1Справа № 335/6003/20 2/335/247/2021
21 січня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря Ровенської В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Рижова М.Г., представника відповідача - Крамар В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рижова Михайла Григоровича до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У липні 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Рижова М.Г., звернувся до Орджонікідзевського районного суду із позовом до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 324 942 грн. 29 коп. - матеріальної шкоди, 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, а також судові витрати у розмірі 14 749 грн. 43 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.02.2019 до чергової частини Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт інспектора СРПП № 2 Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, в якому зазначено, що ним, під час несення служби, зупинено автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перевірки документів на право керування та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у вказаної службової особи виникли сумніви щодо можливого підроблення реєстраційного документу на автомобіль серії НОМЕР_2 від 15.02.2018., а під час звірки номеру кузова із записами у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 від 15.02.2018, виникли сумніви щодо автентичності номеру, який позначено на металевій пластині автомобіля.
26.02.2019 старшим слідчим СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Борецькою І.М. проведено огляд автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , у ході якого встановлено відсутність механічних пошкоджень кузова, салону та інших вузлів та агрегатів вказаного автомобілю. Також, у ході огляду вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 15.02.2018 «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщено на територію Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, 12-б.
27.02.2019 відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080230000277, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
27.02.2019 слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , та про його долучення до матеріалів кримінального провадження разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_2 від 15.02.2018.
28.02.2019 ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області на вказаний автомобіль накладено арешт. Місцем зберігання автомобіля зазначено територію Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, 12-Б.
19.03.2019 ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області скасовано в частині передачі на зберігання вищевказаного автомобіля на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, 12-Б. Вищевказане рішення не було виконано, автомобіль залишено на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області.
02.04.2019 ухвалою слідчого судді призначено судову експертизу вказаного автомобіля. Згідно висновку експерта Богдашкіна О.М. № 11-22 від 10.05.2019: «ідентифікаційний номер (номер кузова) наданого для дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , піддавався зміненню шляхом знищення первинного ідентифікаційного номера (номера кузова) механічним способом з подальшим нанесенням кустарним способом номерного позначення, яке читається так: НОМЕР_3 . В результаті проведення дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , встановлений його первинний ідентифікаційний заводський номер (номер кузова), який читається так: НОМЕР_4 . У розділі «Дослідження» даного висновку експерта також зазначено: автомобіль «ТOYOTA RAV-4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , досліджується 02.05.2019 з 09:30 до 14:50 години на території Запорізького НДЕКЦ МВС України. Перед початком дослідження капот та двері наданого на дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , не опечатані. Дослідження проводилось методом візуального огляду та із застосуванням збільшувальних приладів. Зовнішній вигляд наданого на дослідження автомобіля «Toyota RAV4» представлений на зображеннях 1.1 - 1.4 ілюстрованої таблиці».
Представник позивача зазначає, що вказаний запис про місце проведення експертного дослідження (територія Запорізького НДЕКЦ МВС України за адресою: вул. Аваліані, буд. 19-А, м. Запоріжжя) та додана до висновку експерта ілюстрована таблиця свідчать про той факт, що на момент проведення експертного дослідження автомобіль був технічно справним. Також представник позивача у позовній заяві звертає увагу суду на факт проведення фотофіксації технічного стану автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , при проведенні огляду від 26.02.2019 та експертизи.
Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019080230000277 ОСОБА_1 допитано в якості потерпілого.
Досудовим слідством встановлено, що вилучений у ОСОБА_1 автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , належав Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія Колоннейд Україна», яким на запит слідчого надано документи, що підтверджують право власності на автомобіль «Toyota RAV4» з ідентифікаційним заводським номером НОМЕР_4 .
Крім того, між ПрАТ «СК Колоннейд Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про порядок реалізації суброгаційних прав від 10.03.2020, на підставі якого Позивачем набуто статус добросовісного набувача майна.
28.03.2020 слідчим СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області проведено огляд автомобілю «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , у присутності Позивача, при проведенні якого було виявлено та зафіксовано в протоколі чисельні ушкодження автомобіля та його розукомплектацію. Після проведення огляду вказаний автомобіль передано слідчим на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
08.04.2020 слідчим СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12019080230000277.
