Дата документу 02.02.2021 Справа № 335/10318/14-ц
Єдиний унікальний №335/10318/14 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П.
Провадження № 22-ц/807/16/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«02» лютого 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
секретар: Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК», до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О.Г. за реєстраційним № 482, на нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1 026,0 кв.м, розташований на земельній ділянці площею - 39 673 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення заборгованості за кредитним договором №010/17-02/417 від 31.07.2007 року у сумі 224 292,79 доларів США станом на 01.09.2014 року. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною - 2 215 000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 3 654,00 грн.
В липні 2018 року до суду надійшла заява ПАТ «КРИСТАЛБАНК» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про заміну сторони виконавчого провадження.
В обґрунтування вимог зазначило, що 31.07.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 010/17-02/417, згідно з умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у сумі 200 000,00 доларів США, строком повернення до 30.07.2017 року під 13,5 річних. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2007. Предметом іпотеки за вказаним договором є: нежитлова будівля, управління контори інв. № 0005, загальною площею 1026,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2015 року задоволено позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором №010/17-02/417 від 31.07.2007 року у сумі 224 292,79 доларів США станом на 01.09.2014.
На виконання рішення суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 03.03.2015 видано виконавчий лист. 23.12.2015 року виконавчий лист було повернуто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 іпотечного майно.
На момент передачі в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» предмет іпотеки належав ОСОБА_2 відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2003 року по справі № 2-2862/2003. За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року (справа № 2-472/2006 року) право власності па нежитлові приміщення, площею 1025,00 кв.м. було визнано за ОСОБА_4 , яке було зареєстровано БТІ лише 22.11.2012 року.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.06.2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року скасовано.
Проте рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 року по справі № 0809/7096/2012 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , визнано майно, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з розподілом.
Вважало, що ОСОБА_4 звернулася у 2012 року до БТІ для проведення державної реєстрації права власності на майно, якій їй вже не належало.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19.03.2019 року у справі № 0809/7096/2012 апеляційну скаргу АТ «КРИСТАЛБАНК» було задоволено, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 року скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ у натурі частки із майна, що у спільній сумісній власності залишено без задоволення. Таким чином, право власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 не виникло.
АТ «КРИСТАЛБАНК» пропустило строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки тільки після 19.03.2019 року у АТ «КРИСТАЛБАНК» з'явилась можливість виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 .
Після скасування вказаних рішень судів згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2003 року по справі № 2-2862/2003 право власності на нерухоме майно - предмет іпотеки належить ОСОБА_3 .
Також між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» 24.05.2017 року був укладений договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) та 25.05.2017 року був укладений договір відступления прав за іпотечними договорами, згідно з якими до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» перейшли права кредитора за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31.07.2007 року з додатковими угодами до нього, укладеним з ОСОБА_1 , та за договором іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 .
На підставі зазначеного просило: визнати поважними причини пропуску строку пред'явлення до виконання виконавчого листа №335/10318/14-ц від 03.03.2015 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; поновити строк пред'явлення до виконання виконавчого листа №335/10318/14-ц від 03.03.2015 року, замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - АТ «КРИСТАЛБАНК».
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року заяву АТ «КРИСТАЛБАНК» задовольнити.
Визнано поважними причини пропуску строку пред'явлення до виконання виконавчого листа № 335/10318/14-ц від 03.03.2015 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Поновлено стягувачу пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 335/10318/14-ц від 03.03.2015 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника АТ «КРИСТАЛБАНК» за виконавчим листом у справі № 335/10318/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на пропуск строку пред'явлення виконавчого листа станом на дату передачі права вимоги, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви АТ «КРИСТАЛБАНК».
АТ «КРИСТАЛБАНК» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що матеріалами справи підтверджується існування обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу пред'явити виконавчий лист до виконання, банк звернувся до суду із заявою одразу після прийняття постанови Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залучено на стадії апеляційного розгляду справи правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу пред'явити виконавчий лист до виконання, ПАТ «КРИСТАЛБАНК» набуло право вимоги до боржника.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2015 року по цивільній справі № 335/10318/14-ц провадження №2/335/124/2015 задоволено позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2017 року, посвідчений приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О.Г. за реєстраційним № 482, на нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1026,0 кв.м, розташований на земельній ділянці площею - 39673 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» (р/р № НОМЕР_1 в ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», код ЄРДПОУ 23794014, МФО 313827) з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31.07.2007 року у сумі 224 292,79 доларів США станом на 01.09.2014 року.
Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Мельник О.Г. за реєстраційним № 482, на нерухоме майно, що складається з нежитлової будівлі, Літ. А, А-2 - управління контори інв. № 0005, матеріали стін будівель та споруд цегла, загальною площею 1026,0 кв.м, розташований на земельній ділянці площею - 39 673 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною - 2 215 000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 3654,00 грн. (т. 1, а.с.87-88).
На виконання рішення суду 03.03.2015 року видано виконавчий лист № 335/10318/14-ц (т. 2, а.с. 39).
23.12.2015 року виконавчий лист було повернуто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до нього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
24.05.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» був укладений договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого ПАТ «КРИСТАЛБАНК» набуло всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно Реєстру відступлених Прав Вимоги від 25.05.2017 року (т. 1, а.с.98-104).
Також 25.05.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» був укладений договір відступлення прав за іпотечними договорами, визначеними в Додатку № 1 до нього (т. 1, а.с.105-108).
Згідно з витягом з Реєстру відступлених прав вимоги від 25.05.2017 року та витягом з реєстру іпотечних договорів, права вимоги за якими передаються цементом цесіонарію, від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» передано права кредитора за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31.07.2007 року з додатковими угодами до нього, укладеним з ОСОБА_1 , та за договором іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 104, 108).
За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із змісту цих норм, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Задовольняючи заяву ПАТ «КРИСТАЛБАНК» в частині заміни сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ПАТ «КРИСТАЛБАНК» набуло всіх прав кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у тому числі на отримання виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/17-02/417 від 31.07.2007 року з додатковими угодами до нього, укладеним з ОСОБА_1 , та за договором іпотеки № 010/17-02/417/2 від 26.09.2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на час пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання та повернення такого листа стягувачу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені протягом року, якщо інше не передбачено законом. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Згідно з п. 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
03.03.2015 року на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року видано виконавчий лист № 335/10318/14-ц (т. 2, а.с. 39).
Виконавчий лист у встановлений строк був пред'явлений Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» до виконання, проте повернутий стягувачу 23.12.2015 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до нього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Таким чином, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа - протягом трьох років з дня його повернення - з 23.12.2015 року.
Отже, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що АТ «КРИСТАЛБАНК» набуло статус нового кредитора вже після пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, не спростовують висновків суду та не заслуговують на увагу.
Згідно зі статтею 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.
Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об'єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджені наступні обставини, які перешкоджали стягувачу пред'явити виконавчий лист до виконання.
На момент передачі в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 26.09.2007 року - предмет іпотеки: нежитлова будівля, управління контори інв. № 0005, загальною площею 1026,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_2 відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2003 року по справі № 2-2862/2003 (т. 1, а.с. 16-19, 22).
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22.11.2012 року право власності на нежитлові приміщення, площею 1025,00 кв.м. було зареєстровано за ОСОБА_4 відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року у справі №2-1472/2006 (т. 1, а.с. 112 зворот, т. 2, а.с. 41-42).
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.06.2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року скасовано (т. 2, а.с. 40)
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 року у справі № 0809/7096/2012 було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ у натурі частки із майна, що у спільній сумісній власності. Визнано майно, зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виділено в відокремлені об'єкти нерухомого майна, визнано за сторонами право власності на окремі приміщення, скасовано державну реєстрації прав, виконану 22.11.2012 року (т. 2 а.с.43-44).
Підставою для задоволення Заводським районним судом м. Запоріжжя позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , в тому числі і щодо нерухомого майна, переданого в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль», стало скасоване рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2006 року у справі № 2-1472/2006 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 березня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2012 року скасовано.
Враховуючи, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2015 року було неможливо виконати через відсутність у ОСОБА_2 іпотечного майна, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З огляду на зазначене, є неприйнятними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не встановлення обставин, які б свідчили про поважність причин для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 лютого 2021 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова