номер провадження справи 27/136/19-34/172/20
28.01.2021 Справа № 908/1611/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Коцар А.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/1611/19
за позовом: Фермерського господарства "Зибарєвих", ідентифікаційний код юридичної особи 31961981 (71242 Запорізька область, Чернігівський район, с. Розівка, вул. Медова, 60)
до відповідача - 1: Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи 20509645 (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Українська, 57)
до відповідача - 2: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ідентифікаційний номер юридичної особи 39820689 (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50).
за участю Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а)
про визнання права постійного користування земельною ділянкою
За участю уповноважених представників:
позивач: Гришко І.І., ордер серії ЗП № 080556 від 01.08.2018
відповідач - 1: не з'явився
відповідач - 2: не з'явився
прокурор: Тронь Г.М., посвідчення № 035881 від 05.10.2015
Фермерське господарство "Зибарєвих" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області про визнання права ФГ "Зибарєвих" на постійне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2325586800:01:008:0027, площею 40,8 га, що розташована на території Просторівської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Запорізької області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 було отримано для створення господарства і після його створення перейшло безпосередньо до господарства (увійшло до його статутного фонду), відповідно не припинилось з його смертю. Вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання права постійного користування відповідає критерію ефективності і не суперечить національному цивільному законодавству.
Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області у відзиві від 24.07.2019 на позов вказала, що ОСОБА_1 за життя не скористався наданим йому правом на переоформлення свого постійного права користування земельною ділянкою, а законодавством не передбачено автоматичного переходу такого права постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, після смерті землекористувача до будь-якої фізичної чи юридичної особи, оскільки зазначене вище право особи припиняється з її смертю.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №908/1611/19, відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 908/1611/19 скасовано, справу № 908/1611/19 направлено до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
Зокрема, касаційна інстанція зазначила, що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що вирішуючи спір у даній справі господарські суди не з'ясували чи дійсно позивач має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 справу передано для розгляду судді Науменку А.О.
Ухвалою суду від 16.10.2020 № 908/1611/19 прийнято справу № 908/1611/19 до свого провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.11.2020 о 11 год 00 хв.
В судовому засіданні 10.11.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Суд відкрив підготовче засідання у справі №908/1611/19. Представником позивача та прокурором відводів складу суду не заявлено. Процесуальні права та обов'язки відомі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 16.10.2020 № 908/1611/19 отримана уповноваженим представником відповідача 21.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що ним не надано пояснень по справі з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 10.09.2020, оскільки від відповідача на адресу позивача будь-яких пояснень не надходило. Заявив клопотання про відкладення підготовчого судового засідання. Прокурор заперечив проти відкладення підготовчого засідання.
За наслідками судового засідання, у зв'язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/1611/19 на 24.11.2020 о 12 год. 00 хв.
24.11.2020 від позивача на адресу суду надійшла позовна заява про визнання права постійного користування земельною ділянкою (уточнена).
В судовому засіданні 24.11.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Суд продовжив підготовче засідання з розгляду справи № 908/1611/19. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Судом оголошено про надходження від позивача позовної заяви про визнання права постійного користування земельною ділянкою (уточненої). Представником позивача надані пояснення по вказаній заяві. Прокурор зазначив, що на адресу Запорізької обласної прокуратури вказана заява не надходила. Вказана позовна заява (уточнена) позивача приєднана до матеріалів справи, питання щодо її розгляду буде вирішено в наступному судовому засіданні.
За наслідками судового засідання, у зв'язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/1611/19 на 10.12.2020 о 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 10.12.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Суд продовжив підготовче засідання з розгляду справи № 908/1611/19. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні 10.12.2020 представник позивача підтримав позовну заяву (уточнену), відповідно до якої позивач просить суд долучити до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у зв'язку з наступним:
На час отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, вона належала до земель державної власності.
На даний час засновником Фермерського господарства "Зибарєвих" є ОСОБА_2 .
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.2001 серія ЗП №007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22 та виданого на підставі розпоряджень Чернігівськї районної державної адміністрації Запорізької області № 316 та № 318 від 28.12.2001, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Просторівської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Запорізької області.
