01.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1037/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Івано-Франківського міського центру зайнятості
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про стягнення грошових коштів в сумі 42286 грн 14 к.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Іванів Олег Вікторович
встановив: Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення грошових коштів в сумі 42286 грн 14 к.
Вирішення процесуальних питань.
25.11.2020 суд постановив позовну заяву від 20.11.2020 вх.№18143/20 залишити без руху та встановив позивачу у десятиденний строк, з дня отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду докази сплати судового збору в сумі 2102 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2020 позивач подав суду заяву (від 30.11.2020 вх.№16684/20) з доказами сплати судового збору в сумі 2102 грн (платіжне доручення від 25 листопада 2020 № 5063).
Згідно ухвали від 01.12.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначив на 21.12.2020.
11.12.2020 до суду надійшов відзив на позов вх.№17466/20, який суд прийняв до розгляду.
В судовому засіданні 21.12.2020 суд оголосив перерву до 01.02.2020, в якому проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягають у незаконній відмові призначити фізичній особі ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах, позивач за період з 27.04.2020 року до 30.09.2020 року виплатив останній 42286 грн 14 к. допомоги по безробіттю, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки на момент виплати ОСОБА_2 допомоги по безробіттю їй було відомо про рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року, яким зобов"язано Головне управління призначити пенсію за віком на пільгових умовах і остання не виконала обов"язку визначеного ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" щодо своєчасного повідомлення позивача про призначення їй пенсії на підставі рішення суду. Зазначає, що підстав для стягнення з Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області 42286 грн 14 к. виплаченої допомоги по безробіттю не має, оскільки відсутні необхідні ознаки, визначені ст.1166 ЦК України, а Закон України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не визначає відповідальність Головного управління як органу, що призначає пенсію.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом позову є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області коштів у сумі 42286 грн 14 к., виплачених фізичній особі ОСОБА_2 як допомоги по безробіттю.
Як вбачається із матеріалів справи громадянка ОСОБА_2 перебувала у Івано-Франківському міському центрі зайнятості як безробітна з 27.04.2020 до 30.09.2020 та отримувала допомогу по безробіттю з 27.04.2020 до 28.09.2020.
На підставі службової записки від 29.09.2020 провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення, Івано-Франківський міський центр зайнятості провів звірку (перевірку) достовірності даних на гр. ОСОБА_2 , які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення та склав Акт №1258 від 30.09.2020 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Позивач з'ясував, що гр. ОСОБА_2 11.02.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак 19.02.2020 відповідач прийняв рішення №307 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 , оскільки рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) не внесено зміни до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та немає порядку виконання даного рішення; відсутній стаж роботи, який би давав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Не погодившись із таким рішенням ГУПФУ в Івано-Франківській області, гр. ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання до вчинення дій.
Відповідно до рішення від 24.04.2020 у справі №300/638/20 Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2020 №307 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії та зобов"язав призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Восьмий апеляційний адміністративний суд, відповідно до постанови від 11.08.2020 у справі №300/638/20, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 залишив без змін.
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2020 №1846 наданої позивачу (вх. №13359/28-20 від 25.09.2020) гр. ОСОБА_2 призначено пенсію за віком з 11.02.2020.
Згідно з розрахунком Івано-Франківського міського центру зайнятості Дасевич М.М. з 27.04.2020 до 28.09.2020 нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 42286 грн 14 к.
16.10.2020 позивач видав наказ №153 "Про повернення коштів" та направив ГУПФУ в Івано-Франківській області повідомлення за № 4796-06/29-20 від 16.10.2020, в якому запропонував добровільно перерахувати на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості кошти в сумі 42286 грн 14 к., які виплачені гр. ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 27.04.2020 до 28.09.2020. Однак кошти відповідач не сплатив, у зв"язку із чим позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Позовні вимоги обґрунтовані ч.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" та п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо повернення виплаченої допомоги по безробіттю. При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено: безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до частини 1 статті 43 вказаного Закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 зазначеної статті).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до положень частини 1 статті 7, статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ) виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Як встановвив суд, рішенням від 24.04 2020 у справі №300/638/20 Івано-Франківський окружний адміністративний суд, яке Восьмий апеляційний адміністративний суд, відповідно до постанови від 11.08.2020 залишив без змін, визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2020 №307 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії та зобов"язав призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
За приписами статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи несуть відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відтак, Пенсійний фонд є органом виконавчої влади та, відповідно, суб'єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України. Протиправність поведінки відповідача, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах, встановлена судовими рішеннями у справі №300/638/20, що набрали законної сили, та в силу ч.4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доведенню. Така протиправна поведінка відповідача призвела до того, що ОСОБА_2 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, гарантованого їй чинним законодавством, а центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю за період з 27.04.2020 до 30.09.2020 в сумі 42286 грн 14 к. за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що є додатковими витратами позивача ( збитками), оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії ОСОБА_2 .
Вказані обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями відповідача і понесеними позивачем додатковими витратами та правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 42286 грн 14 к. які виплачені фізичній особі ОСОБА_2 як допомога по безробіттю.
Така правова позиція щодо застосування приписів статей 1166 та 1173 ЦК України та статті 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах, викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17, від 03.05.2018 у справі №916/1601/17.
В силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилань відповідача на ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та його доводів про наявність вини саме ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повідомлення центру зайнятості про звернення до суду з позовом до Пенсійного фонду про визнання незаконною відмови у призначенні їй пенсії, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст. 36 Закону N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною третьою ст.36 цього Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Посилання відповідача на вказані норми є безпідставними, оскільки, як вказано вище, рішення у справі №300/638/20 яким Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.02.2020 №307 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії та зобов"язав призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 винесене судом першої інстанції 24.042020 та залишене без змін постановою апеляційного суду від 11.08.2020. На час виплати ОСОБА_2 спірної допомоги по безробіттю не було судового рішення, яке набрало законної сили, про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах і така пенсія не була призначена, а сам лише факт оскарження ОСОБА_2 в судовому порядку відмови у призначенні їй пенсії не є тією обставиною, яка впливає на умови виплати забезпечення по безробіттю та надання соціальних послуг.
При цьому суд зазначає, що згідно з постановою апеляційного суду від 11.08.2020 апеляційна скарга Управління ПФУ на рішення від 24.04.2020 розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення сторін. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відразу як тільки довідалася про набрання законної сили постановою від 11.08.2020 звернулася до ПФУ та отримала довідку №1846 від 17.09.2020 , яку 25.09.2020 подала до центру зайнятості на підставі якої проведено службове розслідування та припинено виплату їй допомоги по безробіттю.
Висновок суду.
Суд встановив, що внаслідок незаконних дій відповідача позивач поніс витрати - здійснив виплату допомоги по безробіттю, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 42286 грн 14 к. обґрунтована та належить до задоволення.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №5063 від 25 листопада 2020 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, враховуючи задоволення позовних вимог судовий збір в розмірі - 2102 грн 00 к. покладає на відповідача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Івано-Франківського міського центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області про стягнення грошових коштів в сумі 42286 грн 14 к. задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 20551088 ) на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості, вул. Набережна ім.В.Стефаника, буд. 34б, м. Івано-Франківськ, 76010 (код 19390067, UA138201720355479300700706356, код одержувача 19390067, ДСУ м.Київ УДКСУ у м.Івано-Франківську) - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти в сумі - 42486 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят шість гривень) 14 к., а також 2102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 к. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.02.2021
Суддя Т.В. Максимів