79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.02.2021 справа № 914/2402/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область
про стягнення 1 040 340,54 грн
за участю представників:
від позивача: Орел С.С. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
15.09.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м. Трускавець, Львівська область про стягнення 1 040 340,54 грн.
Ухвалою від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2020.
Ухвалою суду від 19.10.2020 підготовче засідання відкладено на 16.11.2020.
Ухвалою суду від 23.11.2020 підготовче засідання відкладено на 07.12.2020.
Ухвалою суду від 07.12.2020 підготовче засідання відкладено на 21.12.2020.
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною зазначено, що нею подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 21.12.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.01.2021.
Ухвалою від 18.01.2021 розгляд справи було відкладено на 25.01.2021.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 18.12.2014 було укладено договір №2258/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність природний газ. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав частково, заборгованість становить 574 187,40 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 115 198,31 грн, 3% річних в сумі 78 221,27 грн, інфляційні в сумі 272 733,56 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 1 040 340,54 грн.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
18.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (покупець) було укладено договір №2258/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
10.02.2015, 10.03.2015, 15.04.2015, 15.05.2015, 30.06.2015, 20.07.2015, 15.10.2015, 22.10.2015, 02.11.2015, 25.11.2015, 02.12.2015 сторони уклали додаткові угоди №1-№11, якими внесли зміни до договору.
На виконання умов договору, позивач протягом січня-грудня 2015 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 5 758 022,55 грн що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015, 28.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.08.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015.
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого протягом січня-грудня 2015 року обсягу газу виконав частково, зокрема, за отриманий у грудні 2015 року обсяг газу заборгованість становить 574 187,40 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості газу, отриманого у грудні 2015 року, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 574 187,40 грн основного боргу, 115 198,31 грн пені, 78 221,27 грн 3% річних, 272 733,56 грн інфляційних.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 115 198,31 грн, 3% річних в сумі 78 221,27 грн та інфляційні в сумі 272 733,56 грн.
Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі 115 198,31 грн, 3% річних в сумі 78 221,27 грн та інфляційні в сумі 272 733,56 грн нараховані правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 574 187,40 грн основного боргу, 115 198,31 грн пені, 78 221,27 грн 3% річних, 272 733,56 грн інфляційних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м. Трускавець, вул. Коцюбинського, 12, Львівська область (ідентифікаційний код 37497024) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (ідентифікаційний код 20077720) 574 187,40 грн основного боргу, 115 198,31 грн пені, 78 221,27 грн 3% річних, 272 733,56 грн інфляційних, 15 605,11 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 01.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.02.2021.
Суддя А.Б. Мазовіта