вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5096/20
за позовом Акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Покров, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Волювач М.В.
Представники:
від позивача: Петечко О.В. дов. № 224 від 15.12.20 представник
від відповідача: Михайлов А.Л. свід. № 2635 від 31.07.07 представник
вільний слухач: ОСОБА_1 паспорт
Акціонерне товариство "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" та просив суд:
- зобов'язати відповідача допоставити товар: "Насос ВШН-15-30 з е/дв АИР180М4 30/1500/380:660" у кількості 2 штук за ціною 81 000 грн/шт;
- стягнути з відповідача штраф у розмірі 54 270 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.12.2020.
25.11.2020 представник позивача подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 92 340,00 грн, з яких: пеня у розмірі 76 140,00 грн та штраф у розмірі 16 200,00 грн. Також позивач вказав про те, що відповідачем 29.10.2020 було виконано першу немайнову вимогу заявлену у позовній заяві, а саме: допоставлено позивачу товар на суму 162 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 відкладено підготовче засідання на 12.01.2021.
16.12.2020 представник відповідача подав відзив на позов.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 закрито провадження у справі в частині зобов'язання відповідача допоставити товар: "Насос ВШН-15-30 з е/дв АИР180М4 30/1500/380:660" у кількості 2 штук за ціною 81 000 грн/шт.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 27.01.2021.
У судовому засіданні 27.01.2021 було розглянуто справу по суті: заслухано виступи позивача та відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 27.01.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору №Т383/05 від 21.02.2020 в частині своєчасної поставки товару.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору поставки нараховано пеню у розмірі 76 140,00 грн та штраф у розмірі 16 200,00 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 526, 599, 610-611, 663, 712 Цивільного кодексу України та статтях 193, 216-217, 230-231 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач зазначає, що фактичною датою підписання договору та специфікації є 28.03.2020. Водночас заявка № 393/05 від 26.02.2020 була надіслана до підписання договору, відтак втратила юридичну силу. Іншої заявки від позивача не надходило, тому строк поставки товару не настав. Відповідно строки поставки не було порушено відповідачем.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між сторонами було укладено договір поставки № Т383/05 (арк.с.7).
З боку позивача договір було підписано 21.02.2020, а з боку відповідача 28.03.2020. Відтак датою укладення договору є 28.03.2020.
Позивачем на адресу відповідача була направлена заявка №393/05 від 26.02.2020 на поставку товару відповідно до специфікації № 1 від 21.02.2020 (арк.с.15).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказується в специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 3.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначений в специфікаціях (додатках) до цього договору.
Поставка товару здійснюється постачальником згідно пункту 3.1 цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу постачальника, або в електронному вигляді на електронну адресу.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що порядок оплати та форма розрахунків вказується сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору.
28.03.2020 між сторонами було підписано специфікацію на загальну суму 243 000,00 грн (арк.с.13), в якій сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості, ціни, строку поставки та оплати товару.
Пунктом 5 специфікації встановлено, що строк поставки: 120 календарних днів з моменту підписання специфікації та отримання письмової заявки покупця.
Відповідно до пункту 7 специфікації, порядок оплати та форма розрахунків: за фактом поставки, відстрочка платежу 60 календарних днів.
Станом на час подання позову, відповідач передав, а позивач прийняв у власність товар на суму 81 000,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 05063 від 06.05.2020 (арк.с.16).
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 101-527/85 від 10.08.2020 (арк.с.17), в якій просив до поставити товар на суму 162 000,00 грн.
В ході судового розгляду відповідач передав, а позивач прийняв у власність товар на суму 162 000,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 10291 від 29.10.2020 (арк.с.52).
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.
Щодо строку поставки товару
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами договору передбачено строки та порядок поставки товару, а саме відповідно до пункту 5 специфікації строк поставки: 120 календарних днів з моменту підписання специфікації та отримання письмової заявки покупця.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано договір та специфікацію 28.03.2020, що не оспорюється сторонами.
Відтак, строк поставки товару є таким, що настав 26.07.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем поставлено товар позивачу з прострочкою.
Щодо суми штрафу та пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 11.2 договору, у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати поставки. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого товару).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 76 140,00 грн за період з 27.07.2020 по 28.10.2020 та штраф у розмірі 16 200,00 грн.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені та штрафу у разі прострочення поставки товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним.
Щодо зменшення розміру штрафу та пені
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно спонукання боржника до належного виконання зобов'язання і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Суд наголошує, що вказане питання вирішується з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін та виконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару у повному обсязі, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за можливе зменшити суму штрафних санкцій, яка підлягає до стягнення з відповідача на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 070,00 грн та штраф у розмірі 8 100,00 грн.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення розміру штрафних санкцій у розмірі 2 102,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаська насосна компанія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Крилова, 25; ідентифікаційний код 36104221) на користь Акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (53304, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11; ідентифікаційний код 00190928) штраф у розмірі 8 100,00 грн, пеню у розмірі 38 070,00 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 05.02.2021
Суддя Я.С. Золотарьова