вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2021 р. Справа№ 910/10212/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 (повний текст складено 28.09.2020)
у справі №910/10212/20 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
до Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни
про стягнення 70 657,70 грн.
Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни (далі - відповідач) про стягнення 44 906,90 грн основного боргу по сплаті орендної плати, 2 718,12 грн пені, 962,29 грн штрафу, 1 185,58 грн інфляційні нарахування, 1 017,61 грн 3 % річних та 2 102,00 грн судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності выд 31.05.2018 №8142 в частині орендної плати за період з травня 2018 по січень 2020. Крім того, позивач нарахував відповідачу на суму основного боргу пеню у розмірі 2 718,12 грн пені на підставі п. 3.7 Договору, 962,29 грн штрафу на підставі п. 3.8 Договору, 1 185,58 грн інфляційні втрати, 1 017,61 грн 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України було збільшено розмір позовних вимог, який згідно заяви про збільшення складає: 63 808,66 грн основного боргу по сплаті орендної плати за період з травня 2018 по червень 2020, 3 250,88 грн пені, 1 367,32 грн штрафу, 1 049,65 грн інфляційні нарахування, 1 181,19 грн 3 % річних та 2 102,00 грн судового збору
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни на користь Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» борг у розмірі 63 808,59 грн, пеню в розмірі 3 250,88 грн, штраф в розмірі 1 367,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 042,68 грн та 3% річних в розмірі 1 181,19 грн та судовий збір 2 101,79 грн. В іншій частині позову суд відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення 63 808,59 грн основного боргу з оплати орендних платежів. При цьому, місцевим господарським судом здійснений власний перерахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат та за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 3 250,88 грн, штраф у розмірі 1 367,32 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 042,68 грн та 3% річних у розмірі 1 181,19 грн та відповідно судовий збір у розмірі 2 101,79 грн
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Бахмут Маргарита Леонідівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20.
Обґрунтовуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі, відповідач посилається на неотримання від позивача ані позову, ані інших заяв, які стосуються даного спору, так само відповідач не отримувала процесуальні документи від суду першої інстанції, що свідчить про неналежне повідомлення та необізнаність про розгляд справи.
Як зазначає апелянт, судом не було враховано умови Договору, зокрема щодо досудового врегулювання спору та припинення Договору внаслідок систематичного (більше трьох раз) терміну здійснення будь-яких платежів по Договору, а тому на переконання відповідача Договір є припиненим, а тому заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни у справі №910/10212/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №910/10212/20 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни про розстрочення сплати судного збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/10212/20. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/10212/20 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20 та поновлено Фізичній особі-підприємцю Бахмут Маргариті Леонідівні зазначений строк. Відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівні про залучення третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/10212/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 24.12.2020. 23.12.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на апеляційну скаргу, за яким позивач просить апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу позивач посилається на відсутність норми щодо обов'язковості досудового врегулювання спору. Позивачем до апеляційної скарги подано претензію від 06.08.2019 №0450/701, з копією фіскального чеку про надсилання поштового відправлення №0305610728796, копією опису вкладення та паперова копія роздруківки з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0305610728796.
Стосовно доводів апелянта про припинення Договору, то зазначене не заслуговує на увагу, оскільки несплата орендних платежів не зумовлює автоматичного припинення його умов, а може бути підставою для його розірвання. Більше того, матеріали справи не містять доказів повернення орендованого майна орендодавцю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і зазначене вбачається із матеріалів справи, 31.05.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Орендодавець) та ФОП Бахмут Маргаритою Леонідівною (далі - орендар) укладено Договір оренди № 8142 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на другому поверсі студентської поліклініки (гуртожиток № 9, кабінет № 64), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Янгеля Академіка, 16/2, загальною площею 23,00 кв. м. (далі - майно), що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2017 і становить 370 000,00 грн без ПДВ (п. 1.1 договору). (а.с. 8-13).
Згідно п. 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.
За п. 2.1 Договору орендар вступає у стокове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди розрахунку квітень 2018 року 4 876,62 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень місяць 2018 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з п. 3.6 Договору орендна палата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7 Договору).
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8 Договору).
Відповідно до п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) за згодою сторін Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з п. 5.3 Договору Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Відповідно до п. 10.1 Договору, цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 31.05.2018 року до 13.04.2021 року включно.
Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п.10.2 Договору).
Згідно п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
31.05.2018 згідно Акта приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Академіка Янгеля, який був погоджений балансоутримувачем - НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», підписаний повноважними представниками сторін та скріпленим відповідними печатками підприємств, відповідачу в оренду передано державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на другому поверсі студентської поліклініки (гуртожиток № 9, кабінет № 64), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Янгеля Академіка, 16/2, загальною площею 23,00 кв. м. (далі - майно), що перебуває на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (а.с. 16).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика).
Відповідно до п. 2 Методики розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з п. 17 Методики у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:
за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету; за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно; за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об'єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.
В порушення умов Договору та вищезазначених норм, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі вносилась орендна плата, а результаті чого за ним рахується заборгованості перед позивача за період з травня 2018 по червень 2020, яка за розрахунком суду першої інстанції становить 63 808,59 грн.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 9.3 Договору, спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2002 №15-рп/2002 дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина
України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, необхідність досудового врегулювання спору не є обов'язковою.
Подана позивачем претензія від 06.08.2019 №0450/701, з доказами надсилання, апеляційним господарським судом до уваги не приймається з огляду на приписи ч. 5 ст. 269 ГПК України.
За умовами п.п. 10.7.3 п. 10.7 Договору сторони погодили, що цей Договір буде розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар систематично /більше трьох раз/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів виставлення вимоги Орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, щодо розірвання Договору матеріали справи не містять.
У разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю/Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок складення акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря (п.п. 10.10, 10.11 Договору).
В матеріалах даної справи відсутні докази повернення орендованого майна, шляхом підписання акта приймання-передавання про повернення майна, обов'язок по складанню якого умовами Договору покладено на відповідача.
Згідно п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) за згодою сторін Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
У постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 викладено правові висновки, за якими зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Стосовно доводів апелянта про неналежне повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції, то апеляційним господарським судом встановлено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі №910/10212/20 надіслана відповідачу за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 43/6, кв. 35, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18-20).
Згідно довідки пошти про причини повернення ухвали Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 про відкриття провадження у даній справі адресат відсутній за вказаною адресою.
За статтею 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Вказана Господарським судом міста Києва адреса, за якою надсилалася відповідачу ухвала суду першої інстанції від 28.07.2020 про відкриття провадження у даній справі збігається із адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18-20) та зазначеною відповідачем в апеляційній скарзі, отже останній був належним чином повідомлений судом про розгляд справи №910/10212/20.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції надані обґрунтовані відповіді на доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Фізичну особу-підприємця Бахмут Маргариту Леонідівну.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Бахмут Маргариту Леонідівну.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10212/20.
5. Матеріали справи №910/10212/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська