проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" лютого 2021 р. Справа №29/5005/6325/2011 (922/2738/20)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Малахіт», м.Харків, (вх.№3150Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20),
за позовом Іноземного підприємства «Малахіт», м.Харків,
до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Харкові,
про усунення перешкод у користуванні майном та визнання договорів дійсними,-
Іноземне підприємство «Малахіт» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд:
1) усунути перешкоди в користуванні, та визнати законним право ІП «Малахіт», на користування нерухомим майном, а саме:
- нежитловими приміщеннями цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м.Харків, вул. Морозова, буд. 13, що є предметом оренди ІП «Малахіт» на підставі договору оренди (найму) нежитлових приміщень, від 29.12.2008 року реєстр. №2128.
- нежитловою будівлею літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованою за адресою: м.Харків, просп. Московський, 257, що є предметом оренди ІП «Малахіт» на підставі договору оренди (найму) від 27.02.2009 року реєстр. №302.
2) визнати дійсним договір оренди (найму) нежитлових приміщень цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м.Харків, вул. Морозова, буд. 13 від 29.12.2008 року реєстр. №2128.
3) визнати дійсним договір оренди (найму) нежитлової будівлі літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257 від 27.02.2009 року реєстр. №302.
У позовній заяві позивач вказує про необхідність залучення в якості третьої особи ТОВ «Таміра».
Від ТОВ «Таміра» надійшла заява про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Обґрунтовуючи дану заяву ТОВ «Таміра» вказує про те, що відносно нього відкрито провадження у справі про банкрутство (справа №29/5005/6325/2011), яка слухається в Господарському суді Дніпропетровської області. Повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконуються арбітражним керуючим Шаповаловим І.В.
ТОВ «Таміра» вказує про те, що у його власності перебуває наступне нерухоме майно, а саме:
- нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-;-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. “У-2” загальною площею 37755,9 кв.м, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13;
- нежитлова будівля літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257.
На підтвердження права власності на вищевказані приміщення ТОВ «Таміра» надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220748946 від 18.08.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №922/2738/20 (повний текст складено та підписано 02.09.2020 року, суддя Шарко Л.В.) заяву ТОВ «Таміра» про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області задоволено.
Позовну заяву Іноземного підприємства «Малахіт» до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.Харкові з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (вулиця Володимира Винниченка, 1А, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).
Іноземне підприємство «Малахіт» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року та передати справу №922/2738/20 до Господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що його звернення з позовом у даній справі до Господарського суду Харківської області відповідає приписам діючого законодавства, оскільки місцезнаходження майна - м.Харків, місце реєстрації відповідача - м.Харків, місце виконання договорів оренди - м.Харків. Крім того, скаржник вказує, що позовна заява містить немайнові вимоги, що виключає можливість передання такої справи на розгляд в межах справи про банкрутство, оскільки в межах справи про банкрутство підлягають розгляду майнові вимоги до боржника.
Ухвалою суду від 19.11.2020 року апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Малахіт» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20) залишено без руху з підстави невиконання скаржником п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору. Крім того, суд вказав про наявність підстав для залишення без руху апеляційної скарги на підставі ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку. Апелянту ухвалено усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому, скаржнику повідомлено, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
07.12.2020 року до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання (вх.№12145), в якому просив долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 09.12.2020 року продовжено строк на усунення недоліків встановлених при поданні апеляційної скарги. Апелянту ухвалено усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали. При цьому, скаржнику повідомлено, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
Так, в ухвалі від 09.12.2020 року суд вказав, що апелянт вживає дії направлені на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 19.11.2020 року, що свідчить про намір ініціювання апеляційного оскарження, а з метою уникнення надмірного формалізму, продовжено строк для повного усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Разом з тим, суд звернув увагу, що оскаржувана ухвала у даній справі прийнята 02.09.2020 року, повний текст складено та підписано 02.09.2020 року та скерована учасникам справи засобами поштового зв'язку 03.09.2020 року. Апеляційна скарга подана до суду шляхом надіслання її засобами поштового зв'язку 25.09.2020 року, що підтверджується відповідним штампом та накладною «Укрпошта», тобто з пропуском десятиденного строку на оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. При цьому, апелянтом ні в тексті апеляційної скарги, ні окремою заявою не ставиться питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в порядку частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
28.12.2020 року від ІП «Малахіт» надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою суду від 04.01.2021 року поновлено Іноземному підприємству «Малахіт» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іноземного підприємства «Малахіт». Учасникам справи встановлено строк до 21.01.2021 року (з урахуванням поштового перебігу) на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Встановлено, що учасники справи мають право до 26.01.2021 року (з урахуванням поштового перебігу) подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Крім того, учасників справи попереджено, що апеляційна скарга підлягає розгляду за правилами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.
20.01.2021 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від представника ТОВ «Таміра», в якому останній просив продовжити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Вказане клопотання долучено до матеріалів справи.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення №6102252737897 копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 про відкриття апеляційного провадження апелянтом отримано 18.01.2021 року.
Ухвалою суду від 26.01.2021 року задоволено клопотання та продовжено ТОВ «Таміра» строк для подання відзиву у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20) до 03.02.2021 року включно, але не пізніше строку передбаченого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частина 2 ст.271 Господарського процесуального кодексу України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала у даній справі підпадає під визначення п.8 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвали суду апеляційної інстанції, які приймались у даній справі були направлені учасникам справи рекомендованими листами та отримані ними, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення. Крім того, ухвала суду від 26.01.2021 року була направлена на адресу ТОВ «Таміра» на електронну пошту.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло, а суд не вбачає конкретних обставин справи для того, щоб розглядати апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
Частина 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Таким чином, останнім днем строку розгляду апеляційної скарги Іноземного підприємства «Малахіт» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20) є 04.02.2021 року.
04.02.2021 року від ТОВ «Таміра» на електронну пошту суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1437), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваної ухвали, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
Зі змісту статей 4, 14 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду юридичним особам за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також особам, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ІП «Малахіт» звернулось з позовом до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» про усунення перешкод у користуванні майном, яке є власністю ТОВ «Таміра» та використовується ІП «Малахіт» на праві оренди.
У матеріалах справи наявний:
- договір оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008 року, за умовами якого ТОВ «Таміра» передало ІП «Малахіт» в тимчасове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м.Харків, вул. Морозова, буд. 13 від 29.12.2008 року реєстр. №2128;
- договір оренди (найму) нежитлової будівлі від 27.02.2019 року, за умовами якого ТОВ «Таміра» передало ІП «Малахіт» в тимчасове платне користування нежитлову будівлю літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257.
У матеріалах справи наявний іпотечний договір №68112Z26 від 16.08.2012 року, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України (іпотекодержатель) та ТОВ «Харків-Надра» (боржник), укладений в якості забезпечення виконання зобов'язання за генеральною кредитною угодою №68111N5 від 28.10.2011 року. Предметом іпотеки за вказаним договором є: нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м.Харків, вул. Морозова, буд. 13.
Також у матеріалах справи наявний іпотечний договір №68112Z15 від 18.06.2012 року, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України (іпотекодержатель) та ТОВ «Харків-Надра» (боржник), укладений в якості забезпечення виконання зобов'язання за генеральною кредитною угодою №68111N5 від 28.10.2011 року. Предметом іпотеки за вказаним договором є: нежитлова будівлю літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 257.
ТОВ «Таміра» зазначає, що воно є підприємством, щодо якого відкрито провадження в справі про банкрутство (справа №29/5005/6325/2011), яка слухається в Господарському суді Дніпропетровської області. Повноваження ліквідатора ТОВ «Таміра» виконуються арбітражним керуючим Шаповаловим І.В.
Майно щодо якого позивач у даній справі просить усунути перешкоди у користуванні перебуває у власності ТОВ «Таміра».
На підтвердження права власності на вищевказані приміщення ТОВ «Таміра» надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220748946 від 18.08.2020 року.
Також, ТОВ «Таміра» звертає увагу на те, що єдиним законним власником зазначених об'єктів нерухомості з 2005 року та до сьогодні є ТОВ «Таміра», що, за твердженнями останнього, підтверджується наступним.
12.06.2012 року та 14.08.2012 року між ТОВ «Таміра» як продавцем та ТОВ «Харків-Надра» як покупцем було укладено договори купівлі-продажу згаданих нежитлових приміщень за результатами проведення аукціонів 29.11.2011 року у справі про банкрутство ТОВ «Таміра», переможцем яких стало ТОВ «Харків-Надра». Однак, 22.07.2019 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 29/5005/6325/2011 було, з-поміж іншого:
- визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 року з продажу зазначених об'єктів нерухомості;
- визнано недійсними з моменту укладення згадані договори купівлі-продажу приміщень;
- зобов'язано ТОВ «Харків-Надра» повернути ТОВ «Таміра» приміщення;
- скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ «Харків-Надра» на ці об'єкти нерухомості;
- поновлено державну реєстрацію права власності на приміщення за ТОВ «Таміра» як власником цих приміщень.
22.07.2019 року право власності на вказані приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Таміра», на підтвердження чого надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2019 року.
Таким чином, ТОВ «Таміра» зазначає, що позовна заява у даній справі стосується прав та інтересів його як юридичної особи (здійснення господарської діяльності та реалізації прав) та стосується нерухомого майна, що належить ТОВ «Таміра» на праві власності. Отже, ТОВ «Таміра» звернулось до суду із заявою про передачу справи №922/2738/20 за підсудністю.
