Справа № 466/6121/20 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 33/811/1551/20 Доповідач: Романюк М. Ф.
03 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2020 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07.08. 2020р. о 00.35 год. у м. Львові, вул. Величковського, 358 а, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mazda 6 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в установленому законом порядку у медичному закладі за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, що стверджується висновком лікаря від 07.08.2020 року №000354. Чим порушив вимоги пункту 2. 9а Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за частиною 1-ю статті 130-ї КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова, від 02 жовтня 2020 року та скасувати постанову судді про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та відповідно такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що суддя першої інстанції при розгляді даної справи порушив засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Наголошує, що відповідно до вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У постанові суду вказується, що апелянта було тричі повідомлено належним чином про дату розгляду справи, проте судом не взято до уваги, що ним подано було клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, проте суд не надав ОСОБА_1 змоги надати документи для їх підтвердження, оскільки розглянув справу у його відсутності.
Окрім цього, зазначає, що в матеріалах справи наявний висновок лікаря від 07.08.2020 №000354 про проходження огляду на стан сп'яніння, в якому лише зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, однак не вказано кількість проміле алкоголю в крові.
Вказує, що інспектором поліції при складані протоколу про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме порушення мови, координації рухів, незначний запах алкоголю з рота. Напередодні, як зазначає апелянт, він вживав пиво на святкуванні дня народження, а також того дня був надто втомленим через важкий та насичений робочий графік.
Наголошує, що інспектором при складанні протоколу та суддею під час розгляду справи вимоги закону дотримані не були, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що при розгляді справи у суді першої інстанції суддя залишив поза увагою обставини, які слід було дослідити та врахувати для постановлення законного рішення.
Водночас апелянт звертає увагу, що вчинене правопорушення не призвело до тяжких наслідків та не спричинило шкоду іншим громадянам. При вирішенні питання щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд не врахував те, що він щиро розкаявся у скоєному, оскільки не допитав його у судовому засіданні, а також необхідність використання ним транспортного засобу з метою отримання єдиного доходу для утримання сім'ї.
З врахуванням зазначених обставин, апелянт просить визнати правопорушення малозначним та обмежитися усним зауваженням щодо недопустимості повторного вчинення правопорушення та звільнити від адміністративної відповідальності закривши провадження у справі.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджуються доводи ОСОБА_1 щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, судом першої інстанції в порушення вимог закону не вжито належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції не були дотримані вимоги закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, а викладені в постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Наведених вимог закону суддею місцевого суду під час розгляду справи та при прийнятті постанови в повній мірі не дотримано, на що обґрунтовано вказується в апеляційній скарзі.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2, ч.3, ч.5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосуванням МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладку охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі- Інструкція)).
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відтак, зважаючи на вищезазначені норми законодавства, працівник уповноваженого підрозділу України, який забезпечує безпеку дорожнього руху, вправі направити особу, яка керує транспортним засобом, для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, лише у тому випадку, коли є достатні підстави вважати, що вказана особа перебуває у відповідному стані.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно протоколу серії ДПР18 №539199 від 07.08.2020 року, 07.08.2020 о 00.35 год. у м. Львові, вул. Величковського, 358 а, поліцейським був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. Однак поліцейським жодним чином не зазначені, які ж ознаки свідчили про перебування водія у такому стані. Відтак працівники поліції у порушення зазначених вимог законодавства вимагали від ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за відсутності передбачених законом підстав, які б свідчили про наявність в останнього ознак такого сп'яніння.
Відповідно до п.7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Згідно з п.6, п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі Порядок), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим.
Однак, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння. Як висновок, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, а тому вважається недійсним. Така обставина зумовлює визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду покликався у судовому рішенні на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №539199 від 07.08.2020 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 07.08.2020 року №000354, відеозапис з місця події.
Між тим наведені в судовому рішенні докази не свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, із змісту наявного у матеріалах справи висновку лікаря, не зрозуміло (не зазначено) за якими ознаками зроблено висновок про стан сп'яніння ОСОБА_1 . Будь-яких інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, пояснення, рапорта, направлення на медичний огляд, відмови від проходження огляду на місці тощо, матеріали справи не містять.
Крім цього, працівники поліції порушили вимоги Інструкції щодо застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису під час здійснення повноважень поліцейськими, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, оскільки відеозйомка, компакт-диск з якою долучений працівниками поліції, переривається, є частковою та велась поліцейським не безперервно, у зв'язку з чим є підстави для визнання даного відеозапису події недопустимим доказом.
Таким чином, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду, суддя першої інстанції, неповно встановивши фактичні обставини справи, не дослідивши та не перевіривши належним чином всі докази в справі, передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З врахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2020 року слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк