проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2021 р. Справа № 5023/321/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А., суддя Ільїн О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Кредо Солюшнс" (вх. №406 Х/1) на постанову Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі № 5023/321/11,
за заявою: ПП "РС-Центр", м. Кременчук,
до: ТОВ "Автосервіс-Т", с. Радгоспне,
про визнання банкрутом,-
Постановою Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі № 5023/321/11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", ідентифікаційний код 34265200, зареєстроване як юридична особа 07 квітня 2006 р. Харківською районною державною адміністрацією за №10004599353, місцезнаходження: 62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, б. 28 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зеленцова Олексія Петровича, якого зобов'язано в строк до “24" червня 2011 року виконати ліквідаційну процедуру та надати суду ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс та інші докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.
ТОВ "Кредо Солюшнс" з постановою Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі № 5023/321/11 не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та закрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 24 січня 2011 року, а отже строк на подання апеляційної скарги сплив 14 лютого 2011 року , тоді як ТОВ "Кредо Солюшнс" подано апеляційну скаргу 22 січня 2021 року, тобто зі спливом майже 10 років.
Відповідно до частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1)подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2)пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у цій справі, яка набрала законної сили, задоволено заяву ТОВ "Кредо Солюшнс" про заміну кредитора на правонаступника; замінено кредитора ТОВ "АВТОСЕРВІС - Т" - ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника - ТОВ "Кредо Солюшнс" (ідентифікаційний код 38150327).
На підставі даної ухвали ТОВ "Кредо Солюшнс" набуло статусу кредитора ТОВ "АВТОСЕРВІС - Т".
Обставина подання ТОВ "Кредо Солюшнс" заяви про заміну кредитора "ТОВ "АВТОСЕРВІС - Т" - ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника - ТОВ "Кредо Солюшнс" підтверджує обізнаність апелянта з приводу існування поставнови Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі № 5023/321/11.
Згідно з положеннями частини 2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Отже, строк на апеляційне оскарження судових рішень після здійснення заміни сторони правонаступником для такого правонаступника в силу приписів процесуального закону не змінюється.
Таким чином, обставина заміни сторони ПАТ "Сведбанк" правонаступником ТОВ "Кредо Солюшнс" не змінює строків на апеляційне оскарження судового рішення. Тобто, строк на апеляційне оскарження судового рішення ТОВ "Кредо Солюшнс" вважається розпочатим з 25 січня 2011 року та сплив 14 лютого 2011 року.
Зі змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року вбачається, що представник ТОВ "Кредо Солюшнс" був присутній у судовому засіданні, що свідчить про його обізнаність з відповідною ухвалою суду та набуття ТОВ "Кредо Солюшнс" статусу кредитора"ТОВ "АВТОСЕРВІС - Т".
Несвоєчасність звернення з відповідною апеляційною скаргою протягом майже 10- ти років пояснюється ТОВ "Кредо Солюшнс" обставиною неналежного виконання керівництвом товариства своїх посадових обов'язків.
Втім колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, тобто питання про визнання причин поважними (або неповажними) належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції, який при прийнятті того чи іншого процесуального рішення виходить з конкретних встановлених ним обставин справи.
Приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Богонос проти Росії" дійшов правового висновку про те, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини
-рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
-рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії"щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Одночасно при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", п. 29; "ТОВ "Фріда" проти України", п. 33).
З викладеного вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Зі змісту даної норми, з якою кореспондуються положення частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами (у тому числі, у господарському процесі) розглядаються як дії самої юридичної особи.
Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії у відповідних правовідносинах. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №57/314-6/526-2012.
При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження судового рішення має значення лише з'ясування обставини - чи була в змозі юридична особа своєчасно довідатися про існування такого рішення та оскаржити його протягом розумного строку.
Відтак, сама по собі обставина неналежного виконання керівництвом ТОВ "Кредо Солюшнс" своїх посадових обов'язків не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності такої юридичної особи, та не може розглядатись як поважна/непереборна причина пропуску особою строку на апеляційне оскарження судового рішення.
При цьому з боку ТОВ "Кредо Солюшнс" не надано жодних доказів на підтвердження обставини протиправної бездіяльності керівництва ТОВ "Кредо Солюшнс" щодо питання захисту прав та інтересів товариства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог законодавства в сфері банкрутства, у справі про банкрутство процесуальні дії учасників справи та суду мають вчинятись чітко у строки, встановлені вказаним законом. Порушення строків призводить до безпідставного затягування розгляду справи про банкрутство та порушення прав кредиторів на своєчасне задоволення кредиторських вимог, збільшення витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням процедур, зростанню витрат щодо грошової винагороди арбітражного керуючого у справі та інше. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2018 у справі № 910/24368/14.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши подане скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов висновку, що обставини, які визначає скаржник, не є об'єктивно непереборними та залежали лише від волі сторони та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ГПК України, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги скаржникові.
Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову ТОВ "Кредо Солюшнс" у відкритті апеляційного провадження на постанову Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі №5023/321/11.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 254, 255, ч.2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
1.Відмовити ТОВ "Кредо Солюшнс" в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на постанову Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі № 5023/321/11.
2.Відмовити ТОВ "Кредо Солюшнс" у відкритті апеляційного провадження на постанову Господарського суду Харківської області від 24 січня 2011 року у справі №5023/321/11 та повернути апеляційну скаргу з додатками на 29-ти арк. та поштовий конверт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя І.А. Шутенко
Суддя О.В. Ільїн