Дата документу 02.02.2021 Справа № 310/3476/18
Єдиний унікальний №310/3476/18 Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.
Провадження № 22-ц/807/367/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«02» лютого 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділення у натурі частки із спільної часткової власності, визнання права власності на цілий об'єкт нерухомості з припиненням права спільної часткової власності та поділ земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння, виділ у натурі частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, визнання права власності на цілий об'єкт нерухомості та визначення порядку користування земельною ділянкою,
Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 19 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Виділено у власність ОСОБА_1 в рахунок 1/2 частки спільного майна в натурі наступне майно: - веранду 1-І житлового будинку «А» з прибудовами «а»,»а1»,»а2» та верандою «а3», - кухню 1-1 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 5,3 кв. м.,- коридор 1-2 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 4,0 кв. м., - кімнату 1-3 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 9,0 кв. м.,- кімнату 1-4 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 11,2 кв. м.,- кімнату 1-5 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 11,2 кв.м., - кімнату 1-6 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 8,9 кв. м.,- котельну 1-7 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 3.4 кв. м., загальною площею -57,0 кв.м., 1/2 частину сараю «Б», - сарай «Е»,- сарай «Д», - басейн «Ф»,»К», - альтанку «Г», - літню кухню «X», - сарай «У», - колодязь «И», - вбиральню «Ж», - ворота №1, - хвіртку №2, - паркани № 4 та №7 та визнано право власності на цілий об'єкт нерухомості з припиненням права спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , згідно часток співвласників у домоволодінні та згідно варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи №237/239 від 21.01.2019 року.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено повністю.
Виділено в натурі 1/4 частку, належного ОСОБА_2 на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1 , у основній частині житлового будинку лат. «А» кімнату 2-2, площею 13,9 кв.м., кімнату 2-4, площею 11,2 кв.м., загальною площею 25,1 кв.м., у прибудові літ. «а1» коридор 2-1, площею 2,8 кв.м., що разом складає ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 27,9 кв.м., у тому числі житловою площею 25,1 кв.м. та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», площею 23,3 кв.м. (6,85x3,40), вбиральню літ «Т», навіс літ. «Р», площею 5,1 кв.м., вбиральню літ. «Ш», колодязь літ. «Л», паркан № 5, замощення ІІ з входом за адресою АДРЕСА_1 (забарвлена червоним кольором згідно до І варіанту висновків судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2019 за № 237/239).
Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_2 , з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з іншого боку на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на виділене нерухоме майно (ціле домоволодіння), а саме: у основній частині житлового будинку лат. «А» кімнату 2-2, площею 13,9 кв.м., кімнату 2-4, площею 11,2 кв.м., загальною площею 25,1 кв.м., у прибудові літ. «а1» коридор 2-1, площею 2,8 кв.м., що разом складає ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 27,9 кв.м. та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», площею 23,3 кв.м. (6,85x3,40), навіс літ. «Р», площею 5,1 кв.м., вбиральню літ. «Ш», колодязь літ. «Л», паркан № 5, замощення II, що розташовані на окремій земельній ділянці, площею 0,0207 га, з окремим входом (виходом) за адресою АДРЕСА_1 (забарвлена червоним кольором згідно до І варіанту висновків судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2019 за № 237/239).
Визначено порядок користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2310400000:12:008:0216, площею 798 кв.м. по АДРЕСА_1 шляхом виділення ОСОБА_2 , в рахунок її1/4 частки у праві власності на житловий будинок, земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівель та споруд (присадибної ділянки), загальною площею 0,0207 га, забарвлена червоним кольором та має лінійні проміри між поворотними точками по периметру від АДРЕСА_3 за годинниковою стрілкою: 26,35 м., 8,72 м.., 7,54 м., 1,64 м., 6,48 м., 2,19 м., 3,76 м., 0,64 м., 3,82 м., 0,36 м., 2,93 м., 3,55 м., 2,93 м, 7,59 м., 0,12 м., 2,18 м., 0,26 м., 10, 57 м., 1,31 м., 3,40 м., 1,00 м., 15,27 м., 1,35 м., з окремим входом (виходом) за адресою АДРЕСА_1 , згідно до І варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2019 за № 237/239.
Вирішено питання про судові витрати.
В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування вимог зазначив, що на виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року він за власні кошти встановив паркан, огородивши земельну ділянку, яка йому була виділена в користування.
22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, земельною ділянкою, шляхом встановлення земельного сервітуту.
По вказаній справі 29 квітня 2020 року судом була призначена оціночно-будівельна технічна експертиза.
За висновком експерта 04 вересня 2020 року встановлено, що не відповідає фактично земельна ділянка кадастровому номеру, АДРЕСА_1 , що унеможливлює виконання рішення Бердянського міськрайонного суду від 19.04.2019 року з підстав, наведених у висновку.
