Дата документу 28.01.2021
Справа № 334/6541/20
Провадження № 2/334/975/21
28 січня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Череп М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, -
У листопаді 2020 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, в обґрунтування якого зазначили, що їм на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі окрім позивачів зареєстрований і відповідач, який є колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_1 та фактично за вказаною адресою не проживає з 01.10.2019 року , належного йому майна у квартирі немає, витрат по оплаті комунальних послуг він не несе, проте але самостійно з реєстрації за вказаною адресою він не знявся, він не приймає участі в утриманні квартири та не сплачує вартість комунальних послуг.
У зв'язку з реєстрацією ОСОБА_3 в належній позивачам квартирі останні повинни сплачувати комунальні послуги та інші платежі, що складають додаткові матеріальні витрати, та порушує їх право на володіння та розпорядження своєю власністю.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся згідно вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України зі згоди позивачки, суд ухвалює заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Приписами статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.
Положеннями ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За правилами статті 150 Житлового кодексу України, власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні приписи містить і стаття 383 ЦК України.
За положеннями частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно приписів частини 4 статті 156 ЖК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Разом з тим, частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Тобто, з урахуванням викладеного можливо дійти висновку, що відсутність члена сім'ї або особи, сімейні відносини з якою припинені, за адресою реєстрації місця проживання понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати особою права користування житлом, яке їй не належить.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами статті 41 Конституції України та статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже власник майна, здійснює право своєю волею, а тому може вчиняти щодо майна будь-які дії. Власник вправі розпоряджатися належним йому майном в абсолютний спосіб, за своєю волею, яка обмежується тільки законом, оскільки суб'єктивне право власності є абсолютним.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, яке належить йому на праві власності.
В судовому засіданні встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 00025683776 від 20.02.2020 року на підставі Свідоцтва № 177 від 21.01.1998 року за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть а.с. 11)
Згідно відповіді Відділу реєстрації фізичних осіб по Дніпровському району Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради №01-71/14431 від 19.11.2020 року, у вищевказаній квартирі окрім позивачів зареєстрований: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не спростованих відповідачем, станом на теперішній час останній з 01.10.2019 року у вказаній квартирі ОСОБА_3 не проживає, його місце проживання позивачам невідоме.
Вказане підтверджується актом, складеним менеджером ТОВ «Місто для людей ЗАПОРІЖЖЯ» від 23.10.2020 року, згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 01.10.2019 року не мешкає за адресою: АДРЕСА_2
Таким чином, ОСОБА_3 фактично більше року не проживає у належній позивачам квартирі, житловим приміщенням квартири не користується, особистих речей за вказаною адресою не має, не сплачує комунальні послуги, а в добровільному порядку знятись з реєстрації він не бажає, оскільки з позивачкою не підтримує родинних стосунків, тому в силу статті 405 ЦК України втратив право користування цим приміщенням, а зняття його з реєстрації місця проживання за приписами статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на теперішній час, можливо здійснити лише на підставі судового рішення про позбавлення її права користування житловим приміщенням.
Таким чином, вивчивши надані в обґрунтування позовних вимог письмові докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 258-259, 280,354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перешкоди користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Добрєв М. В.