03.04.2020 ОСОБА_1 , з метою встановлення розміру спричинених йому матеріальних збитків внаслідок пошкодження та розукомплектації автомобіля «Toyota RAV4», звернувся до спеціаліста-автотоварознавця Лісовського О.В. для проведення незалежної експертної оцінки. Згідно звіту спеціаліста автотоварознавця, загальна вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при пожарі та розукомплектації становить 324 942, 29 гривень.
23.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП України в Запорізькій області із претензією про відшкодування спричинених йому матеріальних збитків, відповідно до ч. 4 ст. 100 КПК України та ч. 1 ст. 1172 ЦК України.
16.10.2019 із засобів масової інформації позивачу та членам його родини стало відомо про факт підпалу вказаного вище автомобілю «Toyota RAV4» під час його зберігання на території Запорізького ВП ГУНП України в Запорізькі області, внаслідок чого цей автомобіль зазнав значних технічних пошкоджень.
Одним із наслідків цієї події позивач стало різке погіршення стану здоров'я його дружини - ОСОБА_2 , викликане значними душевними хвилюваннями та стражданнями, яких вона зазнала у зв'язку із пошкодженням спільного з позивачем майна. Близько півроку у його дружини зберігалась загроза переривання вагітності, що завдало моральних страждань усім членам родини. Вищевикладені обставини також призвели до погіршення соціальних зв'язків, як позивача, так і його родини, викликали істотні ускладнення на роботі і в побуті.
Отже, позивач вважає, що незаконними діями органу досудового розслідування йому завдано матеріальної та моральної шкоди, які він оцінює відповідно в 324 942, 29 грн. та 100 000, 00 грн., які разом із судовими витратами у розмірі 14 749, 43 грн. просить стягнути на його користь із Головного управління національної поліції в Запорізькій області.
Ухвалою судді від 20.07.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву і всі докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, надати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.
10.08.2020 до суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимоги. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що ухвала слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 28.02.2019 про накладення арешту на транспортний засіб була оскаржена до Запорізького апеляційного суду та 19.03.2019 була скасована в частині визначення місця зберігання автомобіля. Проте, заборона на розпорядження та користування арештованим майном скасована не була. Тим самим, відсутня була можливість перемістити транспортний засіб без евакуатора. Окрім цього, представник відповідача зазначає, що у період з 19.03.2019 по 26.03.2020 позивач та/або його представник не надавали до СВ Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області документи, як підтверджували б право власності позивача на вищевказаний транспортний засіб та на підставі яких ГУНП в Запорізькій області мало б законні підстави передати позивачу автомобіль, на який накладено арешт. Будь-хто із законних володільців у період з 19.03.2019 по 28.03.2020 не звертався до Запорізького РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області із вимогою передати автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 на відповідальне зберігання, а додане до матеріалів позовної заяви клопотання в порядку ст.ст. 45, 46 КПК України, датоване 26.03.2020, про передачу автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 на відповідальне зберігання ОСОБА_1 , не містить відмітки про прийняття Запорізьким РВП ДВП ГУНП в Запорізькій області клопотання. Тобто докази направлення вказаного клопотання на адресу відділу поліції відсутні.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що за результатами експертизи від 10.05.2019 № 11-22 встановлено, що ідентифікаційний номер (номер кузова) наданого для дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , піддавався зміненню шляхом знищення первинного ідентифікаційного номера (номера кузова) механічним способом з подальшим нанесенням кустарним способом номерного позначення, яке читається так: НОМЕР_3 . У результаті проведення дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , встановлений його первинний ідентифікаційний заводський номер (номер кузова), який читається так: НОМЕР_4 .
28.03.2020 ОСОБА_1 написав розписку, згідно якої, «отримав на відповідальне зберігання речовий доказ, а саме автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 . Зобов'язується зберігати автомобіль за адресою: сел. Сонячне, вул. Виноградна, 22. Про те, що на даний транспортний засіб накладено арешт йому відомо. Зобов'язується дотримуватись правил ухвалених суддею. Про кримінальну відповідальність попереджений». Про стан автомобіля, наявність у позивача претензій у розписці нічого не зазначено.
