставлено товар. Проте відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар, залишок несплаченої заборгованості за підрахунками позивача становить 171000,00 грн. Оскільки відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договором, позивачем, на підставі ст.ст. 526, 530, 549, 610-612, 625, 655 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 6368,20грн., 3% річних у розмірі 1592,03грн. та інфляційні втрати у розмірі 5534,56 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 07 грудня 2020 року суд прийняв позовну заяву ТОВ "Термінал-ДТ" до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1262/20 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 07.12.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням пор вручення.
На адресу суду повернулось поштове повідомлення з відміткою про вручення ухвали суду позивачу.
15 січня 2021 року до суду від відповідача у справі надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій відповідач просить суд продовжити строк розгляду справи, здійснювати розгляд справи № 923/1262/20 за правилами загального позовного провадження та призначити дату підготовчого засідання у справі. Вказує про необхідність підготування проекту мирової угоди та необхідність розгляду справи за участю всіх сторін.
Ухвалою від 19 січня 2021 року суд відмовив ТОВ "БУШЕЛЬ-ПАК" у задоволенні заяви про перехід до розгляду справи № 923/1262/20 за правилами загального позовного провадження та призначення у справі судового засідання.
Вказана ухвала направлена на адресу учасників провадження рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, про причини неподання відзиву відповідач суд не повідомив.
Судом враховано, що відповідачем було подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, з урахуванням зазначено можливо дійти висновку, що відповідач був обізнаний про відкриття провадження у даній справі.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Станом на день розгляду справи по суті, відповідачем відзиву на позовну заву не надано, також матеріли справи і не містять клопотання сторін про продовження строків для надання відзиву, тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 21 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ" (надалі - постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК" (надалі - покупець або відповідач) був укладений договір поставки №00043/19 (надалі - Договір).
Предметом Договору є поставка нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти (надалі - товар), а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (п.1.1. Договору).
Доказів про відмову від договору, визнання його недійсним чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано
Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного його виконання ( п.11.1 Договору).
За умовами Договору асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, терміни і умови його поставки та моменту відвантаження узгоджуються сторонами в заявках, накладних, виставлених рахунках та інших бухгалтерських документах, що застосовуються при товарообороті або шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору, у разі необхідності (п.4.2. Договору).
Сторонами Договору погоджено наступний порядок здійснення оплати, оплата здійснюється на умовах попередньої оплати на підставі виставленого Постачальником рахунку на умовах узгоджених цим Договором або додатковою угодою до Договору у разі необхідності, але повний розрахунок в строк не пізніше трьох робочих днів після отримання товару (п. 5.1. Договору).
Умовами пункту 5.4. Договору встановлено, що ціна товару є договірною і зазначається в накладних на товар залежно від умов поставки з урахуванням ПДВ та транспортних витрат, а в інших випадках умови оплати узгоджуються додатковою угодою до Договору.
Умовами пункту 7.3. Договору встановлено, що за прострочення платежів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Також сторонами Договору було укладено Додаткову угоду №4 від 16.09.2020 до Договору, за умовами якої постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти та сплатити за відвантажені наступні нафтопродукти: найменування нафтопродукту: 2710 19 43 00, паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД-2710194300, у кількості 29,800тон, загальною вартістю 481766,77 грн.
Відповідно до умов Додаткової угоди загальна вартість товару становить 578120,12 грн., пункт призначення - м. Дніпро, Дніпропетровська область, строк постачання - 2 дні, вантажоодержувач - покупець.
У додатковій угоді № 4 сторони узгодили наступний порядок оплати: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах оплати: відстрочка платежу 10 (десять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (у т.ч. транспортні послуги).
Вказана додаткова угода підписана повноважними особами постачальника і покупця та скріплена печатками товариств.
За твердженням позивача останнім було виконано належним чином умови Договору та поставлено відповідачу товар на загальну суму 578120,12 грн. Позивач зазначає, що відповідачем в свою чергу було частково оплачено поставлений товар. За розрахунками позивача, сума основного боргу відповідача становить 171000,00 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховано суму пені у розмірі 6368,20 грн., суму 3% річних у розмірі 1592,03 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 5534,56 грн.