На підставі зазначеного просив скасувати рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, призначити справу до розгляду.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність експертизи у даній справі, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, задовольнити заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та направити справу до суду першої інстанції для призначення справи до нового розгляду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що висновок оціночно-будівельно-технічної експертизи від 04 серпня 2020 року є новим доказом, а тому не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Бердянського міськрайонного суду від 19 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Виділено у власність ОСОБА_1 в рахунок 1/2 частки спільного майна в натурі наступне майно: - веранду 1-І житлового будинку «А» з прибудовами «а»,»а1»,»а2» та верандою «а3», - кухню 1-1 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 5,3 кв. м.,- коридор 1-2 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 4,0 кв. м., - кімнату 1-3 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 9,0 кв. м.,- кімнату 1-4 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 11,2 кв. м.,- кімнату 1-5 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 11,2 кв.м., - кімнату 1-6 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 8,9 кв. м.,- котельну 1-7 житлового будинку «А» з прибудовою «а» та верандою «а3», площею 3.4 кв. м., загальною площею -57,0 кв.м., 1/2 частину сараю «Б», - сарай «Е»,- сарай «Д», - басейн «Ф»,»К», - альтанку «Г», - літню кухню «X», - сарай «У», - колодязь «И», - вбиральню «Ж», - ворота №1, - хвіртку №2, - паркани № 4 та №7 та визнано право власності на цілий об'єкт нерухомості з припиненням права спільної часткової власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , згідно часток співвласників у домоволодінні та згідно варіанту №1 судової будівельно-технічної експертизи №237/239 від 21.01.2019 року.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.
Виділено в натурі 1/4 частку, належного ОСОБА_2 на праві приватної власності домоволодіння по АДРЕСА_1 , у основній частині житлового будинку лат. «А» кімнату 2-2, площею 13,9 кв.м., кімнату 2-4, площею 11,2 кв.м., загальною площею 25,1 кв.м., у прибудові літ. «а1» коридор 2-1, площею 2,8 кв.м., що разом складає ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 27,9 кв.м., у тому числі житловою площею 25,1 кв.м. та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», площею 23,3 кв.м. (6,85x3,40), вбиральню літ «Т», навіс літ. «Р», площею 5,1 кв.м., вбиральню літ. «Ш», колодязь літ. «Л», паркан № 5, замощення ІІ з входом за адресою АДРЕСА_1 (забарвлена червоним кольором згідно до І варіанту висновків судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2019 за № 237/239).
Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_2 , з одного боку та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з іншого боку на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на виділене нерухоме майно (ціле домоволодіння), а саме: у основній частині житлового будинку лат. «А» кімнату 2-2, площею 13,9 кв.м., кімнату 2-4, площею 11,2 кв.м., загальною площею 25,1 кв.м., у прибудові літ. «а1» коридор 2-1, площею 2,8 кв.м., що разом складає ізольовану квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 27,9 кв.м. та господарські будівлі і споруди: сарай літ. «Б», площею 23,3 кв.м. (6,85x3,40), навіс літ. «Р», площею 5,1 кв.м., вбиральню літ. «Ш», колодязь літ. «Л», паркан № 5, замощення II, що розташовані на окремій земельній ділянці, площею 0,0207 га, з окремим входом (виходом) за адресою АДРЕСА_1 (забарвлена червоним кольором згідно до І варіанту висновків судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2019 за № 237/239).
Визначено порядок користування земельною ділянкою, кадастровий номер 2310400000:12:008:0216, площею 798 кв.м. по АДРЕСА_1 шляхом виділення ОСОБА_2 , в рахунок її1/4 частки у праві власності на житловий будинок, земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, будівель та споруд (присадибної ділянки), загальною площею 0,0207 га, забарвлена червоним кольором та має лінійні проміри між поворотними точками по периметру від АДРЕСА_3 за годинниковою стрілкою: 26,35 м., 8,72 м.., 7,54 м., 1,64 м., 6,48 м., 2,19 м., 3,76 м., 0,64 м., 3,82 м., 0,36 м., 2,93 м., 3,55 м., 2,93 м, 7,59 м., 0,12 м., 2,18 м., 0,26 м., 10, 57 м., 1,31 м., 3,40 м., 1,00 м., 15,27 м., 1,35 м., з окремим входом (виходом) за адресою АДРЕСА_1 , згідно до І варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2019 за № 237/239.
Вирішено питання про судові витрати.
Звертаючись із заявою про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що під час розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, земельною ділянкою шляхом встановлення земельного сервітуту була проведена оціночно-будівельно-технічна експертиза №218/08-20 від 04 серпня 2020 року, за висновками експерта по другому питанню встановлено невідповідність фактичного порядку користування ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порядку користування ділянкою, визначеного рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року у справі №310/3476/18, а саме варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 січня 2019 року, яка полягає в наступному:
- частина розподільчої межі зі встановленим спірним парканом, розташованим в районі входу на ділянку від АДРЕСА_3 до сараю літ. «Б», зміщена в північному напрямку відносно визначеного рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року у справі №310/3476/18, а саме варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 січня 2019 року №237/239;
- наведений у висновку судової будівельно-технічної експертизи №237/239 розрив між сараєм літ. «Б» та північною межею ділянки - 2,05 м, не відповідає фактичному розміру - 1,6 м, що унеможливлює встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до рішення суду у справі №310/3476/18 згідно до варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21 січня 2019 року №237/239.
За приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Порівняльний аналіз термінів «не могли бути відомі» та «не були відомі», що містяться в пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про істотні для справи обставини, а тому заявнику необхідно навести доводи (у разі необхідності підтвердити їх належними доказами) на обґрунтування того, що нововиявлені обставини не були та не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (§§ 27, 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», заява № 69529/01).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок оціночно-будівельно-технічної експертизи №218/08-20 від 04 серпня 2020 року є новим доказом, який не існував на час ухвалення рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 квітня 2019 року, а тому не може бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами вказаного судового рішення.
Посилання ОСОБА_1 на п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України не може бути прийнято до уваги з огляду на таке.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 21 січня 2019 року №237/239 є завідомо неправильним та це встановлено саме вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 лютого 2021 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова