04.02.2021 Справа № 920/1115/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/1115/20
за позовом Приватного акціонерного товариства “Сумський Промпроект” (40004, м. Суми, площа Привокзальна, б. 9, код ЄДРПОУ 00219649),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумчанин СД” (40000, м.Суми, вул.. Кооперативна, буд. 19, код ЄДРПОУ 41945091),
про стягнення 338000 грн 00 коп.
за участю представників сторін:
від позивача : не прибув,
від відповідача: не прибув,
Суть спору: 05.11.2020 позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача 338000 грн 00 коп., з яких 24166 грн 67 коп. заборгованість за авансом, 313833 грн 33 коп. заборгованість по оплаті за перший етап, за Договором підряду № 305 від 12.02.2020, а також просить стягнути судової витрати.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.11.2020 у справі № 920/1115/20 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.11.2020 позивач подав суду Заяву про усунення недоліків в позовній заяві (вх. 9985/20 від 12.11.2020).
Ухвалою суду від 12.11.2020 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.12.2020, 11:00.
08.12.2020 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. у відпустці з 08.12.2020 по 10.12.2020.
Ухвалою суду від 11.12.2020 призначено підготовче засідання на 22.12.2020,11:20.
Ухвалою суду від 22.12.2020 відкладено підготовче засідання на 11.01.2021, 11:20.
Ухвалою суду від 11.01.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2021, 11:30.
04.02.2021 позивачем надано до суду клопотання від 04.02.2021 (вх.. № 1042/21 від 04.02.2021) про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Представники сторін в судове засідання 04.02.2021 не прибули про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 88, 89).
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумчани СД» Замовником (Замовник, Відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Сумський Промнроект» (Виконавцем, Позивач), укладено Договір №305 на створення проектної продукції (далі - Договір).
Відповідно до укладеного Договору Виконавець зобов'язується виконати роботи по створенню проектної документації по об'єкту «Нове будівництво 7-ми поверхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Праці, 52 в м. Суми», у подальшому «Роботи» в два етапи: 1-й етап Робіт стадія «Проект»; 2-й етап Робіт - стадія «Робоча документація», а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити результати Робіт на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором.
Відповідно до п. 9.5. Розділу 9 «Інші умови» Договору цей Договір набув чинності з моменту підписання договору обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами обов'язків за цим Договором.
Згідно з положеннями п. 2.1 Договору загальна вартість договору становить 800000, 00 гри. (вісімсот тисяч гривень 00 копійок), проте у відповідності до п. 2.2. загальна вартість робіт за договором може бути змінена за угодою сторін.
Додатком №3 до договору №305 від 12.02.2020 встановлено графік фінансування та виконання робіт, згідно з яким, Замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання Договору зобов'язувався перерахувати Виконавцю аванс у розмірі 166666,67 гри.
Повна оплата робіт по 1-му етапу мала бути проведена протягом 5-ти робочих днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт по 1-му етапу у розмірі 166 666,67 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.03.2020 до договору №305 від 12.02.2020, у зв'язку з додатковими об'ємами робіт загальна вартість робіт за договором становить 1076000,00 грн. (один мільйон сімдесят шість тисяч гривень 00 копійок).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2020 укладено Додаток №2 до додаткової годи №1 від 31.03.2020 до договору №305 на створення проектної продукції від 12.02.2020, яким встановлено новий графік виконання та фінансування робіт. Згідно з даним додатком сума авансу та повної оплати 1-го етапу збільшувалася та становить 224166,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на виконання умов Договору він почав виконання робіт по 1-му етапу Роботи.
Відповідно до п.3.4. Договору протягом 3-х днів після закінчення робіт по 1-му етапу Виконавець передає Замовникові такі документи:
- акт здачі-приймання проектної документації (результатів Роботи), підписаний Виконавцем (у 2 примірниках);
- вказану в завданні на проектування проекту документацію по об'єкту «Нове будівництво 7-ми поверхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Праці, 52 в м. Суми». Стадія «Проекту» у 4-х примірниках та 1 примірник на електронному носієві.
Відповідно до п. 5.7. Договору зобов'язання Замовника за Договором вважаються виконаними з моменту отримання Виконавцем оплати у розмірі загальної вартості договору, вказаної в п. 2.1. цього Договору. Зобов'язання Виконавця за цим Договором вважаються виконаними з моменту передачі результатів Робіт Замовникові в порядку передбаченому розділом 5 цього Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладної № 1 від 08.07.2020 відповідач одержав від позивача проектно-кошторисну документацію на нове будівництво 7-ми поверхневого багатоквартирного житлового будинку по вул. Праці, 52 в м. Суми до договору № 305 від 12.02.2020.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що на виконання договору відповідачем сплачено на рахунок Позивача 25.02.2020 кошти в розмірі 20000,00 грн., та 10.03.2020 в розмірі 180000,00 грн. Таким чином, загальний розмір коштів сплачених відповідачем на користь позивача становить 200000грн. (двісті тисяч гривень 00 копійок).
Також позивач зазначає, що згідно з Актом №66 від 16.10.2020 про здачу-приймання проектної документації (результатів робіт, послуг) за договором № 305 від 12.02.2020 та додатковій угоді №1 від 31.03.2020 передана проектна продукція задовольняє умовам договору і технічного завдання та оформлена у належному порядку. Загальна вартість виконаних робіт складає: 538 000,00 грн. Загальна сума авансу, перерахована за виконану роботу склала: 200 000,00 грн. належить до перерахування всього 338 000,00 грн.
Оскільки відповідач договірні зобов'язання в частини своєчасної і повної оплати наданих послуг не здійснив, то позивач і звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу в розмірі 338000 грн. 00 коп. або обґрунтованих заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 338000 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги за договором підряду від 12.02.2020 № 305.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 5100 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумчани СД» (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19, код ЄДРПОУ 41945091) на користь Приватного акціонерного товариства «Сумський Промпроект» (40004, м. Суми, площа Привокзальна, б. 9, код ЄДРПОУ 00219649) 338000 (триста тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп. боргу, 5100 (п'ять тисяч сто) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 05.02.2021.
Суддя С.В. Заєць