вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3180/20
Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом компанії «Sernia GmbH», м. Мюнхен Німеччина,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей.», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київська області,
про стягнення 163 124,35 Євро
за участю представників:
від позивача: Корзаченко В.М., адвокат, ордер від 28.10.2020 серії № 1064787;
від відповідача: не з'явився;
позивач - компанія «Sernia GmbH», м. Мюнхен, Німеччина, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 03.11.2020 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей», м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі - ТОВ «Ем.Ай.Кей»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 163 124,35 Євро, в тому числі 150 585,00 Євро основного боргу за поставку товару відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної від 05.03.2019 № А029421 і митної декларації MRN 19DE740101546451E5 та 5% річних у розмірі 12 539,35 Євро, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання, посилаючись на положення ч. 1 ст. 14, ст. ст. 53, 58, 59, 61, 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, ст. ст. 4, 6, 25, 32, 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» та параграфу 352 Німецького торговельного Уложення.
Судом встановлено, що сторони уклали договір у спрощений спосіб, і не обрали підсудність спорів та законодавство, за яким вони мають розглядатися.
Відповідно до статей 365, 366 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
З огляду на викладене, ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2020 відкрито провадження у справі № 911/3180/20, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 07.12.2020.
У підготовче судове засідання 07.12.2020 позивач та відповідач своїх уповноважених представників не направили, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2020 підготовче судове засідання відкладено на 21.12.2020. Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач копію ухвали від 09.11.2020 про відкриття провадження у справі та копію ухвали від 07.12.2020 отримав 11.12.2020.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.12.2020 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28.12.2020.
24.12.2020 до господарського суду Київської області надійшла заява представника позивача від 24.12.2020 про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, які просив суд розглядати у наступній редакції: стягнути з ТОВ «Ем.Ай.Кей» на користь компанії «Сернія ГмбХ» основний борг у сумі 150 585,00 Євро; стягнути з ТОВ «Ем.Ай.Кей» на користь компанії «Сернія ГмбХ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 258,78 Євро та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500,00 Євро; повернути позивачу з державного бюджету зайво сплачений судовий збір у сумі 188,09 Євро, який було зараховано 26.10.2020 до Державного бюджету України на валютний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УкрЕксімБанк», сплачений компанією «Sernia GmbH» у розмірі 2 446,87 Євро.
У підготовче судове засідання 28.12.2020 з'явився уповноважений представник позивача, представник відповідача не з'явився та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2020 прийнято до розгляду заяву представника компанії «Sernia GmbH» від 24.12.2020 про зменшення розміру позовних вимог, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2021. Як свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач копію ухвали від 21.12.2020 та копію ухвали від 28.12.2020 отримав 12.01.2021.
У судове засідання 25.01.2021 з'явився уповноважений представник позивача. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов компанії «Sernia GmbH» до ТОВ «Ем.Ай.Кей», вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між компанією «Sernia GmbH» (постачальник) та ТОВ «Ем.Ай.Кей» (покупець) було досягнуто домовленості про поставку обладнання, відтак 24.01.2019 позивачем було сформовано рахунок-фактуру № SE-240119 у якій вказано найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, належного для доставки - 249439,00 євро, погоджено місце доставки - ТОВ «Ем.Ай.Кей» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалки, 10/8), та вказано реквізити для здійснення платежу.
20.02.2019 було здійснено часткову оплату товару за рахунком від 24.01.2019 № SE-240119 у розмірі 49 172,00 євро, що підтверджено копією витягу з рахунку «Sernia GmbH».
Надалі позивачем поставлено на адресу відповідача обумовлений товар, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 05.03.2019 № А 029421, а також митної декларації MRN 19DE740101546451E5 із нотаріально посвідченим перекладом українською мовою.
10.04.2019 було здійснено часткову оплату товару за рахунком від 24.01.2019 № SE-240119 у розмірі 49 682,00 євро, що підтверджено копією витягу з рахунку «Sernia GmbH».
Доказів оплати за товар в повному обсязі матеріали справи не містять. Документально підтверджено різницю між сумою поставки (249439,00 євро) та сумою оплати (49172,00 євро та 40682,00 євро) в сумі 150585,00 євро.
14.08.2019 між сторонами складено підписано Акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 14.08.2019 непогашений борг ТОВ «Ем.Ай.Кей.» перед компанією «Sernia GmbH» з оплати обладнання становить 150585,00 євро.
За таких обставин, між сторонами компанією «Sernia GmbH» та ТОВ «Ем.Ай.Кей» укладено договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки. Вбачається, що сторони не обрали підсудність спорів та законодавство, за яким вони мають розглядатися.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про міжнародне приватне право” зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 44 Закону України “Про міжнародне приватне право” у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу.
Враховуючи зазначене, а також те, що позивач (продавець) є резидентом Німеччини, а також те, що Україна і Німеччина є країнами-учасниками Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 (далі - Конвенція), до спірних правовідносин мають застосовуватись положення Конвенції, яка набула чинності для України 01.02.1991, і застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: а) коли ці держави є Договірними державами; або б) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.
Відповідно до статті 30 Конвенції продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.
Відповідно до статті 35 Конвенції продавець повинен поставити товар, який за кількістю, якістю й описанням відповідає вимогам договору і який затарований чи упакований так, як це вимагається за договором.
Відповідно до статті 66 Конвенції втрата чи пошкодження товару після того як ризик перейшов на покупця, не звільняє його від зобов'язання сплатити ціну, якщо тільки втрата чи пошкодження не були викликані діями або недоглядом продавця.
Згідно із ст. 69 Конвенції, якщо покупець зобов'язаний прийняти товар не в тому місці, де перебуває комерційне підприємство продавця, а в якомусь іншому місці, ризик переходить, коли настав строк поставки й покупець ознайомлений з тим, що товар надано в його розпорядження в цьому місці.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснив поставку товару відповідачу за рахунком-проформою (інвойсом) від 24.01.2019 № SE-240119 на загальну суму 249 439,00 Євро, що підтверджується копіями CMR від 05.03.2019 № А 029421 та митної декларації MRN 19DE740101546451E5.
Відповідно до ст. 58 Конвенції, якщо покупець не зобов'язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця. Продавець може обумовити передачу товару або документів здійсненням такого платежу.
Згідно із статтею 59 Конвенції покупець зобов'язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.
За таких обставин, строк виконання зобов'язання з оплати є таким, що настав, і покупець повинен виконати вказане зобов'язання без вжиття будь-яких додаткових заходів з боку продавця.
Відповідно до статей 61, 62 Конвенції якщо покупець не виконує яке-небудь із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, продавець може зокрема здійснити права, передбачені статтями 62 - 65; в тому числі згідно ст. 62 може вимагати від покупця сплати ціни.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з письмовою претензією від 14.01.2020, в якій повідомляв про наявність простроченої заборгованості та вимагав її оплатити протягом десяти календарних днів від дня отримання цієї претензії. Доказів надання відповідачем обґрунтованої відповіді або задоволення вимоги позивача матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 150 585,00 Євро.
Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідач доказів оплати товару, отриманого за вищеперерахованими документами, суду не представив в тому числі і на вимогу пункту 4 резолютивної частини ухвали від 09.11.2020 про відкриття провадження у справі, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання сторонами. Письмового відзиву та контррозрахунку заявлених вимог відповідач суду також не надав, а відтак доводи позивача не спростував.
За таких обставин, існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 150 585,00 Євро доведено суду належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, вимога про стягнення зазначеної заборгованості відповідає передбаченим Конвенцією засобам правового захисту та належить до задоволення.
Позивачем також заявлено про віднесення на відповідача судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи: судового збору та 2 500,00 Євро витрат з оплати правничої допомоги.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору повністю, а саме в розмірі 1,5% від задоволених вимог (150585,00 євро) в сумі 2 258,78 євро.
Позивач просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 2500,00 євро витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, згідно з пунктом 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує - чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи відповідні докази:
копію договору про надання правничої допомоги від 18.09.2020, укладеного із адвокатом Корзаченком В.М., відповідно до умов якого (розділ 4) за надання правничої допомоги замовник сплачує адвокату аванс у розмірі 1000 євро протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця; суму гонорару у розмірі 1000 євро протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі та 500 євро протягом 10 днів з моменту отримання судового наказу на примусове виконання рішення суду про стягнення коштів;
ордером від 28.10.2020 серії АІ № 1064787 на надання правничої (правової) допомоги; копіями посвідчення адвоката України № 4365/10, виданого 25.11.2010; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4365/10;
копіями рахунку-фактури від 29.09.2020 № 005 на суму 1 000,00 Євро та рахунку-фактури від 29.09.2020 № 006 на суму 75,00 Євро; меморіального ордеру від 08.10.2020 № 0810380131 на суму 1 075,00 Євро; рахунку-фактури від 13.11.2020 № 007 на суму 1 000,00 Євро; виписки по особовому рахунку адвоката).
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач поніс фактичні витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2075 євро (з яких 75євро - витрати адвоката, які за умовами договору між позивачем та відповідачем окремо не відшкодовуються); договором про надання правничої допомоги розмір гонорару адвоката передбачений в сумі 2500 євро із сплатою 500 євро після отримання наказу про примусове виконання.
Господарський суд враховує, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної вище норми процесуального законодавства містить постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не подано суду клопотання про їх зменшення з відповідним обґрунтуванням, та враховуючи положення п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про необхідність покладення витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2 500,00 Євро на ТОВ «Ем.Ай.Кей.» у заявленій позивачем сумі.
Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 446,87 Євро, що підтверджується доданим до позову підтвердженням про перерахування розміру судового збору на відповідну суму. Факт надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено відповідною випискою про зарахування коштів.
Разом із тим, виходячи із суми зменшених позовних вимог (150 585,00 Євро) судовий збір мав бути сплачений у розмірі 2 258,78 Євро.
Згідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання про повернення судового збору позивачем подано у заяві від 24.12.2020 про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог.
Відтак, зайво сплачений судовий збір у розмірі 188,09 Євро (2 446,87 Євро - 2 258,78 Євро) підлягає поверненню господарським судом шляхом постановлення відповідної ухвали.
Керуючись положеннями статей Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов компанії «Sernia GmbH» задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ем.Ай.Кей.» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Машинобудівницків, буд. 17, ідентифікаційний код 31204695)
на користь компанії «Sernia GmbH» (80333, Променадаплатц, 12, м. Мюнхен, Німеччина, код HRB 222949)
150 585,00 Євро (сто п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять євро нуль євроцентів) основного боргу,
2 258,78 Євро (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім євро сімдесят вісім євроцентів) судового збору,
2 500,00 Євро (дві тисячі п'ятсот євро нуль євроцентів) витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 04.02.2021.
Суддя О.В. Конюх