Зауважує на ненадання позивачем жодних доказів щодо наявності шкоди, її розміру, неправомірності дій органів поліції при здійсненні ними своїх повноважень, недоведення шкоди через діяльність працівників поліції та причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Також відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження права власності на автомобіль «Toyota RAV4», ідентифікаційний номер НОМЕР_4 . Крім того, договір про порядок реалізації суброгаційних прав був підписаний останнім 10.03.2020, тобто вже після підпалу транспортного засобу у жовтні 2019 року. А отже, відповідач заперечує завдання матеріальної шкоди неправомірними діями органів поліції при здійсненні ними своїх повноважень ОСОБА_1 . Так само, у відзиві відповідач заперечує і проти відшкодування судових витрат та просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.
16.09.2020 від представника позивача - адвоката Рижова М.Г. до суду надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій останній зазначив, що доводи відповідача про неможливість без евакуатора перемістити транспортний засіб є необґрунтованими, оскільки дана обставина не може слугувати достатньою підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Щодо твердження відповідача про відсутність документів на підтвердження права власності позивача на автомобіль, зауважив, що ОСОБА_1 26.02.2019 року було пред'явлено довіреність від 25.04.2018, яку зареєстровано у реєстрі за № 132, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертуном О.Ю. Цією довіреністю ОСОБА_1 у тому числі надано право: керувати автомобілем, представляти інтереси (довірителя) в органах нотаріату (з питання продажу), укладати від (її) імені договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання наданих цією довіреністю повноважень, включаючи позовні та інші заяви, подавати скарги тощо. Вказана довіреність видана строком на п'ять років, її не скасовано.
Крім того, представник відповідача вважає що твердження представника відповідача про результати експертизи від 10.05.2019 № 11-22 щодо змінення первинного заводського ідентифікаційного номеру кузову не має жодного відношення до предмету позову у цій справі, та відповідно, не є доречними.
Не вважає таким, що відповідає фактичним обставинам справи, аргумент представника відповідача про те, що клопотання представника позивача від 26.03.2019 про передачу автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання ОСОБА_1 не надіслано до Запорізького РВП. Стверджує, що на останньому проставлено дату отримання у черговій частині та підпис відповідальної особи.
Заперечує довід відповідача про те, що ОСОБА_1 в розписці від 28.03.2020 не вказано даних про стан автомобіля та про наявність у нього претензій, як такий, що не має доказового значення по справі.
Не вважає представник позивача такими, що мають відношення до предмету розгляду у цій справі, аргументи представника відповідача щодо того, що автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 був підпалений 16.10.2019, а підписання договору суброгаційних прав, яким ОСОБА_1 обґрунтовує право власності на цей автомобіль, відбулося 10.03.2020. Своє право на підписання такого договору позивач реалізував у встановлений законом спосіб, діючи на підставі довіреності, вказаної вище.
Посилаючись на матеріали службової перевірки, долучені до матеріалів справи, представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що відповідальними особами Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області не вжито вичерпних заходів щодо забезпечення належного контролю за зберіганням речових доказів - автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до його пошкодження шляхом підпалу, а також постановки зазначеного транспортного засобу на майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів Запорізького РВП та передачі їх на зберігання відповідальній особі. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню зазначених подій стали особиста недисциплінованість посадових осіб Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, нехтування ними чинним законодавством, недоліки та прорахунки, допущені при організації роботи з дотримання особовим складом Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області службової дисципліни, попередження надзвичайних подій з боку начальника Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції ОСОБА_3 .
Також представник позивача вважає, що зміст позовної заяви прямо вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями працівників поліції та погіршенням стану здоров'я дружини позивача. Враховуючи вищевикладене, просить вимоги позовної заяви задовольнити.
