ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2021Справа № 910/15076/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Оболонь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"
про стягнення 4 512 910,74 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Микусевич О.М. (дов. № 1954 від 23.07.2019);
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Оболонь" (надалі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (надалі за текстом - відповідач) про стягнення 4 512 910,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 031218/1г від 03.12.2018 в частині здійснення оплати поставленої продукції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/15076/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2020.
Представник відповідача в судове засідання 29.10.2020 не з'явився.
29.10.2020 відкладено розгляд справи на 19.11.2020.
19.11.2020 розгляд справи № 910/15076/20 не відбувся.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020, розгляд справи призначено на 08.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 розгляд справи призначено на 17.12.2020.
Представник відповідача в судове засідання 17.12.2020 не з'явився.
У судовому засіданні 17.12.2020 представник позивача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.01.2021.
У судове засідання 21.01.2021 представник відповідача не з'явився.
Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах
Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 21.01.2021, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника відповідача матеріали справи не містять.
Судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
03.12.2018 між Приватним акціонерним товариством "Оболонь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" укладено Договір № 031218-28/1г разом з протоколом розбіжностей до нього (надалі за текстом - Договір), згідно якого позивач зобов'язувався передавати товар у власність відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити поставлену продукцію в строки та на умовах передбачених Договором.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів з моменту поставки.
Відповідно до п. 12 протоколу розбіжностей до Договору сторони погодили доповнити договір пунктом 6.4 та викласти його в наступній редакції - «Постачальник поставляє Товар на піддонах багаторазового використання розміром 800х1200мм (ГОСТ9557-87/UIC 435-2), які є поворотною тарою. Поворотна тара підлягає обов'язковому поверненню в період 120 календарних днів з моменту поставки. Заставна вартість поворотної тари вказана у накладних. В разі неповернення тари вона рахується проданою покупцю по заставній ціні».
Факт отримання відповідачем продукції та тари підтверджується товаро - транспортними накладними які є в матеріалах справи.
Зазначені накладні підписані представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.
Позивач зазначає, що укладаючи договір та фактично отримуючи продукцію та тару відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити отриману продукцію протягом 30 календарних днів та повернути тару не пізніше 120 діб з дня отримання продукції.
Проте, за твердженням позивача, свої зобов'язання за Договором відповідач у повносному обсязі не виконав.
Наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки розрахунків за період з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року та актом звірки на 01.09.2020 року.
Згідно акта звірки розрахунків на 01.09.2020 року заборгованість відповідача складає 6240,00 грн. за неповернуту тару та 4 506 670,74 за неоплачену продукцію
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 5.4. Договору відповідач зобов'язувався оплатити вартість кожної поставленої партії продукції протягом тридцяти календарних днів з дати поставки товару.
Згідно з пунктом 12 протоколу розбіжностей до Договору відповідач зобов'язувався повернути в період 120 календарних днів з моменту поставки тару, а саме піддони. Заставна вартість поворотної тари вказана у накладних. В разі неповернення тари вона рахується проданою покупцю по заставній ціні.
Таким чином, за наявними видатковими накладними та актами звірки загальна сума заборгованості складає 6 240,00 грн (тара) + 4 506 670,74 грн (продукція) = 4 512 910,74 грн.
Згідно листа Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і накладні на товар, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Доказів оплати вартості поставленого товару у повному обсязі відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4 512 910,74 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статтей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Оболонь» підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного акціонерного товариства "Оболонь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 4 512 910,74 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3 корп. 2 каб. 33, ідентифікаційний код юридичної особи: 32650231) на користь Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 05391057) 6 240 (шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. за неповернуту тару, 4 506 670 (чотири мільйони п'ятсот шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 74 коп. за неоплачену продукцію, 67 693 (шістдесят сім тисяч шістсот дев'яносто три) грн. 66 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.02.2021.
Суддя С. В. Стасюк