На основі вказаної земельної ділянки було створено Фермерське господарство "Зибарєвих".
З 19.04.2002 саме фермерське господарство виконувало обов'язки землекористувача.
Як вбачається з інформації відділу в Чернігівському районі Головного управляння Держгеокадастру в Запорізькій області від 20.06.2018 № 0-8-0.35-833/114-18, 13.12.2013 спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, розробленої відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області № 115-03 від 04.09.2013.
У зв'язку з проведеною інвентаризацією, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2325586800:01:008:0027, у також уточнено площу, що відповідно становить 40,8 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області 16.12.2018.
Після смерті ОСОБА_1 господарство продовжує свою діяльність.
02.07.2018 Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/1238/18 за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Фермерського господарства "Зибарєвих" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Вказана позовна заява обґрунтована тим, що зі смертю ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою припинилось, тому земля використовується незаконно.
Враховуючи наявність вказаної справи, позивач просить суд долучити до участі у справі у якості співвідповідача Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Також, просить суд залучити до участі у справі Бердянську місцеву прокуратуру.
Суду надано докази направлення вказаної позовної заяви (уточненої) на адреси Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Бердянської місцевої прокуратури.
Суд розцінив вказану заяву позивача як клопотання про залучення у справі співвідповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Щодо залучення до участі у справі Бердянської місцевої прокуратури, суд зазначив, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України досліджував поняття "інтереси держави". Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99).
У цій справі приймає участь Запорізька обласна прокуратура за мотивованою заявою про вступ у справу, яка була задоволена судом. Від Бердянської місцевої прокуратури заяв про вступ у справу № 908/1611/19 не надходило. Тому судом визнано відсутніми підстави для залучення Бердянської місцевої прокуратури.
Згідно з положеннями статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Відповідно до вимог статті 48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, залучити до участі у ній співвідповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
На підставі викладено, суд задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ідентифікаційний номер юридичної особи 39820689 (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2020 № 908/1611/19 до участі у справі залучено співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд, з власної ініціативи продовжує строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Згідно з ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього кодексу, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні.
За наслідками судового засідання, у зв'язку з тим, що питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті в даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання у справі № 908/1611/19 на 13.01.2021 о 10 год. 40 хв.
14.12.2020 від Бердянської місцевої прокуратури надійшли пояснення, згідно яких Бердянська місцева прокуратура вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги та вказує, що об'єктивно неможливо розглянути справу № 908/1611/19 до вирішення іншої справи - № 908/1238/18.
12.01.2021 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явки представника відповідача 2 у судове засідання на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, оскільки всі представники відповідача - 2 зайняті в інших судових засіданнях. До клопотання додано скриншоти з офіційного веб-сайту "Судова влада України" з розділу "Списки справ, призначених до розгляду".
В судовому засіданні 13.01.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Суд продовжив підготовче засідання з розгляду справи № 908/1611/19. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідачів 1, 2 у судове засідання не з'явилися. Судом оголошено про надходження від відповідача - 2 вказаного клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача та прокурор не заперечили проти вказаного клопотання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановлених цим Кодексом строку у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (ст. 177 ГПК України).
Клопотання відповідача - 2 задоволено судом частково, враховуючи закінчення строку проведення підготовчого засідання.
Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 13.01.2021 закрито підготовче засідання, судове засідання з розгляду по суті призначено на 28.01.2021.
В судовому засіданні 28.01.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Прокурор проти позову заперечив, зазначивши про відсутність порушення прав позивача з боку відповідачів.
В судовому засіданні 28.01.2021 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та прокурора, суд
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 30.12.2001 серії I-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22 (далі Державний акт) та виданого на підставі розпоряджень Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області № 316 та №318 від 28.12.2001, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 41,80 га для організації створення і розширення фермерського господарства, що розташована на території Просторівської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Запорізької області.
На підставі вказаної земельної ділянки 19.04.2002 ОСОБА_1 було створено фермерське господарство "Зибарєвих", до членів якого також входили - ОСОБА_2 (дружина засновника) та ОСОБА_3 (син засновника).