02.10.2020 ухвалою суду підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Запорізькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
25.11.2020 до суду від відповідача Головного Управління національної поліції в Запорізькій області в особі уповноваженої особи в порядку самопредставництва у відповідності до статті 58 ЦПК України ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення по справі. У своїх поясненнях представник відповідача зазначила, що договір про реалізацію суброгаційних прав від 10.03.2020, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не може свідчити про наявність права власності на зазначений автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5 , зважаючи на наступне. Відповідно до додаткової угоди № CAS0035893 від 31.03.2017 до генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 01/001, ТОВ «ОТП Лізинг» уклало договір страхування на умовах КАСКО щодо транспортного засобу «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5 . 07.12.2017, у зв'язку із настанням страхового випадку за вищевказаним договором, а саме викраденням транспортного засобу «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5 , складено страховий акт № 5000020286 від 08.02.2018. Після чого ПрАТ «СК «Коллонейд Україна» сплатила вартість транспортного засобу з урахуванням зменшення на суму франшизи ТОВ «ОТП Лізинг», а саме 945 303, 20 грн. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, ПрАТ «СК «Коллонейд Україна» після виплати страхового відшкодування набуло право вимоги в межах цієї суми до особи, винної в настанні страхового випадку, а саме до особи, яка вчинила викрадення транспортного засобу. На думку представника відповідача, наявність майнових прав щодо транспортного засобу «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5 , не свідчить про наявність права власності на цей транспортний засіб. При цьому, власником майна залишився ТОВ «ОТП Лізинг». Укладаючи Договір про реалізацію суброгаційних прав від 10.03.2020, позивач отримав саме майнові права: в межах фактичних затрат до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за викрадення транспортного засобу. Тож, представник відповідача вважає, що у позивача відсутнє право власності на «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_5 , і він є неналежним суб'єктом подання позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди і обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Рижов М.Г. надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Заслухавши сторін по справі, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
26.02.2019 до чергової частини Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт інспектора СРПП № 2 Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, ст. лейтенанта поліції Левченка Д.В., в якому зазначено, що під час несення служби, ним зупинено автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору під керуванням громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перевірки документів на право керування та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виникли сумніви (підозра) щодо можливого підроблення реєстраційного документу на автомобіль серії НОМЕР_2 від 15.02.2018. Під час звірки номеру кузова із записами у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 15.02.2018, виникли сумніви у зміні номеру, який позначено на металевій пластині автомобіля кустарним способом ( НОМЕР_3 ).
26.02.2019 проведено огляд автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , у ході якого вказаний автомобіль разом із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 15.02.2018 вилучені. Автомобіль поміщено на територію Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.
27.02.2019 відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080230000277, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Того ж дня слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом та долучення до матеріалів провадження, відповідно до якої автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_2 від 15.02.2018 визнано речовими доказами.
02.04.2019 ухвалою слідчого судді, у рамках кримінального провадження № 12019080230000277, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, призначено судову експертизу вказаного автомобіля.
Згідно висновку експерта Богдашкіна О.М. № 11-22 від 10.05.2019: «ідентифікаційний номер (номер кузова) наданого для дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , піддавався зміненню шляхом знищення первинного ідентифікаційного номера (номера кузова) механічним способом з подальшим нанесенням кустарним способом номерного позначення, яке читається так: НОМЕР_3 .
В результаті проведеного дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , встановлений його первинний ідентифікаційний заводський номер (номер кузова), який читається так: НОМЕР_4 .
16.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000456 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, за фактом вчинення невстановленою особою, яка перебувала біля території Запорізького ВП Дніпровського ВП у Запорізькій області, 16.10.2019, приблизно з 00 год. 10 хв. підпалу автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , яка не довела свій злочинний намір до кінця, що не залежало від її волі (ЄО 29229).
Вказаний транспортний засіб перебував на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, як такий, що був вилучений під час проведення огляду в якості речового доказу.
З матеріалів справи встановлено, що 28.02.2019 ухвалою слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області, на вилучений 26.02.2019 року автомобіль «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 15.02.2018, накладено арешт з наступним зберіганням майна на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України у Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, 12-Б, та заборонено розпоряджатися та користуватися арештованим майном.
19.03.2019 ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду, ухвалу слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 28.02.2019 скасовано в частині зберігання вищевказаного автомобіля на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Героїв 37 батальйону, 12-Б. У решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Скасовуючи в цій частині ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що на території вказаної установи є спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Крім того, у клопотанні слідчого взагалі не наведено обґрунтування, чому, на думку органу досудового розслідування, вказаний автомобіль має зберігатися саме на території зазначеного РВП, а не у особи, у якої його вилучено, з огляду і на те, що про підозру цій особі чи будь-якій іншій особі не повідомлено.
