вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" січня 2021 р. Cправа № 902/1111/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Київ
до фізичної особи - підприємця Пшеничнюка Євгена Валерійовича, м.Вінниця
про стягнення 17831,15 грн заборгованості згідно кредитного договору
представники сторін в судове засідання не з'явились.
До Господарського суду Вінницької області 13.11.2020 надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення з фізичної особи - підприємця Пшеничнюка Євгена Валерійовича 17831,15 грн згідно Договору банківського обслуговування №б/н від 04.06.2013, а саме: 1000,00 грн - заборгованості за кредитом, 2993,56 грн - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 10341,48 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3496,11 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом.
Ухвалою суду від 18.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1111/20 та призначено судове засідання на 24.12.2020.
За результатами судового засідання, 24.12.2020, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 28.01.2021.
На визначену судом дату (28.01.2021) представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча позивач про місце, дату та час його проведення повідомлений належним чином, ухвалою суду від 24.12.2020, яка згідно його заяви від 09.10.2020, направлялася на електронну адресу останнього. Зазначене підтверджує відповідний штамп Господарського суду Вінницької області на зворотній стороні ухвали.
Щодо повідомлення відповідача слід зазначити, що під час попереднього судового засідання, 24.12.2020, судом встановлено, що судова кореспонденція, яка адресувалася останньому повернулася на адресу суду з відміткою служби поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Так, відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на викладені обставини, судом опубліковано оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик в судове засідання на 28.01.2020 фізичної особи - підприємця Пшеничнюка Євгена Валерійовича.
Окрім того, враховуючи положення ч.6 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дане судове засідання шляхом оформлення відповідної телефонограми, однак, за вказаним в ЄДРЮОФОП та ГО номером телефону відносно нього, не відповідали. Зазначене зафіксовано в телефонограмі від 15.01.2021.
Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтею 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 28.01.2021, у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.06.2013 фізична особа - підприємець Пшеничнюк Євген Валерійович (далі по тексту також - відповідач, Клієнт) підписав заяву на відкриття рахунку та заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.
Як слідує із змісту вказаної Заяви фізична особа - підприємець Пшеничнюк Євген Валерійович приєднався до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі по тексту також - Умови) Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Позивачем долучено до матеріалів справи довідку про розміри встановлених кредитних лімітів №Е0209VIV2O09B від 09.10.2020, згідно з якою відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: 05.06.2013 - 0,00 грн, 09.09.2013 - 1000,00 грн, 01.03.2014 - 1000,00 грн, 02.03.2014 - 0,00 грн, 05.06.2014 - 0,00 грн.
За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок того, що позичальник не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому він має сплатити наявну заборгованість по кредиту в розмірі 1000,00 грн, а також: 2993,56 грн - процентів та 3496,11 грн - комісії за користування кредитом, 10341,48 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно із ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
При цьому суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості та штрафної санкції, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємну частину спірного договору.
Поряд з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Крім того, витяг з Умов та Правил станом на момент розгляду даної справи в суді належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.
Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04.06.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.11.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому суд зауважує, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який містить в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.06.2013 шляхом підписання заяви.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про строки та умови надання кредитних коштів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, суд позбавлений можливості з'ясувати питання щодо обумовлених сторонами умов надання кредитних коштів, в тому числі: щодо строку їх повернення, встановлення відповідальності за порушення грошового зобов'язання, розмірів процентів та комісії за користування кредитом.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено підстав для нарахування заявленої до стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 2993,56 грн, пені в розмірі 10341,48 грн та комісії за користування кредитом в розмірі 3496,11 грн , тому вказані вимоги є необґрунтованими.
При цьому щодо суми основного боргу суд зазначає, що як встановлено вище позивачем надано відповідачу кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №Е0209VIV2O09B від 09.10.2020 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача, із змісту якої слідує, що останнім не повернуто позивачу кредитні кошти в розмірі 1000,00 грн.
Поряд з тим, оскільки у суду не має можливості встановити обумовлені сторонами строки повернення наданих позивачу кредитних коштів, з підстав зазначених вище, строк виконання зобов'язання по їх поверненню має визначатись відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Так, ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Дослідивши матеріали справи суд констатує, що вони не містять вимоги позивача про повернення кредитних коштів та докази її направлення на адресу відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем зобов'язання по поверненню кредитних коштів.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність заявленої до стягнення заборгованості та штрафної санкції.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України: витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 05 лютого 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (а/с 1800, м.Дніпро, 49027);
3 - відповідачу (АДРЕСА_1)