ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.01.2021 м. КиївСправа № 910/11363/20
За позовом: приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ";
до: товариства з обмеженою відповідальністю "АРАЗ ОІЛ";
про: стягнення 1.311.202,98 грн.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Часовська М.С.
Представники:
позивача: Нестеренко А.М.;
відповідача: Тараскіна К.О.
Приватне акціонерне товариство "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРАЗ ОІЛ" (далі - відповідач) про стягнення 1.311.202,98 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором від 25.11.2019 № 1357/20/1338, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача неустойки в сумі 1.311.202,98 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11363/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 31.08.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2020 № 910/11363/20 судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.
До господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: несвоєчасного здійснення позивачем повернення відповідачу порожніх вагонів; невірно здійсненого позивачем розрахунку поставленого товару; відсутності підстав для нарахування неустойки істотно завищеним заявленим розміром судових витрат на правничу допомогу.
В підготовчому засіданні 31.08.2020 оголошено перерву до 05.10.2020.
До господарського суду надійшло клопотання позивача про часткову зміну підстав позову.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2020 № 910/11363/20 судом задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В підготовчому засіданні 05.10.2020 суд на місці, зокрема, ухвалив:
- клопотання відповідача про залучення до участі у справі товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача відхилити, оскільки рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки такої особи;
- прийняти до розгляду заяву про часткову зміну підстав позову;
- оголосити перерву в підготовчому засіданні до 26.10.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2020 № 910/11363/20 судом задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В підготовчому засіданні 26.10.2020 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.11.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2020 № 910/11363/20 судом задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
До господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою-повідомленням від 16.11.2020 № 910/11363/20 сторони процесу повідомлені про призначення судового засідання на 07.12.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2020 № 910/11363/20 судом задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 07.12.2020 суд на місці, зокрема, ухвалив:
- відхилити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі;
- оголосити перерву в судовому засіданні до 14.12.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2020 № 910/11363/20 судом задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою-повідомленням від 16.12.2020 № 910/11363/20 сторони процесу повідомлені про призначення судового засідання на 18.01.2021.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2021 № 910/11363/20 судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.
До господарського суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.
До господарського суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких останній зазначив про те, що відповідачем не доведено поважності причин несвоєчасного подання до суду додаткової угоди до укладеного між сторонами спору договору.
В судовому засіданні 18.01.2021 оголошено перерву до 27.01.2021.
В судовому засіданні 27.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши уповноважених представників сторін спору по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір від 25.11.2019 № 1357/20/1338 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується передати, а позивач - прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (далі - товар) на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).
Специфікацією від 29.11.2019 № 01/2019 до Договору визначено:
- кількість: 1500 тон (+/- 20 %);
- ціна за одиницю: 20.416,67 грн. без ПДВ;
- строк поставки з 01.12.2019 по 31.01.2020.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення строків або об'ємів поставок товару, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 8 % від вартості непоставленого в строк товару.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Позивач стверджує, що відповідачем здійснено порушення умов Договору в частині:
- прострочення строку поставки товару в кількості 128.065 тон., а саме: за залізничною накладною № 43085620, відповідно до якої товар доставлений 11.02.2020;
- порушення обсягу поставки товару в кількості 540.916 тон., а саме: 1200 тон. - 659.084 тон., з яких:
1) залізнична накладна № 44773760 в кількості 264.675 тон.;
2) залізнична накладна № 44773760 в кількості 67.441 тон.;
3) залізнична накладна № 44779643 в кількості 67.764 тон.;
4) залізнична накладна № 44779643 в кількості 131.139 тон.;
5) залізнична накладна № 43085620 в кількості 128.065 тон.
Приймаючи до уваги викладені обставини позивач звернувся до господарського суду, з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову, з вимогами про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 7.3 Договору, а саме: 251.007,40 грн. - за порушення строків поставки товару та 1.060.195,36 грн. - за порушення обсягу поставки товару.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, між сторонами спору укладено додаткову угоду від 27.01.2020 № 1 до Договору, відповідно до положень якої кінцевим терміном поставки товару є 15.02.2020.
Судом встановлено, що остання спірна поставка товару здійснена за залізничною накладною № 43085620, відповідно до якої товар доставлений 11.02.2020.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 7.3 Договору, а саме: 251.007,40 грн. - за порушення строків поставки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки такий строк відповідачем пропущений не був.
Заперечення позивача з приводу того, що відповідачем не доведено поважності причин несвоєчасного подання до суду додаткової угоди від 27.01.2020 № 1 до Договору судом відхилені, оскільки позивач був обізнаний про її існування, водночас, в порушення приписів пункту 4 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, такий доказ позивачем був прихований та до суду не поданий.
Позивач стверджує, що загальний обсяг поставелного товару за Договором становить 659.084 тон.
Відповідач стверджує, що загальний обсяг поставелного товару за Договором становить 659.830 тон.
При цьому, судом встановлено, що приймаючи до уваги загальну масу вантажу за залізничною накладною № 43085620 (128.015 тон), загальний обсяг непоставленого товару за Договором становить 540.966 тон., а саме: 1200 тон. - 659.034 тон., з яких:
1) залізнична накладна № 44773760 в кількості 264.675 тон.;
2) залізнична накладна № 44773760 в кількості 67.441 тон.;
3) залізнична накладна № 44779643 в кількості 67.764 тон.;
4) залізнична накладна № 44779643 в кількості 131.139 тон.;
5) залізнична накладна № 43085620 в кількості 128.015 тон.
Враховуючи те, що позивачем при здійсненні розрахунку штрафної санкції, обсяг непоставленого товару розрахований із кількості меншої (540.916 тон.) ніж фактично (540.966 тон.), суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки, на підставі пункту 7.3 Договору, за порушення зобов'язання в частині здійснення поставки товару в меншому обсязі ніж передбачено Договором, підлягає задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1.060.195,36 грн.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача, викладені в поданих до суду заявах судом відхилені, оскільки як встановлено вище судом, відповідачем здійснено поставку товару на користь позивача в меншому обсязі ніж передбачено умовами укладеного між сторонами спору Договору, що враховуючи пункт 7.3 Договору, є підставою для застосування до відповідача заявленої до стягнення штрафної санкції.
Решта доводів та заперечень сторін не беруться судом до уваги, оскільки не стосуються предмету спору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- позивачем здійснено звернення до суду із заявою про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів;
- докази понесення витрат пов'язаних із розглядом справи, а саме понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21.152,03 грн. підтверджені: договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 16.03.2018 № 434 та додатковими угодами до нього; розрахунком розміру винагороди від 19.01.2021; актом приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2021 № 1; рахунком на оплату від 19.01.2021 № 39.
Відтак, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19).
Таким чином, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір понесених останнім витрат на правничу допомогу та підтверджено обсяг наданих послуг та їх вартість.
Заперечення відповідача на заяву позивача про розподіл судових витрат судом відхилені, оскільки така заява не містить жодної підстави, яка надала б можливість суду зменшити розмір понесених позивачем судових витрат на правову допомогу.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРАЗ ОІЛ" (04119, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ СІМ'Ї ХОХЛОВИХ, будинок 8, офіс 4, ідентифікаційний код: 40828361) на користь приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ідентифікаційний код: 00191023) неустойку в сумі 1.060.195 (один мільйон шістдесят тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 36 коп., витрати на правову допомогу в сумі 17.102 (сімнадцять тисяч сто дві) грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15.902 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 93 коп.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04 лютого 2021 року
Суддя С.В. Балац