ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/10006/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
про визнання недійсним договору іпотеки
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники учасників сторін:
від позивача Гринюк В.Г.
від відповідача не прибули
від третьої особи ОСОБА_3 .
У судовому засіданні 01.02.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. 09.08.2013 та зареєстрованого в реєстрі за № 1887.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 суперечить статті 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній станом на дату укладення договору), пунктам 8.2., 9.3. Статуту Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", оскільки був укладений з боку іпотекодавця ОСОБА_1 як заінтересованою у його укладенні особою за відсутності рішення Спостережної ради та/або загальних зборів учасників Банку про надання згоди на укладення цього правочину та без подальшого схвалення договору відповідним органом Банку; а з боку іпотекодержателя договір був укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, з огляду на що договір має бути визнаний недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України та статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній станом на дату укладення договору) з підстав недодержання при його укладенні вимог, встановлених частинами першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України.
Господарський суд міста Києва рішенням від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020, задовольнив позов та визнав недійсним договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. 09.08.2013, зареєстрований в реєстрі за № 1887. Стягнув з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" по 960,50 грн судового збору з кожного.
Постановою Верховного Суду від 11.06.2020 № 910/10006/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова команія "Інвестохіллс Веста" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/10006/19 скасовано. Справу №910/10006/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020 справу розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.
Супровідним листом від 07.07.2020 № 910/10006/19/4290/2020 матеріали справи № 910/10006/19 направлені до Північного апеляційного господарського суду на виконання ухвали від 30.06.2020.
Питання про прийняття справи до розгляду вирішується поза межами строків, передбачених ГПК України, в зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 20.08.2020 прийнято справу до розгляду, призначено підготовче засідання на 24.09.2020.
10.09.2020 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить розглянути справу з урахуванням повідомлених нею обставин, що на момент передачі нею до статутного капіталу позивача нерухомого майна по АДРЕСА_1 , спірний договір іпотеки був розірваний на підставі відповідного договору. Також відповідачем-2 зазначено, що станом на день укладення спірного договору вона була членом спостережної ради АТ "Єврогазбанк", але не зверталась до органів управління банку з повідомленням про заінтересованість у вчиненні оскаржуваного правочину. Відповідач-2 просила розглядати справу за її відсутності.
14.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у відповідному реєстрі права власності на нерухоме майно він значиться власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , набуте право власності було на підставі акту приймання-передачі та оцінки вартості майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "Ювеста Девелопмент" від 11.04.2016. Також позивачем наведено обгрунтування з приводу наявності порушення його прав спірним договором.
22.09.2020 через канцелярію суду надійшла заява про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
24.09.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшли пояснення по справі, в яких воно проти позову заперечує, просить у задоволенні позовних відмовити. Заперечення обґрунтовані тим, що сторони правочину мали необхідний обсяг дієздатності, а ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" застосовується лише для недопущення відчуження майна акціонерного товариства за заниженою ціною. Крім того, відсутнє порушення права позивача спірним правочином станом на момент укладення правочину, оскільки, право власності на нерухоме майно виникло у позивача лише 15.04.2016, а спірний договір укладено 09.08.2013.
Ухвалою суду від 24.09.2020 підготовче засідання відкладено на 29.10.2020 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
22.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, що майно було передано позивачу його учасником ОСОБА_4 згідно акту від 11.04.2016. Також долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що на момент передачі нерухомого майна до статутного капіталу позивача, власником майна був ОСОБА_4
27.10.2020 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли пояснення, в яких зазначено, що на момент передачі майна до статутного капіталу позивача, воно не перебувало у власності ОСОБА_1 , оскільки в 2014 році майно було подаровано дочці відповідача-2 - ОСОБА_5 , а в подальшому, у вересні 2015 року ОСОБА_4 було звернуто стягнення на нерухоме майно по АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору з ОСОБА_5 . Отже на момент передачі майна позивачу воно перебувало у власності ОСОБА_4
29.10.2020 підготовче засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 26.11.2020 підготовче засідання призначено на 07.12.2020.
Ухвалою суду від 07.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 20.01.2021.
В судовому засіданні 20.01.2021 оголошено перерву до 01.02.2021.
В судове засідання 01.02.2021 представники відповідачів не з'явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 01.02.2021 закрито провадження у справі № 910/10006/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" до 1) Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк"; 2) ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 09.08.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 1887, в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 16, ідентифікаційний код 34693790), на підставі п.6 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з припиненням юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк".
Представник позивача в судовому засіданні 01.02.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник третьої особи просив у позові відмовити.
Відповідно до ч. 7 ст. 233 ГПК України виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
При проголошенні скороченого тексту рішення суду судом помилково було зазначено, у вступній частині рішення відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк", провадження щодо вимого до якого було закрито.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
З долученого до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 15.09.2015 ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення, "група приміщень № 11" у АДРЕСА_1 , площею 199,2 кв м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 84927680000). Запис про право власності внесений 17.08.2015 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24325683 від 10.09.2015.
Як вбачається з акту приймання-передачі та оцінки вартості майна, що вноситься до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" від 11.04.2016 засновники Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" - ОСОБА_4 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 склали цей акт про таке: оцінюємо свій майновий вклад до Статутного капіталу товариства наступним чином: нежитлові приміщення - група приміщень № 11 загальною площею 199,2 кв м вартістю 208000,00 грн; двокімнатна квартира АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 , загальною площею 118,6 кв м вартістю 123000,00 грн (загальна вартість 1700000,00 грн). Вказане майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Учасники передають, а директор товариства ОСОБА_7 приймає вказане нерухоме майно для подальшої передачі на баланс товариства.
Отже власник "групи приміщень АДРЕСА_6 , площею 199,2 кв м ОСОБА_4 передав належне йому майно за актом приймання-передачі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" 11.04.2016
15.04.2016 року право власності на нерухоме майно - група приміщень № 11, загальною площею 199,2 кв. м. по АДРЕСА_1 (приміщення) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент", що підтверджується інформаційною довідкою № 223425926 від 10.09.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
На забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 25.06.2013 року, 09.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки №1203-090813/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за №1887, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нежилі приміщення, 53/100 частини (від місць спільного користування площею 375,7 кв.м), загальною площею 199,20 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
25.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк" та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання Договору іпотеки № 1203-090813/І, посвідченого Шевченко І.Л. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 09.08.2013 за реєстровим номером 1887. Договір про розірвання договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 25.02.2014 за реєстровим номером № 149. Згідно умов договору від 25.02.2014 № 149 Договір іпотеки розривався та припиняв свою дію з моменту набрання чинності договором про розірвання, який в свою чергу набрав чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Сторони підтвердили, що не мають одна до одної жодних претензій майнового та/або немайнового характеру.
Станом на дату набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" права власності нерухоме майно - група приміщень АДРЕСА_7 запис про іпотеку та заборону відчуження майна був відсутній в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 був розірваний на підставі договору від 25.02.2014 № 149.
На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2017 у справі № 761/13017/16-ц, яким було визнано недійсним Договір про розірвання Договору іпотеки відновлено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та заборону відчуження майна. Наразі справа перебуває на новому розгляді, рішення по справі не прийнято.
Позивач стверджує, що не був стороною спору у справі № 761/13017/16-ц, попередні власники приміщення не повідомляли позивача про наявність будь-яких обтяжень приміщення чи про будь-який спір з банком, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які записи про іпотеку чи обтяження приміщення станом на момент набуття права власності на приміщення позивачем.
У зв'язку з тим, що позивачу стала відома обставина, яка порушує право останнього повноцінно розпоряджатися своїм майном, останній звернувся з даним позовом до суду, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 на підставі того, що він підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину та вчинений заінтересованою особою без погодження та подальшого схвалення відповідним органом банку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Підставою недійсності правочину згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Згідно зі ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину) особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім'ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім'ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім'ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:
1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;
2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;
3) внаслідок такого правочину придбаває майно;
4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).
Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.
Виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про:
1) предмет правочину;
2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином;
3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг;
4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.
У разі якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.
Наглядова рада протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов'язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.
Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.
Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.
ОСОБА_1 володіла 31,7380% у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк".
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Вказана обставина зазначена позивачем у позові та у відзиві відповідача ( ОСОБА_1 ) та не заперечується сторонами у справі.
29.10.2012 року ОСОБА_1 була обрана членом Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" терміном на 5 років.
У матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення Спостережною радою Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про вчинення правочину - договору іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013, щодо якого є зацікавленість.
Натомість, у заявах по суті спору відповідач, ОСОБА_1 , вказує, що ні перед укладенням спірного правочину, ні після його укладення, вона не зверталась до органів управління АТ "Єврогазбанк" щодо повідомлення про наявність заінтересованості у вчиненні оскаржуваного правочину. Як наслідок, Спостережна рада АТ "Єврогазбанк" не приймала жодних рішень щодо оскаржуваного договору іпотеки.
Суд не приймає до уваги заперечення з приводу того, що норми ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" мають на меті не допущення відчуження майна акціонерного товариства за заниженою ціною, і що саме в таких випадках ст. 71 Закону підлягає застосуванню, оскільки, фабула даної статті не містить відповідних застережень чи обмежень її застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" положення цієї статті не застосовуються у разі: 1) реалізації акціонерами переважного права відповідно до статті 27 цього Закону; 2) викупу товариством в акціонерів розміщених ним акцій відповідно до статті 66 цього Закону; 3) виділу та припинення акціонерного товариства; 4) надання посадовою особою органів товариства або акціонером, що одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, на безоплатній основі гарантії, поруки (у тому числі майнової поруки), застави або іпотеки особам, які надають товариству позику.
Отже, ч. 3 ст. 71 Закону, чітко визначено перелік підстав, за яких вона не підлягає застосуванню. В даному випадку відповідні обставини відсутні, що зумовлює обов'язок в тому числі ОСОБА_1 дотримуватись положень ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" при укладенні договору № 1203-090813/1 від 09.08.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину) правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.
Оскільки ОСОБА_1 є особою, заінтересованою у вчиненні Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" оспорюваного правочину, та є стороною такого правочину, протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості повинна була поінформувати товариство (виконавчий орган) про наявність у неї такої заінтересованості, у матеріалах справи відсутні докази погодження Спостережною радою банку на вчинення спірного правочину, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного правочину недійсним, так як при його вчиненні був порушений порядок, визначений ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства".
Судом відхиляються доводи позивача про те, що Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 підписано собою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність відповідних обставин.
Щодо наявності порушеного права позивача договором іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже набуття 15.04.2016 позивачем права власності на предмет іпотеки, який переданий в іпотеку за спірним договором (№ 1203-090813/1 від 09.08.2013) передбачає виникнення у позивача як прав так і обов'язків, що виникають з договору іпотеки, навіть тих, що існували до моменту набуття права власності. Отже, отримавши у власність майно, яке було передано в іпотеку на підставі договору іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013, позивач в тому числі набув право на судовий захист та право на звернення з позовом щодо недійсності іпотечного договору № 1203-090813/1 від 09.08.2013.
Також суд зауважує, що отримавши на праві власності майно 15.04.2014 за відсутності відомостей чи чинних на той момент договорів обтяження (договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 був розірваний) позивач набув всіх правомочностей власника майна, натомість наявність спірного договору іпотеки впливає на його право як власника: розпоряджатись майном, оскільки, відновлення іпотеки призводить до накладення обтяження та заборон відчуження; можливе стягнення на предмет іпотеки в майбутньому безпосередньо може призвести до припинення права власності позивача на майно.
В зв'язку з вищезазначеним суд вбачає, що спірний договір порушує права позивача та вони підлягають судовому захисту, а обраний ним спосіб є ефективним.
Суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсним Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 року, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 16, ідентифікаційний код 34693790), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 09.08.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 1887.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96, квартира 10, ідентифікаційний код 40412621) 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.02.2021
Суддя І.В. Усатенко