Частиною 2 ст. 100 КПК України та п.п. 5, 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України N 1104 від 19 листопада 2012 року «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів. Умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.
Разом із тим, після скасування в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області від 28.02.2019, в частині визначення місця зберігання арештованого транспортного засобу, органом досудового розслідування не було вжито належних заходів задля забезпечення належного зберігання речового доказу - транспортного засобу, який в силу зазначених вище положень законодавства повинен був зберігатися на спеціальному майданчику і стоянці територіальних органів Національної поліції.
Внаслідок підпалу автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, транспортний засіб зазнав пошкоджень.
Пошкодження транспортного засобу станом на час його передання ОСОБА_1 зафіксовані у протоколі огляду транспортного засобу «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , від 28.03.2020.
Згідно Звіту № 35 про оцінку автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 від 10.04.2020, який складено спеціалістом-автотоварознавцем, оцінювачем ОСОБА_7 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті його пошкодження при пожежі становить 193 219, 08 грн., вартість матеріального збитку в результаті його пошкодження при розукомплектації становить 131 723, 21 грн. Загальна вартість матеріального збитку - 324 942, 29 грн.
Згідно висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУНП в Запорізькій області 09.12.2019, під час проведення службового розслідування встановлено, що начальником СВ Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , у порушення вимог п. п. 8, 10, 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, п.п. 12,19 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, не вжито вичерпних заходів щодо забезпечення належного контролю за зберіганням речових доказів - автомобіля «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , що призвело до його пошкодження шляхом підпалу, а також постановки зазначеного транспортного засобу на майданчик тимчасово вилучених транспортних засобів Запорізького РВП та передачі їх на зберігання відповідальній особі.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Втім, цими нормами визначається обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, а саме: неправомірність дій (бездіяльності) цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Крім того, позивач у таких справах повинен довести право його звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, зокрема, що внаслідок неправомірних дій органу державної влади саме йому завдано збитків.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідача, які призвели до пошкодження належного йому транспортного засобу, позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 324 942, 29 грн., а також завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 100 000 грн., що полягає у глибоких моральних стражданнях як позивача особисто, так і членів його родини.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та у судовому засіданні позивач зазначав, що він є законним володільцем транспортного засобу «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки придбав його за суму еквівалентну 27 000 доларів США.
Разом із тим, на підтвердження придбання вказаного транспортного засобу у встановленому Законом порядку, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України, з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1388), який передбачає письмову форму договору купівлі-продажу автомобілів.
Пунктом 8 Порядку № 1388, у редакції, яка діяла на час так званого придбання транспортного засобу, передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Цим же пунктом Порядку, передбачено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
При цьому, у переліку цих документів відсутня нотаріально посвідчена довіреність на представника у відповідних органах Сервісних центрах МВС, Міністерстві транспорту, нотаріальних конторах, на митниці або в будь-яких інших установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією і відчуженням транспортного засобу. Проте, саме на таку довіреність посилався позивач на підтвердження законності придбання транспортного засобу «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Перевертун О.Ю. 29.10.2018.
Як передбачено п. 15 Порядку, під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв'язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України «Про судову експертизу» порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром МВС, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром, відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.
Після проведення перевірок на заяві власника транспортного засобу робиться запис щодо наявності або відсутності відомостей про розшук, арешт, заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію, відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомостей про особу в Єдиному реєстрі боржників, що засвідчується підписом уповноваженої особи сервісного центру МВС із зазначенням прізвища, імені, по батькові і дати.
Між тим, при посвідченні довіреності 29.10.2018 від імені ОСОБА_6 на ім'я позивача ОСОБА_1 , не визначалися справжність ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів.
Транспортний засіб, який знаходився у володінні позивача, вилучений слідчим у рамках кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
У рамках даного кримінального провадження, проведено експертизу, у ході проведення якої встановлено, ідентифікаційний номер (номер кузова) наданого для дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , піддавався зміненню шляхом знищення первинного ідентифікаційного номера (номера кузова) механічним способом з подальшим нанесенням кустарним способом номерного позначення, яке читається так: НОМЕР_3 .
