вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
25.01.2021м. ДніпроСправа № 904/4788/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Тетерятник А.М., розглянув спір
за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Магнат", м. Суми
до Фізичної особи-підприємця Сафарова Рашида Алієвича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 47 555,16 грн.
Представники:
від позивача Ільчук С.В.
від відповідача не з'явився
Приватне виробничо-комерційне підприємство "Магнат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 47 555,16 грн., що складають: 45 318,00 грн. - сума заборгованості за договором № СО1605 від 16.05.2019; 1 051,38 грн. - інфляції грошових коштів, 1 185,78 грн. - річних.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що виконуючи умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № СО1605 та заявки на транспортування вантажу №№ СО1605/1 від 16.05.2019 за період з 24.05.2019 по 17.09.2019 перевізником було понесено збитки, що оформлено відповідними рахунками.
Вказуючи рахунки, які були виставлені для оплати відповідачеві, ПВКП «Магнат» зазначає, що ним зобов'язання за спірним перевезенням виконано у повному обсязі на суму 565 318 грн., проте відповідачем за надані послуги сплачено 520 000 грн., в результаті чого, у останнього виникла заборгованість в сумі 45 318 грн.
Відповідач не погоджується із заявленими позивачем вимогами, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач, докладно зробивши у відзиві на позов аналіз умов договору, наданих доказів та здійснених сторонами розрахунків, вважає, що позивачем не вірно розрахована загальна сума договору, укладеного сторонами, та вказує, що вона становить суму 335 318 грн., і складається з наступного:
210 000 грн.- вартість транспортних послуг за спірним договором та заявкою;
125 318 грн. - компенсація витрат на переправу вантажу.
При цьому відповідач вказує про те, що він за спірним перевезенням здійснив переплату.
Відносно понаднормативних витрат, на які посилається позивач у позовній заяві, відповідач зазначає про відсутність документального їх підтвердження, з огляду на відсутність акту, щодо понаднормативного простою автомобіля, та невірно розраховану їх суму.
Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача на те, що у період з 17.05.2019 по 17.09.2019 перевізником були понесені збитки, що було оформлено відповідними рахунками, вказуючи про те, що на підтвердження понесених збитків позивачем не надано жодного доказу.
У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що він не погоджується зі змістом та доводами викладеному у відзиві на позовну заяву.
Вказуючи про платіж на суму 48 000 грн. останній вважає, що це є сплатою за понаднормативні витрати, по рахунку №160 від 22.08.2019.
Також позивач вказує про те, що всі рахунки попередньо узгоджувались з відповідачем.
На думку позивача разом понаднормативні витрати склали 297 405,73 грн.
Також позивач, не погоджується із посиланням відповідача на необхідність складання акту згідно з додатком №4 Правил перевезення автотранспортом в Україні, та вказує, що такий акт не має жодного відношення до спірного перевезення, а також посилається на те, що Експедитор жодних актів не вимагав.
В запереченнях наданих відповідачем останній категорично не погоджується із позивачем, який вказує, що вартість понаднормативних витрат складає 297 405, 73 грн. та зазначає, що умовами спірного договору взагалі не передбачений обов'язок відповідача (Експедитора) сплачувати «понаднормативні витрати»; оскільки в договорі встановлено, що Експедитор повинен сплатити за понаднормативний простій автомобіля, розмір та порядок якого зафіксовано в заявці на транспортні послуги.
За розрахунком позивача, розмір понаднормативного простою автомобіля становить 83 000 грн., посилаючись узгоджені сторонами умови заявки, в якій штрафні санкції нараховуються 1000 грн. за добу, за виключенням вихідних та святкових днів.
Також відповідач зазначає, що надані позивачем докази взагалі не мають посилання на договір, укладений сторонами, та не доводять, що ці витрати виникли саме з вини відповідача.
Посилаючись на п 4.1.2 договору, в якому сторони узгодили, що у випадку понаднормативного простою автомобіля в тім числі і при міжнародному перевезенні складається акт згідно з додатком №4 до Правил перевезення автотранспортом в Україні, відповідач не погоджується з позивачем, який зазначає, що вказаний додаток не має жодного відношення до перевезення за договором.
В письмових поясненнях наданих позивачем 16.12.2020 останній зазначає, що при укладенні спірного договору сторони дійшли згоди про те, що в своїх відносинах сторони керуються Конвенцією про договір автомобільного перевезення вантажів, нормами якої передбачено відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки заподіяні перевізнику внаслідок неточностей, або недостатності даних у документах та інформації, вказуючи, що такі неточності були допущені відповідачем, а отже, позивач вважає, що понаднормативні витрати є обґрунтованими.
Ухвалою від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 26.10.2020, з наступним відкладенням до 25.11.2020.
Ухвалою від 25.11.2020 господарським судом здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4788/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання на призначено на 23.12.2020.
Ухвалою від 23.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 20.01.2021.
У судовому засіданні, що відбулося 20.01.2021 господарський суд, заслухавши вступне слово учасників справи, оголосив перерву до 25.01.2021, про що представники сторін повідомлені під розпис.
25.01.2021 від відповідача електронним засобом зв'язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
25.01.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є неналежне виконання експедитором зобов'язань щодо здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення.
16.05.2019 сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №СО1605.
Предметом даного договору є правовідносини між перевізником та експедитором при здійсненні міжнародних та внутрішніх перевезень вантажним автомобільним транспортом. Вид та об'єм вантажу, маршрут, строки перевезення, а також інші умови обумовлюються у разовому договорі-заявці, яка є його невід'ємною частиною.
В п. 2.2. сторонами узгоджено, що в своїх відносинах сторони керуються умовами конвенції КДПВ, Конвенцією МДП, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Умови цього договору можуть конкретизуватися, уточнюватися в договорі - заявці, що оформляється на конкретне замовлення на перевезення. (п.2.3 до говору).
Виконуючи умови зазначеного вище договору, 16.05.2019 сторони узгодили заявку на транспортування вантажу №СО1605/1.
Вказаною заявкою сторони визначили умови здійснення перевезення та порядок здійснення розрахунків:
- Маршрут: м. Запоріжжя (Україна) - Бєлгород - Томськ - Чернишевський (Мирнинський район, Якутія, Россія);
- Маршрут прикордонного переходу: Суджа-Юніківка;
- Дата загрузки та затаможки: Загрузка 19.05.2019, затаможка: 20.05.2019
- Адреса загрузки: м. Запоріжжя, Південне шосе, 77-А
- Найменування вантажу: Комплектний привід, 13,5 т.
- Адреса вигризки, розмитнення: розмитнення м. Бєлгород (Росія), вигризка смт. Чернишевський, Мирнинський район, Республіка Саха (Якутія), Російська федерація;
- Вартість перевезення: 250 000,00 грн. б/н (50% предоплата по затаможці, 50 % по вигрузці 3-5 днів) + вартість парома Якутськ - Нижній Бестях сплачується по чеку додатково;
- Умови, строк поставки вантажу: до 05.06.2019 ( може бути змінена згідно розкладу парома);
- Штрафні санкції: 1) відмова від заявки після прибуття а/м під погрузку 1000 грн., 2) понаднормовий простій а/м по вині Замовника (більше 48 годин на погрузки, затаможки на пункті прикордонного перетину) 1000 грн. за дабу, не враховуючи вихідні та святкові дні; 3) за несвоєчасну подачу автотранспорту або неналежного обладнання, зі всіма необхідними для перевезення документами штраф 100 грн.; 4) за несвоєчасну доставку вантажу штраф 100 доларів США за добу;
- Автомобіль та причіп (д.н.з): МАН НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ;
- П.І.Б. водія: ОСОБА_1
- Контактні та паспортні дані водія.
На виконання вищезазначеної заявки перевізник ПВКП «Магнат» здійснив перевезення вантажу за маршрутом м. Запоріжжя (Україна) - м. Бєлгород - м. Чернишевський, перевезення здійснювалось на транспортному засобі МАН НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
У позовній заяві ПВКП «Магнат» посилається на те, що ним зобов'язання за спірним перевезенням виконано у повному обсязі на суму 565 318 грн., проте відповідачем здійснені розрахунки не у повному обсязі., в результаті чого, у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 45 318 грн., що і стало причиною даного спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і транспортного експедирування, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування.
Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статей 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - відшкодування збитків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 931 Цивільного кодексу України, встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений , клієнт повинен виплатити експедитору розумну суму.
Як вже було зазначено вище, сторонами при укладенні заявки від 16.05.2019 було узгоджено, що вартість перевезення складає 250000 грн., яка повинна сплачуватись у наступному порядку: 50% вартості перевезення після затаможення та наступні 50% - сплачуються Експедитором після вивантаження, протягом 3-5 днів.
Вартість парома Якутськ - Нижній Бестях сплачується по чеку додатково.
Крім того, слід зазначити про те, що позивачем було зменшено суму перевезення до 210000, у зв'язку з необхідністю здійснення переправи через Усть-Кут-Ленськ, про що зазначено в листі позивача №26/09 від 26.09.2019 та в акті наданих послуг №107 від 06.10.2019.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем вартість перевезення сплачена в сумі 193000 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи ( арк. спр. 35) та копіями платіжних доручень ( арк. спр. 60, 61, 66).
Крім того, відповідачем сплачено, виставлений позивачем для оплати рахунок №19 від 30.09.2019 на суму 150000 грн., що складають компенсацію витрат по переправі вантажного авто.
Факт оплати даного рахунку у вересні 2019 підтверджується банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи ( арк. спр. 35) та копіями платіжних доручень ( арк. спр. 64, 65) .
В жовтні 2019 позивачем сформовано акт наданих послуг №221, відповідно до якого зменшено вартість витрат по переправі вантажного авто на 24682 грн.
Із зазначеного вище вбачається, що вказана сума переплати, здійснена відповідачем на рахунок позивача, за витрати по переправі вантажного авто, перекриває недоплату відповідачем вартості перевезення в сумі 17000 грн.
Неповернення суми переплати позивачем відповідачеві, слід розцінювати, як зарахування позивачем вказаної суми за іншим призначенням, а саме, як сплачена у повному обсязі вартість перевезення (193000 + 17000) = 210000 грн., з огляду на те що зазначені суми сплачувались в межах одного договору.
Таким чином вартість переплати за витрати переплави склала 7682, 00 грн.
До того ж слід зазначити про те, що відповідачем у вересні 2019 здійснено перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 177000 грн., про що свідчать платіжні доручення №6646 від 02.09.2019 та № 55000 від 17.09.2019, в призначенні платежу вказаних платіжних документів, міститься посилання на рахунки відповідача №160 від 222.08.2019 та №17 від 10.09.2019.
Вказані рахунки та акти наданих послуг ( № 169 від 22.08.2019; 180 від 11.09.2019), містять посилання на «понаднормативні витрати за договором №СО 1605 від 16.05.2019.
Як вбачається із умов укладеного сторонами договору та заявки, вид таких послуг та витрат, сторонами не узгоджувався, а отже, і обов'язок здійснювати таку оплату, у відповідача був відсутній.
При цьому слід зазначити про те, що в заявці сторони узгодили відповідальність за понаднормативний простій автомашини у вигляді штрафу.
Проте, як свідчать матеріали справи, рахунки за понаднормативний простій автомашини, позивачем відповідачу, не виставлялись, акт, який би підтверджував даний факт, як передбачено в. 4.1.2. спірного договору, також в матеріалах справи відсутній.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-яків дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
При викладених обставинах, суд приходить до висновку про те, що відповідачем, у повному обсязі та своєчасно здійснені розрахунки за спірним перевезенням, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави як для задоволення вимог щодо стягнення суми основного боргу, так і вимог, щодо стягнення інфляції та річних.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.
Керуючись статтями 526, 610, 611, 929, 931 Цивільного кодексу України, статями 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства "Магнат" до Фізичної особи-підприємця Сафарова Рашида Алієвича про стягнення заборгованості у сумі 47 555,16 грн. - відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено 04.02.2021.
Суддя І.Ф. Мельниченко