Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4193/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків
про стягнення 755101,07грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (надалі - відповідач) про стягнення 755101,07грн., з яких: 733151,89грн. основного боргу, 7826,01грн. інфляційних витрат, 9523,63грн. 3% річних, 4599,54грн. пені.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати наданих послуг за договором №40 від 18.07.2016 про надання послуг з водопостачання.
Ухвалою від 29.12.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2021.
25 січня 2021 року від відповідача надійшов відзив, у яком у він визнав позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, зауважив, що дана заборгованість фактично виникла за період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року. Також, посилаючись на положення статті 130 ГПК України просив повернути позивачу судовий збір у розмірі 50%, а інші 50% покласти на відповідача.
26 січня 2021 року від позивача надійшло клопотання про повернення з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання даного позову, відповідно до статті 130 ГПК України.
У призначене на 26.01.2021 підготовче засідання представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач свого представника у дане підготовче засідання також не направив, однак 25.01.2021 подав клопотання, в якому, враховуючи визнання ним позову, просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.
Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, яка міститься у його відзиві, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Також, згідно зі статтею 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відзив, у якому зазначено про визнання позову, підписано від імені відповідача його представником - адвокатом Ващенко Т.Д., яка відповідно до довіреності №40-6218/79 від 26.12.2029 має право повного або часткового визнання позову.
Отже, дана особа має повноваження на підписання заяви про визнання позову від імені відповідача.
За таких обставин, заява відповідача про визнання позову, яка міститься у відзиві, приймається та задовольняється судом.
Слід зауважити, що частиною 3 статті 185 ГПК України встановлено, що, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
18 липня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника виробничого підрозділу "Основ'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Мусієнка А.О. та головного інженера ВП "Основ'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Тупоти О.Ю., як постачальником, та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" в особі головного інженера Зінченка Є.А., як споживачем, укладено договір №40 про надання послуг з водопостачання (надалі - Договір).
В подальшому, у зв'язку з реорганізацією господарства будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 01.03.2017 №Ц-57/16 з 01.07.2017 були вилучені зі складу філії "Південна залізниця" виробничі підрозділи: Харківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Основ'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Безлюдівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Купянське будівельно-монтажне експлуатаційне управління, Люботинський сміттєперероблювальний комплекс та з 01.07.2017 на базі вищезазначених підрозділів утворено виробничий підрозділ "Харківське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Укрзалізниця".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 "Про деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця" змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство "Українська залізниця", у відповідності новій редакції Статуту.
Наказом №169 від 19.07.2019 затверджено та введено в дію Положення про виробничій структурний підрозділ "Харківське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Укрзалізниця" в новій редакції.
Так з моменту введення в дію Положення змінено назву Територіального управління та його структуру.
У назві змінено тип товариства з публічного акціонерного товариства на акціонерне товариство та назву Територіального управління з виробничого підрозділу на виробничій структурний підрозділ.
У зв'язку з вищевикладеними змінами, сторонами Договору було укладено відповідні додаткові угоди №1 від 03.07.2017 та №2 від 21.05.2019 щодо визначення нових найменування та реквізитів постачальника.
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується надати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води із залізничного водопроводу на власні та технічні потреби та на потреби гарячого водопостачання для населення, а споживач зобов'язується своєчасно оплатити надані послуги за встановленими тарифами.
Тарифи затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.02.2020 №283 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року №1141".
Згідно з п.2.4 Договору споживач щомісяця сплачує рахунок постачальника не пізніше 10 днів з дня одержання рахунку.
Сторонами були складені та підписані Акти виконаних робіт за Договором, якими сторонами погоджено обсяги та вартість робіт (послуг) з водопостачання за період жовтень 2019 року - жовтень 2020 року на загальну суму 733151,89грн.
Також, позивач у жовні 2019 року - жовтні 2020 року передав відповідачу відповідні рахунки на оплату наданих за Договором послуг з водопостачання на загальну суму 733151,89грн., а саме: рахунок №874-3491 від 31.10.2019 (дата отримання 12.11.2019), рахунок №874-3755 від 30.11.2019 (дата отримання 13.12.2019), рахунок №874-4027 від 31.12.2019 (дата отримання 15.01.2020), рахунок №874-235 від 31.01.2020 (дата отримання 07.02.2020), рахунок №874-478 від 29.02.2020 (дата отримання 12.03.2020), рахунок №874-726 від 31.03.2020 (дата отримання 16.06.2020), рахунок №874-963 від 30.04.2020 (дата отримання 16.06.2020), рахунок №874-1216 від 31.05.2020 (дата отримання 16.06.2020), рахунок №874-1474 від 30.06.2020 (дата отримання 14.07.2020), рахунок №874-1751 від 31.07.2020 (дата отримання 14.08.2020), рахунок №874-2025 від 31.08.2020 (дата отримання 22.10.2020), рахунок №874-2289 від 30.09.2020 (дата отримання 22.10.2020), рахунок №874-2537 від 31.10.2020 (дата отримання 06.11.2020).
Відповідач отримання вказаних рахунків не заперечує.
Однак, всупереч вищевказаній умові пункту 2.4 Договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, вищевказані рахунки своєчасно та в повному обсязі не оплатив.
У зв'язку з цим, у відповідача виникла заборгованість в сумі 733151,89 грн.
Слід зазначити, що позивач звертався до відповідача з претензією №2 від 22.05.2020, в якій просив сплатити суму боргу в розмірі 373754,81 грн., який існував станом на 01.05.2020, однак відповідач залишив дану претензію без реагування, заборгованість не погасив.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 733151,89грн. основного боргу, 7826,01грн. інфляційних витрат, 9523,63грн. 3% річних, 4599,54грн. пені.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач у період з жовтня 2019 року по жовтень 2020 року надав відповідачу послуги з водопостачання за Договором на загальну суму 733151,89грн., які мали бути оплачені останнім в 10-денний строк з дня одержання відповідних рахунків.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач доказів оплати наданих за Договором послуг з водопостачання за спірний період не надав, наявність заборгованості визнав у повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 733151,89грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що у випадку порушення термінів оплати споживач виплачує постачальнику пеню в розмірі 5%, але не більше облікової ставки НБУ за кожну добу прострочення.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаних норм законодавства та умов Договору позивач здійснив нарахування відповідачу 7826,01грн. інфляційних витрат за період грудень 2019 року - жовтень 2020 року, 9523,63грн. 3% річних за період з 23.11.2019 по 30.11.2020, 4599,54грн. пені за період з 27.06.2020 по 27.11.2020.
Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат, а також вирішуючи клопотання позивача про повернення 50% судового збору суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У даній справі відповідачем було визнано позов саме до початку розгляду справи по суті, отже позивач має право на повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за подання даного позову, а саме: 5663,26грн. (11326,52грн. х 50%).
Зазначене є підставою для постановлення відповідної ухвали про повернення судового збору.
Також, відповідно до положень статті 129 ГПК України, враховуючи задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, іншу частину сплаченого позивачем судового збору у розмірі 5663,26грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на корить Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03135, м.Київ, вул.Льва Толстого, 61, код 41149437) 733151,89грн. основного боргу, 7826,01грн. інфляційних витрат, 9523,63грн. 3% річних, 4599,54грн. пені, а також 5663,26грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "05" лютого 2021 р.
Суддя М.В. Калантай