Інформація щодо перебування ТОВ «Таміра» в процедурі банкрутства (справа №29/5005/6325/2011) міститься у позовній заяві ІП «Малахіт».
Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року порушено провадження у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ «Таміра». Постановою Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ «Таміра» визнано банкрутом. Провадження у справі триває.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
За положеннями ч.9 ст.30 Господарського процесуального кодексу України, справи, передбачені п.п. 8 та 9 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Системний аналіз наведених норм процесуального закону свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у порядку, з дотриманням правил та форми, визначених процесуальним законом, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, до яких віднесено додержання правил підсудності.
21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
За положеннями ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Провадження у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, триває ліквідаційна процедура.
Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено виключну підсудність одному господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх спорів за участю боржника та щодо його майна.
За таких обставин, після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства всі майнові спори, стороною в яких є боржник, спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство, саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Таке врегулювання процедури розгляду спорів стосовно особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, та щодо її майна встановлює дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.
Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви у даній справі, позивач висуває вимоги до АТ «Укрексімбанк» (як іпотекодержателя) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що належить ТОВ «Таміра», та є предметом договору оренди (найму) від 29.12.2008 (реєстровий №2128) та договору оренди (найму) від 27.02.2009 (реєстровий №302). Крім того, позовна заява містить вимоги про визнання дійсними зазначених договорів оренди (найму) з правом користування нерухомим майном. При цьому, необхідно враховувати, що вимоги про визнання дійсними договорів в першу чергу стосуються власника відповідних нежитлових приміщень, а також безпосередньо сторін такого правочину. Однією із сторін вказаних правочинів (договорів оренди) є ТОВ «Таміра». Тобто такі вимоги заявлені як до власника нежитлових приміщень у літ. У-2 та нежитлової будівлі літ. Г4-3. Разом з тим, позивач не визначає ТОВ «Таміра» як відповідача за таким позовом. Однак, частково заявляє вимоги саме до такої юридичної особи.
Незалежно від факту визначення позивачем - ІП «Малахіт», у позовній заяві необхідності залучення ТОВ «Таміра» в якості третьої особи, незважаючи на відсутність визначення станом на момент винесення оскаржуваної ухвали ТОВ «Таміра» учасником у справі, колегія суддів вважає, що вимоги позовної заяви стосуються нерухомого майна ТОВ «Таміра», щодо якого Господарським судом Дніпропетровської області здійснюється розгляд справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство, що є безумовною підставою для застосування ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення підсудності розгляду позову у даній справі.
Частина 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства прямо встановлює, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.
Не визначення ТОВ «Таміра» стороною у даній справі станом на момент передання справи за підсудністю не є беззаперечним доказом того, що вищевказане положення ч.2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає застосуванню.
Спір у даній справі стосується опосередковано майна боржника - ТОВ «Таміра».
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розгляд позову ІП «Малахіт» про усунення перешкод у користуванні майном, власником якого є ТОВ «Таміра» та визнання договорів дійсними, стороною яких є ТОВ «Таміра» (яке знаходиться в процедурі банкрутства), має відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство - Господарським судом Дніпропетровської області в межах справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ «Таміра».
Що стосується доводів ІП «Малахіт» про необхідність застосування у даному випадку саме приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено виключну підсудність розгляду спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що з моменту порушення стосовно будь-якої особи справи про банкрутство, остання перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних, в т.ч. процесуальних, правовідносин боржника.
Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у процедурах банкрутства.
Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів ліквідаційної конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.
Саме судом у справі про банкрутство має прийматися рішення щодо виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
Цей принцип та механізм його застосування прямо передбачено Кодексом України з процедур банкрутства.
На більш ефективну реалізацію вказаного принципу направлені й приписи процесуального Закону, зокрема, п.9 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів, у тому числі (але не виключно) щодо майна (майнових прав) боржника, є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства, яким передбачено концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке перебуває у користуванні третіх осіб, з метою його ефективного використання для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, про передання справи за позовною заявою ІП «Малахіт» про усунення перешкод у користуванні майном, належним ТОВ «Таміра», визнання дійсними договорів оренди з правом користування нерухомим майном банкрута, має здійснюватися Господарським судом Дніпропетровської області у межах справи про банкрутство ТОВ «Таміра».
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Таким чином, посилання та доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судового рішення під час апеляційного провадження.
Відповідно до статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції є таким, що вимогам закону відповідає.
Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції. Апелянт не надав належних і допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Іноземного підприємства «Малахіт» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20) має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 76-79, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Малахіт» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 року у справі №29/5005/6325/2011 (922/2738/20) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.В. Россолов