Як вбачається з інформації відділу в Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області від 20.06.2018 № 0-8-0.35-833/114-18, 13.12.2013 вищевказану земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, розробленої відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області № 115-03 від 04.09.2013.
У зв'язку з проведеною інвентаризацією, вищевказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2325586800:01:008:0027, а також уточнено площу, яка відповідно становить 40,8 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області 16.12.2016.
Як зазначив позивач, після смерті ОСОБА_1 господарство не припинило свою діяльність. Засновником господарства стала ОСОБА_2 , яка була дружиною померлого, а головою господарства став ОСОБА_1 , який являється сином померлого.
Позивач наполягає на тому, що право постійного користування відповідною земельною ділянкою, ОСОБА_1 було отримано для створення господарства, і після його створення перейшло безпосередньо до господарства (увійшло до його статутного фонду), а відповідно і не припинилось з його смертю.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.12.2020 у справі № 908/1238/18 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Зибарєвих" задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.01.2020 у справі № 908/1238/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові Керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Чернігівської селищної об'єднаної територіальної громади Чернігівського району Запорізької області до відповідача: Фермерського господарства "Зибарєвих" про витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 2325586800:01:008:0027, що розташована на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області площею 40,8 га, котра була надана в постійне користування ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 30 грудня 2001 року серії І-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22, який втратив чинність зі смертю ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку - відмовлено.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду. Отже вказівки викладені в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19 є обов'язковими при новому розгляді даної справи.
Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час отримання спірної земельної ділянки) в статті 2 "Поняття селянського (фермерського) господарства" передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, а на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
При цьому за змістом цього ж Закону встановлено, що:
право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір (частина перша статті 4);
земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди (частина друга статті 4);
рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії (частина перша статті 5);
після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (частина перша статті 9).
В такий спосіб, системний аналіз зазначених норм дає можливості дійти висновку про те, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц).
Згідно із статтею 50 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент видачі Державного акта) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
При цьому, на момент видачі Державного акта економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, у тому числі порядок отримання земель, визначалися Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".
Так, за змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент видачі Державного акта) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Поряд з цим, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті засновника Позивача) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Таким чином, з комплексного аналізу наведених положень земельного законодавства убачається, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
При цьому, земельне законодавство (як чинне на момент створення позивача, так й до сьогодні) не містить такої підстави припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства.
Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб'єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об'єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.
Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб'єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.
У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення цього господарства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц та від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
Право постійного користування земельною ділянкою отриманою засновником фермерського господарства для його створення виникає у такого господарства автоматично після його державної реєстрації саме на підставі норм законодавства та не потребує з боку фермерського господарства та уповноважених органів держави додаткових дій.
В такий спосіб зазначене право належить фермерському господарству та може захищатися ним, у тому числі у судовому порядку.
Обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною другою статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналогічні положення містяться у статті 15 Цивільного кодексу України, яка передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, з урахування приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України наведені приписи чинного законодавства визначають об'єктом захисту, у тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 та постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №922/1614/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що предметом позову не може бути встановлення обставин, а вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, адже завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб за позовами в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що вирішуючи спір у даній справі господарські суди попередніх інстанцій не з'ясували чи дійсно позивач має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
З матеріалів даної справи не вбачається порушення прав позивача з боку відповідачів. Учасниками справи не надано доказів вчинення відповідачами дій, які б свідчили про порушення права землекористування позивача, відсутні листи, інші письмові докази з цього приводу. Позивачем не наведено обставин перешкоджання у користуванні земельною ділянкою.
Відповідачем 1 не приймались рішення щодо поділу, виділу, передання прав на земельну ділянку іншим особам, тощо. Правова позиція прокурора, як учасника справи, не свідчить про порушення прав позивача з боку відповідачів.
Суд враховує, що законні права Фермерського господарства "Зибарєвих" захищено у спорі з розгляду справи № 908/1238/18, в якому встановлено фактичні обставини переходу права постійного землекористування, а фермерським господарством реалізовано право на судовий захист відповідних правомочностей землекористувача. І як вже зазначалось, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.
Таким чином, підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 05.02.2021.
Суддя А.О. Науменко