20.01.2021 м. Ужгород Справа № 907/327/18
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле", м. Київ
до відповідача Служби автомобільних доріг у Закарпатській області, м. Ужгород
за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
третя особа 1 - Дочірнє підприємство "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Ужгород
третя особа 2 Державне підприємства "Свалявське лісове господарство", м. Свалява
третя особа 3 Державна служба України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, м. Ужгород
про відшкодування шкоди на суму 181749,11 грн
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача -
від третіх осіб - не з'явилися;
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму 181749,11 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 11.12.2017 на автомобільній дорозі Київ-Чоп М-06. Позов заявлений з посиланням на статті 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, статті 9, 14, 16, 24 Закону України "Про дорожній рух", статтю 9 Закону України "Про автомобільні дороги України".
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 січня 2019 року у справі №907/327/18 позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Служби автомобільних доріг у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" майнову шкоду в розмірі 181749 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.19 рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.11.2019 касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Транспеле" задоволено частково, судові акти місцевого та апеляційного судів скасовано повністю, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року головуючим суддею Ушак І.Г. прийнято до провадження на новий розгляд справу № 907/327/18, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження.
У справі проведено підготовче провадження, за наслідками якого справу призначено до розгляду справи по суті.
Поряд з цим, призначене ухвалою суду від 30.06.2020 чергове засідання 22.07.2020 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г.
З огляду на це, за розпорядженням в. о. керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 04.08.2020 № 02-02/72/20 проведено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого 04.08.2020 спір передано на розгляд судді Андрейчук Л.В.
Ухвалою суду від 05 серпня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Андрейчук Л.В., проведено підготовче провадження, за наслідками якого судом констатовано, що сторони в повній мірі скористалися наданими їй процесуальними правами, в зв'язку з чим ухвалою суду від 29.10.2020 підготовче провадження судом закрито, а справу призначено до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками спору.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.12.2017 належний позивачу транспортний засіб, рухаючись по автомобільній дорозі Київ-Чоп М-06, зазнав механічного пошкодження через падіння на кабіну автомобіля дерева, яке зростало в межах смуги відведення автомобільної дороги. Внаслідок пошкодження транспортного засобу в цій дорожньо-транспортній пригоді позивачу завдано майнової шкоди на суму 181749,11 грн, розмір якої підтверджено звітом про оцінку автомобіля. Стверджує, що завдані йому збитки спричинені бездіяльністю відповідача, зокрема, не забезпеченням безпечних умов дорожнього руху та належного експлуатаційного стану автомобільної дороги.
Заперечення відповідача
Заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки не є власником або балансоутримувачем ані дерева, яке спричинило пошкодження автомобіля позивача, ані земельної ділянки, на якій воно зростало поза смугою відведення автомобільної дороги.
Вказує, що не наділений повноваженнями щодо вирубки дерев на земельних ділянках, належних іншим суб'єктам, при цьому зауважив, що в межах компетенції здійснив необхідні заходи для забезпечення безпеки руху, зокрема, неодноразово письмово звертався до власника (користувача) земельної ділянки з вимогою зобов'язати держлісгоспи видалити дерева, які несуть потенційну загрозу безпеці дорожнього руху (в тому числі в межах Свалявського району, де сталася ДТП).
Стверджує, що позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо обставин завдання пошкоджень автомобілю, а звіт про його оцінку складено з порушенням відповідної методики та вимог нормативно-правових актів з оцінки майна, зокрема. включено до розміру шкоди різні вартості одних і тих самих деталей, які підлягали заміні.
Треті особи при новому розгляді справи пояснень не надали
За твердженням позивача, 11 грудня 2017 року о 10 год. 50 хв. на автомобільній дорозі Київ-Чоп М-06 на ділянці 728 км + 254 м трапилася ДТП за участю транспортного засобу ТзОВ «Компанія «Транспеле» - VOLVO, державний номер НОМЕР_1 та причеп SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2 , який здійснив наїзд на падаюче дерево. Схемою місця ДТП, складеною лейтенантом поліції Стецьком Віталієм Васильовичем, зафіксовано, що дерево росло поза межами правого краю проїзної частини дороги по шляху руху автомобіля; ширина правої та лівої проїзної частини дороги складає по 3,5 м, а відстань від місця зіткнення автомобіля з деревом (позначено цифрою 3 на схемі) та верхнього кінця дерева (позначено цифрою 2 на схемі) до краю лівої проїзної частини дороги складає 6 м. У схемі місця ДТП зазначено, що освітлення місця ДТП було денне, стан покриття проїзної частини - мокре, також зазначено про наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, та міститься опис видимих пошкоджень автомобіля.
За результатами оформлення матеріалів ДТП протокол про адміністративне правопорушення не складався, що підтверджується листом Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції вих.№43-зі/61/15/03-2017 від 26 грудня 2017 року.
В матеріалах справи знаходиться звіт №79/17 про оцінку автомобіля Volvo FH42Т державний номер НОМЕР_1 , складений 14 грудня 2017 року оцінювачем Опанасюком О.Є., відповідно до висновків якого матеріальний збиток, завданий власникові вказаного автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 181749,11 грн, в т. ч. ПДВ - 30291,52 грн.
Судом встановлено, що ДП «Свалявське лісове господарство» володіє правом постійного користування земельною ділянкою, на якій зростало аварійне дерево на підставі державного акту на право користування землею Б №088787 від 1990 року.
У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» звернулось до суду з позовом про стягнення з Служби автомобільних доріг у Закарпатській області шкоди на суму 181749,11 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування ( ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Предметом позову у цій справі є стягнення збитків, понесених власником транспортного засобу внаслідок ДТП, яке трапилося через падіння на дорожнє полотно дерева. Вимога заявлена позивачем до відповідача, як особи, через бездіяльність якої сталася вказана пригода.
Відповідно до частини 3 статті 14, частини 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У частині першій статті 24 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
За змістом статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.
Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; озеленення смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення (стаття 11 Закону України "Про автомобільні дороги").
У Закарпатській області функції з управління автомобільними дорогами загального користування на регіональному рівні здійснює їх балансоутримувач - Служба автомобільних доріг у Закарпатській області, яка є державною організацією та належить до сфери управління Укравтодору.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше.
Відповідно до п. 24 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, власники та користувачі земельних ділянок, що межують зі смугою відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоними лініями міських вулиць і доріг, зобов'язані, зокрема, утримувати в належному стані виїзди з цих ділянок, запобігати винесенню на дорожні об'єкти землі, каміння та інших матеріалів, сміття.
Пунктом 25 вказаних Правил встановлено, що власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов'язані: утримувати в належному стані зелені насадження; забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів.
З наведеного слід дійти висновку, що законодавство покладає обов'язок щодо утримання в належному стані зелених насаджень на їх власника та користувача.
Дія цих правил поширюється на автомобільні (позаміські) дороги загального користування, а контроль за їх дотриманням здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції (пункти 1, 10 Правил).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що обсяг компетенції відповідача щодо здійснення організаційних або контрольних заходів з утримання в належному стані зелених насаджень вздовж автомобільних доріг визначається з урахуванням місця їх розташування відносно смуги відведення автомобільної дороги або відстані від кромки проїзної частини та встановленням їх власника (балансоутримувача) або власника (користувача) земельної ділянки на якій зростають ці насадження.
Відтак, із загальним обов'язком відповідача забезпечити безпеку дорожнього руху кореспондується визначений нормативними та локальними актами обсяг його функцій з організації заходів щодо утримання в належному стані зелених насаджень в межах смуги відведення автомобільних доріг та контроль за виконанням таких вимог власниками (користувачами) земельних ділянок, що знаходяться в межах смуги відведення (відчуження) автомобільних (позаміських) доріг.
Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
При цьому під смугою відведення необхідно розуміти земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги (стаття 1 Закону України «Про автомобільні дороги»).
За частиною першою статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв'язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.
З поданих суду матеріалів встановлено, що дорога М-06 Київ-Чоп на ділянці км 728+254 м, де 11.12.2017 року о 10 год. 50 хв. мала місце ДТП за участю транспортного засобу марки VOLVO д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 , які належать Позивачу, розташована в гірській місцевості та обмежена з одного боку гірським рельєфом з лісовими насадженнями, з іншого боку - лісовими насадженнями та річкою Латорицею.
Згідно з геодезичною зйомкою ділянки дороги М-06 Київ-Чоп в межах Ганьковицької сільської ради Свалявського району (за межами населеного пункту) - Плану меж земельної ділянки № 5 (Автомобільна дорога М-06 Київ-Чоп), наданої державним підприємством «Закарпатгеодезцентр» ширина смуги відводу на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп км 728+254 м становить 17,5 метрів. Ширина проїзної частини - 7,5 м. Ширина узбіччя дороги (зліва по напрямку руху Львів-Ужгород, справа по напрямку руху автомобіля згідно схеми ДТП) з влаштованим кюветом складає 5,95 м від кромки проїзної частини до лісового масиву, де росло дерево, що впало на дорогу. Ширина протилежного узбіччя дороги (справа по напрямку руху Львів-Ужгород, зліва по напрямку руху автомобіля згідно схеми ДТП) з відкосом складає 4,05 м. В межах смуги відводу даної ділянки дороги відсутні елементи озеленення, зелені насадження Служби автомобільних доріг у Закарпатській області.
Згідно з вказаним Планом меж земельної ділянки № 5 (Автомобільна дорога М-06 Київ-Чоп) автомобільна дорога з обидвох сторін межує із землями лісового фонду.
Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. В даному випадку - це ДП «Свалявське лісове господарство».
Отже, лісові насадження суміжної ділянки, з якими межує автомобільна дорога, є державною власністю та перебувають у постійному користуванні ДП «Свалявське лісове господарство», яке у своєму поясненні на позов (поданому при розгляді попереднім складом суду) та у листі від 25.02.2019 № 86/01-17 підтверджує, що згідно з державним актом на право користування землею володіє правом постійного користування земельною ділянкою, на якій зростало дерево, що впало на автодорогу.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що, за змістом ст. 63 Лісового кодексу України, полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно зі ст. 19 Лісового кодексу України тільки постійні лісокористувачі, яким в установленому порядку надано право на користування лісами, мають право самостійно господарювати в лісах, виключне право на заготівлю деревини та право власності на заготовлену ними деревину і доходи від її реалізації.
Зважаючи на те, що Служба автомобільних доріг не є власником чи користувачем ані земельної ділянки, ані вказаного дерева, оскільки воно проростало в складі лісового масиву вздовж автомобільної дороги поза смугою відведення автомобільної дороги, а тому Служба не може самочинно втручатись у господарську діяльність інших суб'єктів господарювання та проводити вирубку дерев.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільні дороги» захист зелених насаджень повинен здійснюватися згідно з природоохоронним законодавством.
За змістом ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Статтею 13 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.
За таких обставин, беручи до уваги той факт, що в межах смуги відведення на ділянці дороги, яка є предметом дослідження відсутні зелені насадження, натомість встановлено наявність таких на прилеглій до смуги земельній ділянці, користування якою здійснюється іншим користувачем, покладення відповідальності за неналежне виконання обов'язку утримання цієї землі (лісових насаджень поза смугою відведення автомобільної дороги) на Службу автомобільних доріг, є безпідставним. Відтак, твердження позивача про те, що саме Служба автомобільних доріг повинна відшкодувати понесені ним збитки є помилковим.
При цьому, судом взято до уваги і те, що реалізуючи своїх контролюючі функції, Служба автомобільних доріг у Закарпатській області вжила всіх необхідних та можливих заходів. Зокрема, нею подано докази того, що виконуючи функції щодо створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на автомобільних дорогах загального користування згідно з метою своєї діяльності, визначеної чинним на момент виникнення спірних правовідносин Положенням про Службу автомобільних доріг у Закарпатській області, затвердженим наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 12.09.2016 № 266 (копія Положення знаходиться в матеріалах справи), Служба автомобільних доріг у Закарпатській області в письмовому вигляді зверталася до власника (користувача) земельної ділянки з вимогою зобов'язати держлісгоспи видалити дерева, які несуть потенційну загрозу безпеці дорожнього руху (в тому числі в межах Свалявського та Воловецького районів).
У матеріалах справи знаходяться листи про необхідність провести роботи по зрізуванню дерев на верхових схилах вздовж автомобільних доріг, у тому числі й на ділянках міжнародної автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп в межах Свалявського та Воловецького районів, адресовані ДП «Свалявське лісове господарство» (лист № 153/02-26 від 03.02.2017), Управлінню лісового та мисливського господарства (лист № 468/02-25 від 03.04.2017), Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства (лист № 1671/02-25 від 21.12.2017). Як підставно стверджує відповідач, викладені у згаданих листах вимоги спричинили подальше реагування ДП «Свалявське лісове господарство» на ситуацію щодо аварійної небезпеки дерев, які проростали на території, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Свалявське лісове господарство». Так, матеріали справи містять пояснення Державного підприємства «Свалявське лісове господарство», якими останнє повідомило суд, що за розпорядженням голови Свалявської райдержадміністрації від 15.09.2017 р. за № 01-08/59 було створено робочу групу для проведення обстеження стану аварійно небезпечних дерев, які загрожують безпеці руху уздовж автомобільних доріг на території Свалявського району. За результатами роботи цієї групи Протоколом Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області № 15 від 05.10.2017 р. було затверджено Акт обстеження аварійно-небезпечних дерев, які загрожують безпеці руху уздовж автомобільних доріг на території Свалявського району, у якому зазначено, що на виконання доручення голови облдержадміністрації від 11.09.2017 № 02-05/22, з метою підвищення рівня безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами на території Свалявського району в ході обстеження встановлено, що одиничні дерева звисають, мають нахил більше 30 градусів і можуть спричинити аварійну ситуацію при падінні на лінії електропередач та загрожують безпеці руху автомобільного транспорту на ділянці дороги Сасівка - Вовчий, та автотраси М-06 Київ - Чоп на 744 - 727 км. Пунктом 2 вищезазначеного протоколу було вирішено «рекомендувати ДП «Свалявський ЛГ» провести відведення аварійно небезпечних дерев на ділянці дороги Сасівка-Вовчий та автотраси М-06 Київ-Чоп на 744-727 км, та видати лісорубні квитки ДПРЧ-9 УДНС України у Закарпатській області». Пунктом 3 вищезазначеного протоколу було вирішено «з метою запобігання та попередження надзвичайних ситуацій видати з матеріального резерву бензопилу Sthil 180 та мотузку ДПРЧ-9 УДНС України у Закарпатській області для проведення робіт по зрізанню аварійних дерев». Термін виконання - жовтень-грудень 2017 року.
Відповідно до висновку, зробленого Верховним Судом України в постанові від 13.06.2017 у справі № 21-1393а17, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
ВСУ роз'яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Наведені вище обставини свідчать про те, що Відповідач жодним чином відповідно до нормативних обов'язків не допустив бездіяльності, а навпаки вжив усіх вичерпних заходів в межах своєї компетенції та повноважень.
Окремо суд вважає за необхідне констатувати наступне. Єдиним документом, що наданий Позивачем в якості підтвердження ДТП та на якому ґрунтуються вимоги Позивача щодо відшкодування шкоди, є схема ДТП. Однак, такий документ не є підтвердженням протиправної поведінки винної особи для застосування до неї цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки вказана схема підтверджує лише подію - те, що на ділянці автодороги М-06 Київ-Чоп км 728+254 м, якою рухався транспортний засіб Позивача, лежало дерево, з яким цей транспортний засіб зіткнувся. Порядок оформлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху передбачений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція). Відповідно до розділу ІІ, п. 3. Інструкції при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою зокрема, про перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття; умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху.
В матеріалах справи відсутній акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, не проведені заміри дерева, відстань його зростання від проїзної частини. В наданій схемі місця ДТП дана інформація відсутня. Також відсутні постанова про накладення адміністративного стягнення, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду місця пригоди, показання свідків, тобто відсутні докази щодо обставин завдання шкоди автомобілю. З фотознімку, наданого Позивачем, взагалі не вбачається пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева, тобто для встановлення факту понесення збитків саме деревом позивачем не подано жодного належного доказу.
Як вбачається з наведеного, схема місця ДТП повинна бути додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, однак сама по собі не може вважатися належним доказом дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, за наявними у справі матеріалами неможливо зробити остаточний висновок про обставини події або чи не було пошкодження автомобіля спричинено діями третіх осіб, та чи не було порушень Правил дорожнього руху зі сторони самого Позивача.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
З огляду на наведене, враховуючи, що ключовими моментами, які лежать в основі позовних вимог та підлягали дослідженню є встановлення як суб'єкта правопорушення, тобто особи, до якої заявлено позовні вимоги, так і факту отримання збитків, і такі судом було досліджено, оцінено та надано їм правову оцінку, - решту доводів, з огляду на зроблені судом вище висновок, як от розмір збитків, не потребують детального обґрунтування та спростування в розумінні ст. 238 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судові витрати слід віднести на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати віднести на позивача.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 01.02.2021
Суддя Л.В. Андрейчук