Зазначені обставини позивач підтверджує доданими до матеріалів справи копіями наступних документів: договору поставки № 00043/19 від 21.12.19, додаткової угоди № 4 від 16.09.20, рахунком на оплату № 691 від 16.09.20, видатковою накладною № 1715 від 16.09.20, ТТН № 1715 від 216.09.20, платіжними дорученнями за № 383 від 06.10.20, № 323 від 09.10.20, № 326 від 12.10.20, № 454 від 28.10.20. та № 475 від 06.11.20.
Оскільки відповідачем не виконано у повному обсязі зобов'язання за Договором щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ" з відповідним позовом до суду.
Таким чином виник спір, якій підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем був укладений Договір поставки №00043/19 від 21.12.2019, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до положень частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов Договору відповідно до видаткової накладної №1715 від 16 вересня 2020 відвантажено ТОВ "Бушель-Пак" нафтопродукти: 2710 19 43 00, паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-ВО (код УКТ ЗЕД-2710194300, у кількості 29,800 тон, загальною вартістю із ПДВ 578120,12грн. та виставлено рахунок на оплату №691 від 16.09.2020 на суму 578120,12грн.
Факт поставки вказаного товару відповідачу підтверджується видатковою накладної №1715 від 16 вересня 2020 та товарно-транспортною накладною №1715 від 16.02.2020 (а.с. 20-21).
Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (а.с. 22-26), а саме:
- платіжне доручення № 383 від 06.10.20 на суму 78120,12 грн.;
- платіжне доручення № 323 від 09.10.20 на суму 50000,00 грн..;
- платіжне доручення № 326 від 12.10.20 на суму 60000,00 грн.;
- платіжне доручення № 454 від 28.10.20 на суму 200000,00 грн.;
- платіжне доручення № 475 від 06.11.20 на суму 19000,00 грн.
Таким чином, відповідачем оплачений товар лише на суму 407120,12 грн., залишок заборгованості становить 171000,00 грн.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 171000,00 грн., відповідачем суду не надано.
Отже, з урахуванням приписів пункту 1.6. Додаткової угоди № 4 до Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснити повний розрахунок з позивачем за поставлений товар по 26.092020. Проте у визначені строки відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та Договору.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 171000,00 грн., є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Право на нарахування пені сторони узгодили п. 7.3. Договору, відповідно до якого за прострочення платежів Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання від суми заборгованості за колений день прострочення платежу
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, пені і 3% річних (а.с.10-15 ), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6368,20 грн. пені, 1592,03 грн. 3% річних та 5524, 03 грн. інфляційних втрат, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2767,28 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 листопада 2020 року між адвокатом Білобровим Ігорем Олександровичем (надалі - адвокат) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ" (надалі - клієнт) був укладений договір про надання професійної правничої допомоги адвоката у господарській справі №25-11/20, відповідно до якого Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу Клієнту за позовом ТОВ "Термінал-ДТ" до ТОВ "Бушель-ПАК" про стягнення боргу в Господарському суді Херсонської області.
Згідно п. 2.2. договору про надання правової допомоги, адвокат надає правову допомогу в наступному: у підготовці проекту позовної заяви та доданих до неї копій документів, підготовці розрахунку ціни позову (підготовка до розгляду справи судом, збір доказів) та вчинення дій з подачі позовної заяви до Господарського суду Херсонської області.
Умовами розділу 3 договору про надання правової допомоги, факт наданої правової допомоги підтверджується актом прийому - передачі надання послуг, який клієнт зобов'язаний прийняти та підписати протягом п'яти днів з дня його отримання.
Сторонами договору погоджено, що за правову допомогу, передбачену в п.1.1. даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 2767,28 грн.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано копію договору про надання професійної правничої допомоги №25-11/20 від 25.11.2020, Акт виконаних робіт (надання послуг) № 26-11/2020 від 26.11.2020 року, згідно якого позивачем прийнято послуги вартістю 2767,28 грн., платіжне доручення № 997 від 26.11.2020 року на суму 2767,29 грн.
Таким чином, перевіривши надані позивачем докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також те, що позовні вимоги задоволено повністю, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2767,29 грн. витрат понесених на правову допомогу адвоката.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУШЕЛЬ-ПАК" (код ЄДРПОУ 38317958) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-ДТ" (код ЄДРПОУ 30777384) суму основного боргу у розмірі 171000,00 грн., суму пені у розмірі 6368,20 грн., суму 3% річних у розмірі 1592,03 грн., суму інфляційних витрат у розмірі 5524,03 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2767,29 грн. та суму судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 2767,29 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.В. Нікітенко