В результаті проведеного дослідження автомобіля «Toyota RAV4», до якого закріплені державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , встановлений його первинний ідентифікаційний заводський номер (номер кузова), який читається так: НОМЕР_4 .
Вказані обставини свідчать про те, що позивач ОСОБА_9 у встановленому чинним законодавством порядку не набував право власності на транспортний засіб, і більш того не міг набути таке право, оскільки ідентифікаційні номери транспортного засобу і його реєстраційні документи, на момент посвідчення довіреності, не були справжніми, а відтак, суд доходить до висновку, що вказаний транспортний засіб не міг бути законним об'єктом цивільних прав, і у позивача відповідно відсутнє право вимагати відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 31.03.2017, власником автомобіля «Toyota RAV4» у кузові чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , номер шасі (кузова рами) НОМЕР_4 , є ТОВ «ОТП Лізинг», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43.
Згідно інформації начальника департаменту врегулювання збитків ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» Лапія В.В. від 16.10.2019 за вих. № 609, після сплати повної вартості вкраденого автомобіля «Toyota RAV4», номер кузову НОМЕР_4 , на користь власника - ТОВ «ОТП Лізинг», ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» отримала всі майнові права на застрахований об'єкт і є фактичним потерпілим у кримінальному провадженні.
10.03.2020 між ПрАТ «СК Колоннейд Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про порядок реалізації суброгаційних прав, згідно умов якого, у зв'язку із настанням страхового випадку (крадіжка від 07.12.2017 застрахованого автомобіля «Toyota RAV4», державний номер НОМЕР_5 , № шасі НОМЕР_4 , який належить Страхувальнику ТОВ «ОТП Лізинг», Страховик здійснив страхову виплату у загальному розмірі 945 303, 20 грн. за договором страхування (CAS0035893 від 31.07.2017), внаслідок чого отримав майнові (суброгаційні) права вимоги на застрахований об'єкт. Набувач, з метою отримання статусу добросовісного набувача застрахованого об'єкту, погоджується компенсувати Страховику схвалену Сторонами частину майнових вимог в сумі 75 000, 00 гривень шляхом переказу коштів на банківський рахунок Страховика. Після отримання грошової компенсації відповідно до п. 2 цього Договору Страховик відмовляється від будь-яких майнових претензій щодо автомобіля «Toyota RAV4», державний номер НОМЕР_5 , № шасі НОМЕР_4 на користь Набувача.
Разом із тим, суд доходить до висновку, що укладення вказаного договору не свідчить про наявність підстав для звернення позивача із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій органу державної влади, що призвели до пошкодження транспортного засобу при пожежі, оскільки, вказаний договір укладено вже після настання цієї події, наразі транспортного засобу «Toyota RAV4», із державним номером НОМЕР_5 , № шасі НОМЕР_4 не існує, що було підтверджено у судовому засіданні позивачем та його представником, і його не було зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 . Крім того, за умовами вказаного договору, до позивача не переходило право вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу внаслідок пожежі.
Реалізація суброгаційних прав, які виникли у ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» внаслідок здійснення страхової виплати за договором страхування, свідчить про передачу права вимоги до винної у вчиненні крадіжки транспортного засобу особи, а не про передачу права вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна внаслідок пожежі, у період часу перебування на території Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.
При цьому, за матеріалами справи, власником зазначеного автомобіля, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, залишилось ТОВ «ОТП Лізинг», яке після отримання страхового відшкодування позбавлене лише права майнової вимоги про відшкодування шкоди до винної у викраденні транспортного засобу особи.
З урахуванням викладених обставин, суд доходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами його право на звернення до суду із указаним позовом, оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення його законних прав та інтересів, а відтак, і його право у судовому порядку вимагати від відповідача відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, а тому в силу ст. 141 ЦПК України і відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 81, 89, 141, 261, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рижова Михайла Григоровича до Головного управління національної поліції в Запорізькій області в Запорізький області про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 січня 2021 року.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.
Суддя: К.В. Гашук