ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2021Справа № 910/14948/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест»
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп»
про визнання недійсним та скасування розпорядження
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Галік А.Е.
від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування розпорядження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що розпорядження Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/68-рп/к від 12.08.2020 є незаконним та необґрунтованим, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним та скасувати зазначене розпорядження.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Так, оскільки, спірним розпорядженням постановлено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення позивачем та ТОВ «Дельтабудгруп» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп», з огляду на що суд вважає за необхідне залучити вказану особу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.11.2020; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп».
12.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
15.10.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
29.10.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
02.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У підготовче засідання 03.11.2020 прибув представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.12.2020.
У підготовче засідання 01.12.2020 прибув представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні 01.12.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2021.
25.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У судове засідання 26.01.2021 прибув представник відповідача. Представник позивача та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 26.01.2021, за відсутності представників позивача та третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 26.01.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Судом встановлено, що 12.08.2020 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення, відповідач) прийнято розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 60/68-рп/к (далі - Розпорядження), яким розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах закупівель, які проводилися Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, а саме:
- «Реставрація адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 6 (пам'ятка архітектури та містобудування, наказ Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 р. № 706/0/16-10, охоронний № 609-кв) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код CPV за ДК 021:2015 - (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2019-04-23-001715-b;
- «Реставрація корпусу №16-келії Флорівського монастиря (Будинок Артинова, 1809-1811 рр.), пам'ятка містобудування та архітектури національного значення, охоронний № 18/13, за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 6/8 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код CPV за ДК 021:2015 - (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2019-04-23-001730-b.
У Розпорядженні зазначено, що в ході здійснення державного контролю відділенням виявлені обставини, які можуть свідчити про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» під час підготовки документів та участі у тендерних процедурах закупівель, які проводилися Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою конкуренції, а діяли узгоджено.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що розпорядження Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/68-рп/к від 12.08.2020 є незаконним та необґрунтованим, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним та скасувати зазначене розпорядження.
Позивач посилається на те, що відповідач не мав повноважень приймати розпорядження про початок розгляду справи, адже, зроблені в оскаржуваному розпорядженні висновки про наявність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача та третьої особи, не підтверджені належними доказами та зроблені відповідачем на підставі суб'єктивних висновків, зокрема, позивач наголошує на тому, що ТОВ «Дельтабудгруп» та ТОВ «Спецпроект-інвест» мали різні цінові пропозиції, не були усунуті замовником від участі в торгах, результати торгів ніким не оскаржувалися.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що твердження позивача щодо змісту порушення та встановлення наслідків його вчинення на етапі початку розгляду справи не стосується предмета даного спору. Разом з тим, при прийнятті оспорюваного Розпорядження Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, а позовна заява не містить підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» для визнання протиправним та скасування розпорядження № 60/68-рп/к від 12.08.2020.
Третя особа підтримує позовні вимоги та зазначає про те, що відповідачем не доведено обставини узгодженості дій позивача та третьої особи під час підготовки та участі у процедурі закупівлі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:
1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;
3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;
4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;
5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель;
6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23.02.2001 N 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за N 291/5482 (зі змінами) (надалі - Положення), територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі - відділення) є органом у системі органів Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет), утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України "Про Антимонопольний комітет України", іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 2 Положення основним завданням відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Судом було встановлено, що 12.08.2020 Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 60/68-рп/к, яким розпочато розгляд справи за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, під час участі у тендерних процедурах закупівель, які проводилися Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, а саме:
- «Реставрація адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 6 (пам'ятка архітектури та містобудування, наказ Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 р. № 706/0/16-10, охоронний № 609-кв) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код CPV за ДК 021:2015 - (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2019-04-23-001715-b;
- «Реставрація корпусу №16-келії Флорівського монастиря (Будинок Артинова, 1809-1811 рр.), пам'ятка містобудування та архітектури національного значення, охоронний № 18/13, за адресою: м. Київ, вул. Фролівська, 6/8 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код CPV за ДК 021:2015 - (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2019-04-23-001730-b.
У Розпорядженні зазначено, що в ході здійснення державного контролю відділенням виявлені обставини, які можуть свідчити про те, що Товариствоо з обмеженою відповідальністю «Дельтабудгруп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» під час підготовки документів та участі у тендерних процедурах закупівель, які проводилися Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою конкуренції, а діяли узгоджено.
Частиною першою статті 23 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за, зокрема, власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Частиною першою статті 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Згідно з пунктами 1, 2 і 4 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Антимонопольного комітету України, вносити, передавати їх в установленому Антимонопольним комітетом України порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» у вирішенні господарським судом спору щодо визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; разом з тим підлягає встановленню наявність обставин, які свідчили б про видання оспорюваного розпорядження з порушенням чинного законодавства та/або компетенції органу, що його видав. При цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.
Так, суд зазначає, що розпорядження № 60/68-рп/к від 12.08.2020 регулює процедурні відносини початку розгляду справи для з'ясування та дослідження Відділенням дій позивача на предмет можливої наявності в них порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У свою чергу, здійснення Відділенням розгляду справи без прийняття в ній рішення по суті, не свідчить про встановлення факту вчинення відповідачами у антимонопольній справі порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відтак, приймаючи розпорядження № 60/68-рп/к від 12.08.2020 Відділення діяло в межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, крім того, прийняття зазначеного розпорядження не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки, розпорядження про початок розгляду справи не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/68-рп/к від 12.08.2020 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.02.2021
Суддя Ю.В. Картавцева